Ухвала суду № 22208378, 29.03.2012, Київський районний суд м. Донецька

Справа № 4-с-89/11

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року.

Київський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретар Зуєвій В.М.,

за участю представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Донецька скаргу ОСОБА_2 на дії Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду зі скаргою на дії ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника. Свої доводи по скарзі мотивувала тим, що 26 липня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 було винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 22051581 від 26.07.2011 року. Так, в резолютивній частині постанови зазначено, що накладено арешт на кошти у межах суми 15146,61 грн. на розрахунком рахунок № 2909109, МФО 394471, ЄДРПОУ 02789569 філія Ясинуватське відділення ВАТ «Державний Ощадний Банк України», № НОМЕР_5, особистий рахунок № НОМЕР_4, який належить ОСОБА_2 При цьому, з описової частини постанови вбачається, що здійснюється стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у розмірі 13769,65грн. Тобто, накладено арешт на суму більшу, ніж сума стягнення, відповідно до виконавчого документу, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки, рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23.03.2010 року було визнано право власності на Ѕ частку автомобіля марки ЗАЗ-110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_1, за ОСОБА_2 Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.08.2010 року було визнано право власності ще на Ѕ частку зазначеного автомобіля. Тобто, на підставі цих рішень, за ОСОБА_2 було визнано право власності на весь автомобіль, вартістю 27031,00 грн., який у разі його реалізації може повністю задовольнити розмір стягнення в сумі 13769,65 грн. Також, заявниця зазначила, що 17.08.2011 року рішенням Київського районного суду м. Донецька було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_5, про витребування майна із чужого незаконного володіння, та яким біло зобовязано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 автомобіль марки ЗАЗ-110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_1. На підставі вищезазначеного, вважає, що державним виконавцем не дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тому його дії є неправомірними, а постанова від 26.07.2011 року про арешт коштів боржника підлягає скасуванню за необґрунтованістю підстав.

Представник заявниці ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 26.07.2011 року ВП № 22051581 та скасувати зазначену постанову.

Представник ВДВС Яснуватського міськрайонного управління юстиції у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Суд, вислухавши представника заявниці, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги скарги підлягають задоволенню за наступних обставин.

Як вбачається з постанови від 26.07.2011 року про арешт коштів боржника, державним виконавцем Євдокимовою А.В. на підставі рішення Київського районного суду міста Донецька було накладено арешт на кошти у межах суми 15146,61 грн., що містяться на рахунку: розрахунковий рахунок 2909109, МФО 394471, ЄДРПОУ 02789569 філія Ясинуватське відділення ВАТ «Державний Ощадний Банк України», № НОМЕР_5, особистий рахунок № НОМЕР_4, який належить ОСОБА_2

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частку автомобіля та по зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми, вбачається, що позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано за ОСОБА_7, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, право власності на автомобіль марки ЗАЗ, моделі 110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_7, по Ѕ частки за кожним. У зустрічному позові ОСОБА_5 відмовлено.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2010 року скасовано рішення Київського районного суду міста Донецька від 23 березня 2010 року в частині визнання права власності на Ѕ частину автомобіля за померлим ОСОБА_5 і відмови у задоволенні зустрічного позову та змінити в частині стягнення 500 грн. з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 за правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 вартість Ѕ частини автомобіля марки ЗАЗ (Славута), моделі 110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 13514 грн. 50 коп. та визнано за ОСОБА_2 право власності на цю Ѕ частку автомобіля.

Згідно рішення Київського районного суду міста Донецька від 17 серпня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та зобовязано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 автомобіль марки ЗАЗ-110307-42, номер шасі /кузова, рами/ ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 26311,79 грн.

Також судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 14 жовтня 2011 року визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 стосовно відкриття виконавчого провадження постановою від 21.10.2011 року, а постанову від 21.10.2011 року про відкриття виконавчого провадження та згідно якої накладено арешт на все майно ОСОБА_2 - скасовано.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»- стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Згідно п.5.1.1 п.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Підпунктом 5.1.4 пункту 5 вищезазначеної Інструкції, зазначено, якщо в боржника - фізичної особи достатньо коштів та цінностей для задоволення вимог за виконавчими документами, то стягнення не може бути звернено на інше майно.

Тобто, державний виконавець при проведенні виконавчого провадження повинен був надіслати необхідні запити до вищезазначених інстанцій з метою виявлення майна боржника - ОСОБА_2 для подальшого звернення стягнення на це майно, в межах суми, зазначеної у виконавчому документі.

Зацікавленою особою державним виконавцем Євдокимовою А.В. не надано суду доказів стосовно того, що ним при виконанні рішення суду були проведені виконавчі дії, відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій.

Натомість, представником заявника у судовому засідання доведено, що заявниця є власником автомобіля марки ЗАЗ-110307-42, номер шасі /кузова, рами/ ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який у разі його реалізації може повністю задовольнити розмір стягнення у сумі 13769,65 гривень.

Також судом встановлено, що арешт на кошти було проведено в межах суми, що перевищує суму стягнення, відповідно до виконавчого документу, в порушення ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях державного виконавця є ознаки неправомірності, внаслідок порушення ним вимог Закону України «Про виконавче провадження», п.п.5.1.4 п.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, яке виразилося у винесенні постанови від 26.07.2011 року про арешт коштів боржника, а тому доводи скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57- 61, 208-210, 212, 213, 383-387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_2 на дії Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 щодо винесення постанови ВП № 22051581 від 26.07.2011 року про арешт коштів боржника неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 26.07.2011 року .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд міста Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення, якщо її постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня її отримання

СУДДЯ: