Постанова № 22202297, 06.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
06.03.2012
Номер справи
2а/0570/1696/2012
Номер документу
22202297
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1696/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія»

про накладення арешту на кошти та інші цінності та стягнення податкового боргу у сумі 18518,32 грн.

за участю представника позивача Шестакова М.А.

представника відповідач не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Краматорську звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» та стягнення податкового боргу у розмірі 18518,32 грн. шляхом стягнення коштів, що перебувають на рахунках у банках обслуговуючих платника податків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на несплату податкових зобовязань податку на прибуток, які виникли на підставі декларації від 24.10.2011 року № 72876. За цією декларацією відповідач самостійно визначив податкові зобовязання у сумі 18517,00грн. Крім того, позивачем за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня у розмірі 1,32грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 18518,32 грн., яку позивач і просить стягнути у визначений Податковим кодексом України спосіб.

Крім того зазначає, що згідно довідок БТІ м. Краматорська, управління Держкомзему у м. Краматорськ, УДА ВРЕР м. Краматорськ при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області нерухоме, рухоме майно, автотранспорт, земельні ділянки в оренді чи в постійному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» відсутні.

Позивач зазначає, що враховуючи вищевикладене, у нього не має можливості застосувати заходи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» щодо погашення податкового боргу за рахунок його майна. У звязку з цим, відповідно до п.п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просить суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» на р/р №26005161067500, у АТ «Укрсиббанк», МФО 351005.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі від відповідача не надходило. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд визнав можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» зареєстрований виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області, ЄДРПОУ 34749607, знаходиться на обліку як платник податків у позивача.

Позивач орган державної податкової служби, який у даній справі реалізує функції, передбачені п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України, а тому є субєктом владних повноважень.

Відповідачем до позивача була надана декларація з податку на прибуток від 24.10.2010 року № 72876. Цією декларацією відповідач самостійно визначив податкові зобовязання у сумі 18517,00 грн.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 та п. 152.3 ст. 152 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом

Зазначена у податковій декларації сума зобовязань відповідачем у встановлені строки не сплачена, що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку відповідача із зазначеного податку.

Крім того, позивачем відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату податкових зобовязань була нарахована пеня у розмірі 1,32грн.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином загальна сума податкового боргу відповідача складає 18518,32 грн.

Керуючись ст. 95 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача були надіслані перша податкова вимога №1/166 від 20.11.2009р. та друга податкова вимога № 2/187від 21.12.2009р. Зазначені вимоги були отримані відповідачем, про свідчить підпис на їх корінцях.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до пункту 20.1.18. Податкового кодексу України органи державної податкової служи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 18518,32 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, суд зазначає наступне:

Відповідно до п.п.20.1.17. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Правові підстави для накладення арешту передбачені п.п. 89.4 ст. 89 та ст. 94 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно із п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зауважує, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

- у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність таких обставин позивачем не доведена.

Крім того, відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Позивачем наявність таких обставин також не доведена.

Наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог не може бути підставою застосування адміністративного арешту або зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на майно такого платника податків.

Крім того, позивачем у відповідності до ст. 71 КАС України не доведена відсутність у відповідача грошових коштів, достатніх для погашення податкового боргу. Позивачем не надано доказів звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача або за рахунок готівки, направлення до відповідних банків платіжних вимог та їх повернення у звязку з відсутністю коштів на рахунках.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України з наступних підстав.

Як вбачається з змісту цієї статті, вона встановлює право податкового органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В тім, у Податковому кодексі України окрім встановлення такого права не визначено підстав та способу його реалізації: не зазначений строк, на який даний арешт може застосовуватися, підстав для його припинення, тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України не може бути застосований як підстава для арешту коштів, оскільки спосіб реалізації зазначеного у ньому права позивача законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п. 7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч. 3 ст. 134 Господарського кодексу України, згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і Законом. (Аналогічна ситуація мала місце із застосуванням п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які є підставами для арешту коштів на банківському рахунку, у звязку із чим позовні вимоги податкового органу в цій частині не підлягають задоволенню

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» та стягнення податкового боргу у сумі 18518,32 грн. з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Нерухомості «Візантія» (84320, м. Краматорськ, вул. Уральська,12, ЄДРПОУ 34749607) у банках, що обслуговують такого платника податків у сумі 18518,32 грн. (вісімнадцять тисяч пятсот вісімнадцять гривень тридцять дві копійки) з податку на прибуток у рахунок Державного бюджету м. Краматорська р/р № 31110009700059, код платежу 3011021000, банк одержувача ГУДКСУ Донецькій області, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 березня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 12 березня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.

Попередній документ : 22202292
Наступний документ : 22202301