Постанова № 22202228, 14.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/2286/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську

до ОСОБА_1, м. Краматорськ

про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 351,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_2 – за дов. від 3 січня 2012 року

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 351,65 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважають норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, ст.ст. 14, 16, 179 Податкового кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Фізичні особи згідно із нормами п. 15.1. ст. 15 цього Кодексу є платниками податків (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_1 24.03.2011р. до податкового органу було подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010р. (арк. справи 9, 10). У розділі 1.2. зазначеної декларації задекларовано доход у розмірі 2778,86 грн. (списання заборгованості по газу за рішенням суду № 2-4057 від 18.06.2010р.).

Згідно розділу ІV Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податків або сплаті до бюджету, у тому числі з нарахуванням податкового кредиту (арк. справи 6 - 8), податкове зобов’язання, що належить до сплати в бюджет становить 651,65 грн.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема у 2010р., був врегульований Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, який діяв до 01.01.2011р. (далі – Закон № 889). Відповідно до ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування даним податком є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи. Як встановлено пунктом 1.2 статті 1 Закону № 889, дохід – сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16. пункту 4.2. статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. 4.2.11. п. 4.2. ст. 4 Закону № 889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.

Як передбачено пп. 16.3.3. п. 16.3. ст. 16 Закону № 889, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.

Відповідно до пп. 16.3.6. п. 16.3. ст. 16 Закону № 889, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством (п. 18.6. ст. 18 Закону № 889). Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом (пункт 18.7. статті 18 Закону № 889).

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 04.08.21011р. № 35, яка отримана ним, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (арк. справи 6). Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку як і податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості по пені відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом зворотним боком облікової картки (арк. справи 20, 21).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 351,65 грн. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 351,65 грн. у рахунок місцевого бюджету на р/р № 33210800700059, код платежу 11010100, банк одержувача УДКСУ у м. Краматорську, ЄДРПОУ 37944338, МФО 834016.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 березня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.