Постанова № 222119, 31.10.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.10.06 Справа № 2/452ад.

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Кіровського міського центру зайнятості, м. Луганськ

до Державного підприємства „Шахта „Голубівська”, м. Кіровськ Луганської області

про стягнення 814 грн. 22 коп.

у присутності представників:

від позивача – не прибув (явка обов’язкова),

від відповідача – не прибув ( явка обов’язкова),

в с т а н о в и в :

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 814 грн. 22 коп. за перенавчання гр. Гармаш Л.В.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 18.10.06 № 865 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- відповідно до п.1,2,6 Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації - професійна підготовка організується державною службою зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- відповідно Програми „Українське вугілля”, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.01 шахта не виконує план по добутку вугілля та внесена до списку шахт, які належать закриттю у 2005 році, у зв’язку з цим йде скорочення штату, про що свідчить наказ Міністерства вугільної промисловості України від 28.04.06 № 269 „Про створення ліквідаційної комісії та здійснення мір по ліквідації ДП „Шахта „Голубівська”;

- за результатами 2005 року підприємство є збитковим;

Позивач відповідно до наданих заперечень від 20.09.06 № 5/6-1508 16.10.06 № 1/01-5176 наполягає на задоволенні позовних вимог , з підстав зазначених у запереченнях.

Клопотанням від 26.10.06 № 5/6-1710 позивач у справі просить розглянути справу без участі представника, внаслідок неможливості, його явки, яке судом задовольняється.

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В обгрунтування заявленого позову позивачем викладене наступне.

28.02.03 з підприємства відповідача у справі була звільнена у зв’язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України гр. Гармаш Лариса Вікторівна.

04.03.03 гр. Гармаш Л.В. звернулась до Кіровського міського центру зайнятості (позивача у справі) за сприянням у працевлаштуванні.

У зв’язку з відсутністю підходящої роботи за фахом гр. Гармаш Л.В. та згідно з наказом від 05.09.03 № 236 директора Кіровського міського центру зайнятості, вона була направлена на профнавчання за професією „Оператор комп’ютерного набору” у Кіровський транспортний технікум” (договір від 05.09.03 № 04-38-94) зі строком навчання з 08.09.03 по 11.12.03. Згідно кошторису фактичних витрат на навчання слухачів, направлених позивачем для навчання за професією „Оператор комп’ютерного набору” з 08.09.03 по 11.12.03 встановлюють вартість витрат за весь період навчання одного слухача –530 грн. 19 коп.

Після закінчення профнавчання гр. Гармаш Л.В. була працевлаштована 17.12.03 за професією спеціаліста 1-ї категорії з уміння роботи на комп’ютері до Кіровського міського центру зайнятості (наказ від 16.12.03 № 41-к).

Листом від 11.02.04 № 104 відповідач у справі повідомив позивача у справі, що гр. Гармаш Л.В. на даному підприємстві до її вивільнення перепідготовку та підвищення кваліфікації або отримання суміжної професії за останні 2 роки не отримувала (а.с. 8).

Відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України від 01.03.1991 № 803 “Про зайнятість населення” якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Позивач у справі на навчання гр. Гармаш Л.В. поніс витрати у розмірі 814 грн. 22 коп., у тому числі матеріальна допомога та витрати на навчання.

На підставі п.4 ст. 26 Закону “Про зайнятість населення” позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, витрачені на перенавчання гр. Гармаш Л.В. у сумі 814 грн. 22 коп.

Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Вимога позивача про стягнення суми понесених ним витрат відповідає вимогам п. 4 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно до якого, якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і, якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Частина 1 ст. З Закону України від 02.03.00 № 1533-ІІІ “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - Закон № 1533) визначає Закон України "Про зайнятість населення" як складову частину законодавства про страхування на випадок безробіття. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону № 1533 діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття регулюється, зокрема, Законом України "Про зайнятість населення".

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. З названого Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, в разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку.

За таких обставин, позивач не позбавлений права на стягнення з відповідача витрат на професійну перепідготовку колишнього працівника цього підприємства відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про зайнятість населення".

Як вбачається з матеріалів справи, Кіровським міським центром зайнятості через відсутність підходящої роботи за фахом гр. Гармаш Л.В. (яка була 28.02.03 звільнена з підприємства відповідача у справі за скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України), організоване її навчання з професії „Оператор комп’ютерного набору” зі строком навчання у Кіровському транспортному технікумі з 08.09.03 по 11.12.03.

На перенавчання гр. Гармаш Л.В. позивачем на підставі чинного законодавства витрачена сума 814 грн. 22 коп., яка складається з матеріальної допомоги на період навчання гр. Гармаш Л.В. у сумі 284 грн. 03 коп. згідно договору між Кіровським міським центром зайнятості та гр. Гармаш Л.В. на професійне навчання від 05.09.06 № 109 (а.с.36) та 530 грн. 19 коп. - витрат згідно з фактичним кошторисом на навчання слухачів, узгодженого позивачем та Кіровським транспортним технікумом.

Вказані суми витрат підтверджені матеріалами справи, у тому числі відповідними платіжними дорученнями на перерахування позивачем грошових коштів та відомостями виплат за видами забезпечення.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги за необґрунтованістью та недодержанням вимог п.1 ст. 71 КАС України, відповідно до якої ним не надано доказів, що обґрунтовують відхилення позовних вимог з посиланням на законодавство.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Шахта „Голубівська”, м. Кіровськ, Луганської області, вул. Дзержинського, буд. 35, код 26497379 на користь Кіровського міського центру зайнятості, м. Кіровськ Луганської області, вул. Леніна, буд. 2, код 13392332 витрати на професійне навчання Гармаш Л.В. у розмірі 814 грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.11.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Седляр