Постанова № 22202988, 22.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/12265/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р.                                                                                           м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі Степанові П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000752340 від 15.08.2011 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000752340 від 15 серпня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 153174,00 грн., в тому числі за основним платежем 153173,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., прийняте на підставі акту перевірки №94/23-12/30477405 від 21.07.2011 року. В акті перевірки зазначено, що товариством в порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2011 року, в результаті чого призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 20011 року в сумі 153173,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством правомірно сформовано податковий кредит на підставі первинних документів по господарським операціям з контрагентом ТзОВ "Укренергохолдінг". Правочин, укладений з вказаним контрагентом не має ознак нікчемності та є укладеним відповідно до норм чинного законодавства. Господарські операції підтверджуються належними первинними документами. Крім того, позивач зазначає, що в порушення ст.ст.77-79 Податкового кодексу України податковий орган не надав ТзОВ "Папір-Мал" копію наказу про проведення перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин ТзОВ "Папір Мал" з ТОВ "Укренергохолдігнг" за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт №94/23-12/30477405 від 21.07.2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ "Папір Мал" природного газу від ТОВ "Укренергохолдінг" у квітні 2011 року, в результаті чого показник податкового кредиту у розмірі 153173,00 грн. з податку на додану вартість за квітень 20011 року не підтверджено, чим порушено пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України.

На підставі акту перевірки Малинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000752340 від 15 серпня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 153174,00 грн., в тому числі за основним платежем 153173,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Житомирській області та ДПА України, однак, скарги залишені без задоволення.

Підставою для висновку податковим органом про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 153173,00 грн., згідно акту перевірки №94/23-12/30477405 від 21.07.2011 року, стало невизнання податкового кредиту за операціями із отримання природного газу від товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергохолдінг" у березні 2011 року. В акті зазначено, що укладений із товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергохолдінг" договір на поставку природного газу є правочином, який порушує публічний порядок та відповідно до ст.203, 215, 228 ЦК України є нікчемним, так як основним видом діяльності ТОВ "Укренергохолдінг" (контрагент позивача) є розподілення та постачання електроенергії; ТОВ "Укренергохолдінг" не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорті, обладнання, земельних ділянок, інше), виробничих потужностей та інших необхідних умов для здійснення будь-якого виду діяльності; кількість працюючих на даному підприємстві у квітні 2011 року складала 7 осіб, які фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи, отже, операції з придбання товару не мали реального характеру, товар не надходив. Тому, на думку податкового органу, податкові накладні виписані товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергохолдінг" не є дійсними, що свідчить про те, що правочин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергохолдінг" здійснений без мети настання реальних наслідків.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки зазначені в ст.79 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що товариство не отримувало наказ про проведення перевірки.

Представник податкового органу в судовому засіданні пояснила, що не може надати копії наказу про проведення перевірки чи доказів направлення або вручення наказу товариству.

Щодо порушень, зазначених в акті перевірки, то судом встановлено, що між ТОВ "Укренергохолдінг" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" (споживач) укладено договір №25/03-ПР від 25.03.2010 року на поставку природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати у власність споживачу в 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу згідно умов цього договору (а.с.89-92).

Згідно пункту 2.1 даного договору постачальник передає у власність споживачу газ в обсязі згідно додатків до цього договору, що є його невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що кількість газу, поставленого споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Укренергохолдінг" був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував в Державному Реєстрі юридичних осіб.

04.01.2005 року між ВАТ "Житомиргаз" (виконавець) та ТОВ "Папір Мал" (замовник) укладений договір №11-2005 Т-06 від 04.01.2005 року на транспортування природного газу для промислових і комунально-побутових підприємств, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по транспортуванню природного газу (а.с.105).

Відповідно до п.3.1 вказаного договору кількість газу, використаного замовником, визначається за показами госпрозрахункових контрольно-вимірювальних приладів замовника, які відповідають вимогам та внесені в реєстр Держспоживстандарту України, з веденням поправочних коефіцієнтів, встановлених Держспоживстандартом. Достовірність обліку газу перевіряється виконавцем.

ТОВ "Папір Мал" складений звіт використання газу за квітень 2011 року відповідно вимірювача "Універсал-02" №4408 (а.с.113-114).

Актом приймання-передачі природного газу №98 від 03.05.2011 року згідно з укладеним договором на транспортування газу з ПАТ "Житомиргаз" на 2011 рік №11-05-Т-06 від 01.01.2005 року та договором купівлі-продажу з ПАТ "Житомиргаз" №11-2011-ПП-112 від 14.12.2011 року та ТОВ "Укренергохолдінг" №25/036-ПР від 25.03.2010 року визначено кількість газу, отриманого споживачем (ТОВ "Папір-Мал") за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року в обсязі 322206 куб метрів, в т.ч. по постачальниках ПАТ "Житомиргаз" - 32206 куб. метрів та ТОВ "Укренергохолдінг" - 290000 куб. метрів (а.с.112).

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу №895 від 30.04.2011 року постачальник (ТОВ "Укренергохолдінг") передав у власність споживачу (ТОВ "Папір-Мал"), а споживач прийняв на підставі договору №25/03-ПР від 25.03.2010 року природний газ з цільовою надбавкою 2% в обсязі 290000 куб.м. в сумі 906283,87 грн., в т.ч. ПДВ - 151047,31 грн.(а.с.109).

З акту надання послуг №896 від 30.04.2011 року встановлено, що постачальником (ТОВ "Укренергохолдінг") були надані споживачу (ТОВ "Папір-Мал") послуги з постачання природного газу відповідно до договору №25/03-ПР від 25.03.2010 року в обсязі 290000 куб.м. в сумі 12754,20 грн., в т.ч. ПДВ - 2125,70 грн. (а.с110).

Згідно акту приймання передачі природного газу за договором №25/03-ПР від 25.03.2010 року від 30.04.2011 року Малинське управління експлуатації газового господарства ПАТ "Житомиргаз" у квітні 2011 року протранспортувало, постачальник (ТОВ "Укренергохолдінг") передав відповідно договору №25/03-ПР від 25.03.2010 року від 30.04.2011 року, а споживач (ТОВ "Папір-Мал") прийняв природний газ в обсязі 290000 куб.м. (а.с.111).

Згідно податкових накладних ТОВ "Укренергохолдінг" поставило ТОВ "Папір-Мал" товари (послуги): №145 від 13.04.2011 року на суму 2672,50 грн., в т.ч. ПДВ 445,42 грн.; №4306 від 30.04.2011 року на суму 903611,37 грн., в т.ч. ПДВ 150601,90 грн.; №431 від 30.04.2011 року на суму 12754,20 грн., в т.ч. ПДВ 2125,70 грн. (а.с.115-117).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969"Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення”, і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до банківських виписок та платіжних доручень позивач повністю розрахувався за отриманий газ з контрагентом ТОВ "Укренергохолдінг" (а.с.118-127).

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Укренергохолдінг" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача за КВЕД являється виробництво паперу та картону (а.с.82), а тому постачання газу є необхідним для здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що основним видом діяльності ТОВ "Укренергохолдінг" є розподілення та постачання електроенергії, то в судовому засіданні встановлено, що згідно копії довідки з ЄДРПОУ, основним видом діяльності ТОВ "Укренергохолдінг" за КВЕД є розподілення та постачання газу (а.с. 84).

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і ТОВ "Укренергохолдінг" нікчемним, то відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем і ТОВ "Укренергохолдінг" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Малинською МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Укренергохолдінг" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов'язана з господарською діяльністю позивача, так як основним видом діяльності позивача являється роздрібна торгівля пальним.

Реальне настання правових наслідків за визначеним Малинською МДПІ правочином підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов’язання по поставці газу, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору №25/03-ПР на постачання природного газу від 25.03.2010 року не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов’язань, що виникли на підставі цього договору.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки газу від ТОВ "Укренергохолдінг" позивачу відповідачем не надані.

Щодо зазначеного в акті перевірки (аркуш акту 4), що у контрагента позивача ТОВ "Укренергохолдінг" немає необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання , земельних ділянок, інше), виробничих потужностей та інших необхідних умов для здійснення будь-якого виду діяльності, то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону, так як у контрагента позивача не проводилась жодна перевірка з метою з"ясування зазначених обставин.

Щодо відсутності у ТОВ "Укренергохолдінг" необхідної кількості працюючих на підприємстві, то представник податкового органу в судовому засіданні не змогла пояснити, яка кількість осіб мала б працювати на даному підприємстві для виконання робіт, а в акті перевірки зазначено, що у товариство працює 7 осіб.

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 153173,00 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов товариства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України,- суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської міжрайонної державної податкової інспекції №0000752340 від 15 серпня 2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 26 березня 2012 р.