Рішення № 22208466, 13.03.2012, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Кіровський міський суд Донецької області

Справа № 524/ 1644 /2012

Провадження № 2/524/ 123 / 2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Кіровський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Волкової Н.Ю.

при секретарі Мігаліній Л.Ю.

з участю відповідачів ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Кіровське Донецької області справу за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, -

в с т а н о в и в :

ОКП «Донецьктеплокомуненерго» 20 лютого 2012 р. звернулося до Кіровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з них заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у квартиру АДРЕСА_1 за період з 1 березня 2002 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 8410 грн. 76 коп., які вони, незважаючи на попередження, не сплатили. Позивач вказав, що відповідачі фактично користуються тепловою енергією, а виробнича одиниця «Жданівкатепломережа»постачає теплову енергію в дану квартиру з 01 липня 2006 р. до теперішнього часу внаслідок реорганізації ВО «Кіровськтепломережа», котра постачала теплову енергію в дану квартиру до цих пір та приєдналася до ВО «Жданівкатепломережа»на підставі наказу ОКП «Донецьктеплокомуненерго»№124 від 18 квітня 2006 р., що є правонаступником всіх прав та обовязків ВО «Кіровськтепломережа».

Представник позивача ОСОБА_4 направила в суд заяву з проханням розглянути справу у її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, що приймає участь у справі, може заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності, в звязку з чим суд ухвалив розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили застосувати позовну давність та відмовити у тій частині позову, строк позовної давності на яку сплив, просили врахувати, що заборгованість за минулі роки почали погашати лише з 2007 року, потім погашали заборгованість в 2008 та 2009 р. , оскільки намагалися сплачувати заборгованість хоча б частково для зменшення боргу крім того, що частково сплачували і поточні нарахування, а отож строк позовної давності до січня 2007р. не переривався, оскільки в період з січня 2004 р. до січня 2007р. сплачували виключно поточні платежи; визнали позов у межах строку позовної давності в сумі 5573,33 грн. та пояснили, що згодні з нарахованою сумою у межах строку позовної давності. Відповідачі пояснили, що вони є власниками вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно,за яким всі вони є власниками в рівних долях кожний.

Вислухавши відповідачів, вивчивши матеріали справі, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути задоволені частково.

Згідно із ст. ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, каналізація, теплова енергія ) наймачами повинна проводиться щомісячно. Це ж положення міститься в ст. ст. 815, 816, 820 ЦК України 2004 р. та у п.14, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковою територією, затверджених Постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 815 ЦК України наймач зобовязаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором , а відповідно до ст. 816 ЦК України саме наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Разом з тим відповідно до ст. 64 ЖК України, що є спеціальною нормою закону щодо житлових прав та обовязків, повнолітні члени сім»ї наймача несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність по обовязкам, що випливають з договору найма житлового приміщення.

Відносини з приводу теплопостачання фізичними особами регулюються: ЦК України,

Законами України “Про житлово-комунальні послуги” №1875-1У від 24 червня 2004 р. з наступними змінами,

“Про теплопостачання” №2633- 1У від 02 червня 2005 р. з наступними змінами,

Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 р. зі змінами, внесеними постановами КМ України №1268 від 31 жовтня 2007 р., №933 від 03 вересня 2009 р., №151 від17 лютого 2010 р.;

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України №1198 від 03 жовтня 2007 р.

Згідно ст. 1, 19, 24 Закону України “Про теплопостачання” споживач - фізична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору, зобовязаний щомісяця здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Таким чином, у відсутності договору на споживання послуг, суд вважає потрібно користуватися доведеністю фактичного споживання послуг, що є єдиною підставою (у відсутності договору) на стягнення заборгованості за фактично спожиті послуги, тобто за фактичну поставлену до квартиру споживачів теплову енергію.

Власниками квартири АДРЕСА_1 є в рівних частинах кожний ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно; в звязку з чим всі вони, як повнолітні співвласники квартири, що фактично користуються послугами позивача, оскільки теплова енергія надходить до квартири АДРЕСА_1, а вони зареєстровані за даною адресою, повинні нести відповідальність по виконанню обовязків по сплаті за спожиту теплову енергію, як власники квартири.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично користувалися послугами ВО «Кіровськтепломережа” до 01 липня 2006 р., потім послугами ВО “Жданівкатепломережа” з 01 липня 2006 р. до 31 грудня 2011 р., на цей час мають заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання , надані до квартири АДРЕСА_1 з 1 березня 2002 р. до 31 грудня 2011 р. у розмірі 8410 грн. 76 коп. , бо на протязі всього цього часу за постачання теплової енергії за вказану квартиру кошти вносилися частково, при чому за три роки до січня 2007 р. - лише в рахунок поточних нарахувань, хоча теплова енергія весь цей час надходила до даної квартири.

