Постанова № 22202307, 13.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0570/23050/2011

17 год. 08 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Кониченка О. М., суддів Кочанової П.В., Дмітрієва В.С. при секретарі судового засідання Лазник І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Донецьк

до Державної митної служби України м. Київ

за участю третьої особи на боці відповідача Східної митниці м. Донецька

про визнання протиправним звільнення, зобовязання поновити на посаді та стягнення зарплатні за весь час вимушеного прогулу

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за довір.

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5- за довір.

від третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5- за довір.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України м. Київ, за участю третьої особи на боці відповідача Східної митниці м. Донецька про визнання протиправним звільнення, зобовязання поновити на посаді та стягнення зарплатні за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року по справі №2-а-110555/08/2011 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач, ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог, зазначив, що наказом №223 к від 19.07.1995 року був прийнятий на посаду інспектора Донецької митниці. На протязі наступних років його праці зазначена митниця неодноразово реорганізовувалась та як наслідок перейменовувалась, у звязку з чим він переходив з однієї митної одиниці до іншої. Наказом Східної регіональної митниці від 29.12.2006 року №8-к позивач був прийнятий на посаду головного інспектора митного поста «Донецьк аеропорт» в порядку переводу з Донецької митниці. Державною митною службою України наказом № 61 від 29.01.2008 року було проголошено ліквідацію Східної регіональної митниці. На виконання зазначеного наказу Державна митна служба України видає наказ від 25.04.2008 року №665-к, яким звільняє позивача із займаної посади з 30.04.2008 року відповідно до ч. 1 ст.40 КЗпП у звязку з ліквідацією Східної регіональної митниці. Позивач зазначає, що його було звільнено з порушенням діючого законодавства України, оскільки як він вважає, фактично ліквідації Східної регіональної митниці не було, а мала місце реорганізація. Проси суд визнати протиправним його звільнення, зобовязати поновити на посаді та стягнути зарплатню за весь час вимушеного прогулу.

13 лютого 2012 року представник позивача надав до судового засідання заяву, відповідно до якої просив суд вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Державної митної служби №665-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_1

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх, обґрунтовуючи свої вимоги тим ж підставами, що викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували з тих самих підстав, що й викладені у письмових запереченнях на позов, що долучені до матеріалів справи.

Представники третьої особи проти позову заперечували з тих самих підстав, що й викладені у письмових запереченнях на позов, що долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Позивача, ОСОБА_1, наказом Східної регіональної митниці від 29 грудня 2006 року за №8-к у звязку з припиненням Донецької митниці шляхом приєднання до Східної регіональної митниці на підставі наказу ДМСУ від 15.9.2006 року №785 «Про створення регіональних митниць та припинення деяких митниць» зі змінами які введені наказом ДМСУ від 03.10.2006 рок №838, було прийнято на роботу з 01 січня 2007 року в порядку переведення з Донецької митниці на посаду головного інспектора по митному посту «Донецьк - аеропорт».

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України, митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Згідно статті 14 Митного кодексу України, регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що Вищий адміністративний суд в своїй ухвалі від 29 листопада 2011, скасовуючи постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначив про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано приписи частини 3 статті 81 Цивільного кодексу України, якою встановлено порядок створення, організаційно-правові форми та правових статус юридичних осіб приватного права, проте митні органи є юридичними особами публічного права.

Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №940 (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин), центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів є Державна митна служба України (Держмитслужба). Держмитслужба є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Державна митна служба України створює, реорганізує та ліквідує регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Наказом Державної митної служби України від 03 січня 2008 року за №2 введено в дію рішення колегії Державної митної служби України від 27.12.2007 року, яким закріплено основні напрями діяльності Державної митної служби у 2008 році, серед яких зокрема, визначено й оптимізація структури митних органів, їх географічного розташування з урахуванням результатів функціонування в митних органах уніфікованих митних технологій з метою забезпечення раціонального використання кадрового потенціалу та матеріально-фінансових ресурсів.

Наказом Голови Державної митної служби України від 29 січня 2008 року за №61 «Про ліквідацію митних органів», керуючись статтями 14 і 15 Митного кодексу України, відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №940, і з метою оптимізації діяльності й структури митних органів, Східну регіональну митницю з 01.05.2008 року ліквідовано. Раніше встановлений код 70000 00 00 визнано недійсним.

Згідно з положеннями статті 110 Цивільного кодексу України та статті 60 Господарського кодексу України ліквідацією юридичної особи є факт ї припинення без правонаступництва інших юридичних осіб.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №118, (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код у разі перетворення юридичної особи зберігається лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її коду новоствореним суб'єктам, забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі, Східна регіональна митниця (ідентифікаційний код 34667116) виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 22.06.2009 року №12661110006021679.

Крім того, загальним Планом заходів на виконання наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року за №61, щодо ліквідації зокрема Східної регіональної митниці, затвердженим першим заступником Голови Державної митної служби України були передбачені заходи, спрямовані саме на ліквідацію Східної регіональної митниці.

Наказом Державної митної служби від 29 січня 2008 року за №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць» із змінами і доповненнями, внесениминаказом Державної митної служби України від 13 лютого 2008 року №120, керуючись частиною четвертою статті 15 Митного кодексу України, відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року № 940, і з метою оптимізації діяльності й структури митних органів, створено Східну митницю та установлений код Східної митниці 70000 00 00 (п. 1).

Зазначеним наказом, Східну митницю підпорядковано Державній митній службі України. Зоною її діяльності визначено м. Донецьк, Артемівський, Великоновосілківський, Волноваський, Добропільський, Костянтинівський, Красноармійський, Краснолиманський, Мар'їнський, Олександрівський, Слов'янський, Ясинуватський райони Донецької області, міста Краматорськ, Дружківка, Авдіївка, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Єнакієве, Красний Лиман, Макіївка, Новогродівка, Селидове та території зон митного контролю, митних ліцензійних складів і складів тимчасового зберігання (у тому числі території, що будуть використовуватися за таким призначенням), які розташовані в інших районах Донецької області, власниками яких є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що перебувають на обліку в Донецькій митниці, місцем розташування - м. Донецьк (п.2). Також, Донецьку митницю визначено правонаступником Східної регіональної митниці в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахування пенсій державним службовцям, пенсіям яким призначена на умовах і відповідно до норм Закону України «Про державну службу» у разі звернення колишніх посадових осіб (п.12).

Колегія судді не приймає до уваги посилання представників позивача на той факт, що присвоєння новоствореній Східній митниці того самого коду 70000 00 00, що мала ліквідована Східна регіональна митниця, є підтвердженням факту саме реорганізації, а не ліквідації.

Держмитслужба, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до статі 310 Митного Кодексу України здійснює розроблення, впровадження та ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій.

Данні класифікатори, використовуються виключно для митних цілей.

Таким чином факт присвоєння Східний митниці також класифікаційного коду 70000 00 00, не свідчить про її правонаступництво. Крім того, код Східної регіональної митниці 70000 00 00 при її ліквідації був визнаний недійсним (п.1.4. наказу Держмитслужби від 29.01.08 № 61 із змінами) та в подальшому він був присвоєний Державною митною службою вже новоствореній Східній митниці.

Згідно з наказом Державної митної служби України від 14 лютого 2008 року № 128, затверджено склад комісії з питань ліквідації Східної регіональної митниці. Головою комісії призначено ОСОБА_7 в.о. начальника Східної митниці.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України (в редакції що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 12.02.2008 року №11-7/1040-ф Голова комісії з питань ліквідації Східної регіональної митниці в.о. начальника Східної митниці ОСОБА_7 просив редакцію газети «Урядовий курєр» надрукувати оголошення, щодо ліквідації Східної регіональної митниці з 01.05.2008 року, згідно наказу ДМС України від 29.01.2008 року №61 «Про ліквідації митних органів». Факт публікації підтверджується актом виконаних робіт, що долучений до матеріалів справи.

Наказом Голови Державної митної служби від 12 березня 2008 року за №219 затверджено Положення про Східну митницю.

Як вбачається з вищезазначеного Положення, Східна митниця позбавлена контрольно-розпорядчих функцій, щодо підпорядкування їй митних органів регіону, на відміну від ліквідованої Регіональної східної митниці. Крім того, Східна митниця не має статусу регіональної митниці вона не має та не може мати у своєму підпорядкуванні інших митних органів, здійснює свою діяльність тільки в межах визначеної для неї зони діяльності. Штатний розпис новоствореної Східної митниці за своєю структурою та кількістю посад не є тотожним штатному розпису Східної регіональної митниці.

18 березня 2008 року було проведено державну реєстрацію новоствореної юридичної особи Східної митниці у виконавчому комітеті Донецької міської ради та присвоєно ідентифікаційний код 35793589 (що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію), який доречи відрізняється від коду Східної регіональної митниці.

Підпунктом 13 пункту 9 Положення про Державну митну службу України №940 (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що голова Держмитслужби самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністром фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.

Наказом Голови Державної митної служби від 23 січня 2008 року за №35 «Про призначення на посади та звільнення з посад» установлено, що прийом особі, у тому числі й повторний, на службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні установи та організації на всі посади, передбачені штатним розписом, крім посад обслуговуючого персоналу за всіма видами трудових договорів, а також звільнення зі служби в митних органах на зазначених посадах, крім випадків звільнення у звязку з виходом на пенсію та припинення трудового договору у звязку зі смертю, здійснюється наказами Держмитслужби України.

Наказом Голови Державної митної служби України від 15 лютого 2008 року за №145 «Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів» на виконання наказів Державної митної служби України від 29.01.2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів» та від 29.01.2008 року №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць» затверджено граничну чисельність працівників Східної митниці у кількості 466 одиниць, що на 29 посадових осіб менше ніж було у ліквідованій Східній регіональний митниці (у відповідності до наказу ДМСУ від 30.08.2007 року №720).

Листом від 22 квітня 2008 року за №11/2-13/4535-ЕП «Щодо прискорення внесення подань» Державна митна служба України запропонувала терміново голові комісії з питань ліквідації Східної регіональної митниці звільнити працівників митниці, що ліквідується та призначити посадових особі на посади, віднесені до номенклатури посад Голови Служби.

Відповідно до частини 1 статті 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

На виконання ч.1 ст.492 Кодексу законів про працю України, позивач ОСОБА_1 19.02.2008 року письмово був повідомлений про наступне звільнення згідно п.1 ст.40 КЗпП України у звязку з ліквідацією Східної регіональної митниці (що підтверджується наявними матеріалами справи).

Наказом Голови Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року за №665-к «Про звільнення» на виконання наказу Державної митної служби України від 29.01.2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів» ОСОБА_1, головного інспектора митного поста «Донецьк - аеропорт» «Східної регіональної митниці» звільнено з займаною посади 30.04.2008 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з ліквідацією Східної регіональної митниці. Позивач особисто ознайомлений з наказом про звільнення, про що свідчить його підпис на зворотньому боці цього наказу.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного наказу від 25 квітня 2008 року за №665-к, разом з позивачем були також звільнені із займаних посад ще 36 посадових осіб Східної регіональної митниці.

Інші посадові особи Східної регіональної митниці наказом від 30.04.2008 року №175-к, на підставі наказу Державної митної служби України від 29.01.2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів» у звязку з ліквідацією Східної регіональної митниці, звільнені з займаних посад 30.04.2008 року в порядку переведення до Східної митниці, згідно п.5 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 5 статі 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є зокрема переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду. Тобто, сферою застосування даної статті є трудові відносини поза межами одного підприємства та однієї структури.

01 травня 2008 року вищезазначені посадові особи прийняті на роботу на відповідні посади в порядку переведення зі Східної регіональної митниці, згідно наказу Східної митниці №13-к від 30.04.2008 року «Про прийом на роботу».

Колегія суддів вважає, що порушень норм чинного законодавства при звільнені позивача ОСОБА_1 відповідачем допущено не було з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації, в нашому випадку Східної регіональної митниці.

Під час розгляду справи судом встановлено, що дійсно на момент звільнення позивача існували вакантні посади як у новоутвореній Східній митниці так і в межах Державної митної служби України, проте у даному випадку як вже зазначалось раніше, положення частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачають можливість працевлаштування працівника саме у межах підприємства, установи чи організації, де він працював.

