Ухвала суду № 22203897, 26.03.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

УХВАЛА

26.03.2012Справа №5002-32/635-2012 За позовом Приватного підприємства «Монолітспецбуд» (99003, АР Крим, вул. Комуністична, 10а, оф. 33, ідентифікаційний код 35337485).

До відповідача Державного підприємства МОУ «Кримвійськбуд» (95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 5, ідентифікаційний код 24308323).

Про стягнення 28248,99 грн.

Суддя ГС АР Крим Барсукова А.М.

представники:

Від позивача ОСОБА_1., представник, дов. № 25 від 08.12.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2., представник, дов. № 23 від 10.01.2012р.

Обставини справи: Приватне підприємство «Монолітспецбуд» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства МОУ «Кримвійськбуд» про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 28248,99 грн.

До позовної заяви позивачем було надане клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти Державного підприємства МОУ «Кримвійськбуд».

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тобто, вирішення питання щодо доцільності вжиття заходів до забезпечення позову можливе саме у випадку існування припущень щодо того, що у майбутньому можуть виникнути обставини, які значно ускладнять, або навіть унеможливлять його виконання, а також припущення щодо того, що відповідач або інші особи можуть своїми діями привести до таких незворотних наслідків

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти. Арешт на майно треба застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо.

Так відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Слід зазначити, що заходи із забезпечення позову є заходами превентивного характеру, тобто вони застосовуються лише у випадку існування загрози, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Позивач у позовній заяві посилається на відхилення відповідачем вимоги про оплату заборгованості, як на підставу необхідності застосування заходів до забезпечення позову, тоді як, цей факт не доводить відсутність грошових коштів у відповідача.

Позивач всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду необхідних і достатніх доказів, з яких можна зробити достатньо обґрунтоване припущення, що кошти у відповідача відсутні, та існує загроза ускладнення виконання рішення господарського суду або взагалі неможливості його виконання.

Крім того, в пункті 6.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Пунктом 6.2 цього ж розяснення визначено, що за позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуально визначене майно. Тоді як позивач у позовній заяві не обмежує вимогу щодо накладання арешту будь-якою сумою взагалі, не зазначає, на яке саме майно слід накласти арешт, проте, просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Таким чином ненадання суду необхідних доказів, з якими закон повязує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову є підставою для залишення вказаного клопотання без задоволення..

Керуючись статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Приватного підприємства «Монолітспецбуд» про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти Державного підприємства МОУ «Кримвійськбуд» відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.