На відміну від імперативного правила ст. 75 ЦК УРСР 1963 р., яке передбачало обовязковість застосування позовної давності, ч.3 ст. 267 ЦК України передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення.

Оскільки строк загальної позовної давності у відповідності зі ст.257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки, а у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі (а саме, відповідачами), є підставою для відмови у позові;

відповідачі заявили про застосування строку позовної давності письмово та усно під час судового засідання.

При цьому суд бере до уваги, що за період з 01 січня 2004 р. до 01 січня 2007р. відповідачами не переривався строк позовної давності, в тому числі і шляхом визнання та сплати заборгованості за попередні роки, оскільки в цей період проводилась оплати лише поточних нарахувань в межах вказаного строку, при чому кожного разу за попередній місяць, отож відповідачами ані особисто, ані за їх дорученням не здійснювалося ніяких дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 ЦК України про переривання строку позовної давності, суд вважає можливим застосувати строк позовної давності.

При цьому суд враховує також, що строк позовної давності про стягнення заборгованості до 31 грудня 2003 р., встановлений ст. 71 ЦК України 1963 р. , сплив до набрання чинності ЦК України 2004 р., що слід врахувати у відповідності із п. п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України 2004 р., оскільки ст. 75 ЦК УРСР 1963 р. була імперативною нормою та передбачала обов'язковість застосування позовної давності на відміну від ч.3 ст. 267 ЦК України 2004 р., яка передбачає можливість застосування даного правового інституту лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення судом рішення. До того ж, заявник мав можливості своєчасно звертатися з позовами про стягнення заборгованості, проте без будь-яких поважних причин цього раніше не робив.

Суд вважає за необхідне в позові про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості у сумі 2837 грн. 43 коп., що виникла за період з 01 березня 2002 р. до 31 грудня 2003 р. ОКП "Донецьктеплокомуненерго" відмовити через сплив позовної давності, який ніяким чином відповідачами не переривався ні сплатою боргу, ні укладенням угоди.

Разом з тим суд враховує,що,починаючи з 2007 р. відповідачі постійно переривали строк позовної давності шляхом сплати заборгованості за попередні роки в 2007-2009 роках.

Згідно з випискою із особистого рахунку, з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню солідарно заборгованість у сумі 5573 грн. 33 коп. за період з 01 січня 2004 р. до 31 грудня 2011 р., тобто за три роки до переривання строку позовної давності відповідачами шляхом сплати заборгованості, враховуючи, що позовну заяву до суду подано 20 лютого 2012 р., так як відповідачами неналежним чином та несвоєчасно провадилась сплата за спожиті послуги з теплопостачання.

Відповідачами не оспорені тарифи на житлово-комунальні послуги, не оспорений розмір жилої площі.

Виробник, тобто позивач по справі , надав послуги з централізованого опалення до вводу у будинок відповідачів, що також відповідачами не оспорюється.

Заборгованість відповідачів підтверджено витягом з особистого рахунку відповідачів, копія якого надана суду позивачем та не спростована в суді іншими доказами.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у сумі 214 грн. 60 грн. (що є мінімальним розміром судового збору у позовах, що мають ціну) підлягає стягненню на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго»солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 815, 816, 820 , 257 , 267 ЦК України, Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 р. , Законом України “Про теплопостачання”, ст. ст. 88,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на поточний рахунок № 26001969969237 ПАО «ПУМБ»в м. Донецьк, МФО 335537 ОКПО 26221744 заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання за період з 01 січня 2004 р. до 31 грудня 2011 р. у квартирі АДРЕСА_1, у сумі 5573 грн. 33 коп. (пять тисяч пятсот сімдесят три грн. 33 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» понесені ним судові витрати на сплату судового збору у сумі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)

В позові про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання у сумі 2837 грн. 43 коп., що виникла за період з 01 березня 2002 р. до 01 січня 2004 р. по квартирі АДРЕСА_1 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відмовити через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарга , якщо вона не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Н.Ю. Волкова