Щодо питання переважного права на залишення на роботі позивача, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України, то у випадку повної ліквідації вказана норма також не застосовується. Переведення працівників з одного митного органу до іншого може здійснюватися за погодженням між керівниками митних органів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язкове пропонування іншої роботи під час вивільнення працівників, у зв'язку з ліквідацією митних органів законодавством не передбачено, крім випадків звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки позивач не належить до жодної з категорій осіб, звільнення яких у випадку ліквідації митного органу допускається з обов'язковим працевлаштуванням, то його працевлаштування повинно здійснюватися в загальному порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання представників позивача на застосування до ОСОБА_1 так званої дискримінації під час його звільнення на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України, а не у порядку переведення до Східної митниці, згідно п.5 ст.36 КЗпП України.

Для працевлаштування працівника в порядку переведення необхідна наявність двох обставин: бажання працівника працевлаштуватись за переведенням, та відповідне бажання та спроможність роботодавця прийняти даного конкретного працівника на роботу за переведенням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача відсутнє передбачене законом право на працевлаштування в порядку переведення до новоутвореної Східної митниці, а, по-друге, у відповідача - Державної митної служби України відсутній обовязок здійснити таке працевлаштування.

Слід також зазначити, що митний пост «Донецьк-аеропорт» створено наказом Державної митної служби України від 05.03.2008 року №200 «Про створення митних постів» та підпорядковано новоствореному органу - Східній митниці.

Наявність в структурі новоствореної Східної митниці митного поста «Донецьк-аеропорт», що існував з аналогічною назвою в Східній регіональній митниці ніякого відношення до факту ліквідації не має. При цьому, твердження позивача, про те, що фактично змінилась лише назва митниці є необґрунтованим, оскільки Східна регіональна митниця яка мала певні контрольно-розпорядчі функції відносно підпорядкованих митниць була ліквідована.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

У статті 16 Митного кодексу України наведено, що митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже позивач працював на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці, а не як вказують на те представники позивача, головним інспектором державної митної служби.

Крім іншого, регіональна митниця та митниця мають певні розбіжності, щодо підпорядковування, повноважень та завдань, що закріплено у статтях 14, 15 Митного кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 14 Митного кодексу України, регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи…»

Згідно статті 15 Митного кодексу України, митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо...»

Отже, в спірному випадку була ліквідована регіональна митниця, та створений новий орган Східна митниця без контролюючих функцій відносно митниць регіону й в подальшому були створені, необхідні для функціонування митного органу, митниці пости, в тому числі «Донецьк-аеропорт».

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 №9 звертає увагу судів на те, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. У цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні ОСОБА_1 порушень чинного законодавства допущено не було.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2011 року в аналогічній справі за позовом ОСОБА_8 до Держмитслужби, Східної, Східної регіональної митниці про визнання звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, позивачу, який був звільнений з тих самих підстав та згідно того самого наказу що й ОСОБА_1, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Зазначеним судовим рішення також було підтверджено, що в Державній митній службі України не відбувалось реорганізації структурного підрозділу, і відповідно, Східна митниця не є фактичним правонаступником Східної регіональної митниці, оскільки в жодному з наказів Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 та №64, які не визнані незаконними та не скасовані, не вказується правонаступництво Східної митниці.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем додержано порядок звільнення позивача передбачений Кодексом законів про працю України у звязку із ліквідацією, колегія суддів вважає, що будь-які підстави для визнання незаконним звільнення ОСОБА_1 з 30 квітня 2008 року з посади головного інспектора митного поста «Донецьк - аеропорт» «Східної регіональної митниці», поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (відповідно до положень частини 2 статті 235 КЗпП України) відсутні та позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивач також просив суд вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Державної митної служби №665-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_1

З цього приводу слід зазначити, що в силу частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки судом було встановлено, що Державна митна служба України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суд не знаходить підстав для визнання її наказу в спірний частині незаконним.

Відповідно до статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного та доведеності відповідачем, щодо правомірності своїх дій, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені позову повинно бути відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні позову ОСОБА_1 м. Донецьк до Державної митної служби України м. Київ за участю третьої особи на боці відповідача Східної митниці м. Донецька про визнання протиправним звільнення, зобовязання поновити на посаді та стягнення зарплатні за весь час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 13 березня 2012 року в присутності представників сторін та представника третьої особи.

Повний текст постанови складено та підписано 16 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя: О.М.Кониченко

Судді: П.В.Кочанова

В.С.Дмітрієв

Головуючий суддя Кониченко О.М.

Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11