Постанова № 22201878, 15.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1619/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМірошниченко А.О.

за участю

представника позивача - Коваленко А.Г., Мягченко А.В.,

представника відповідача - Шульга О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки за № 58/23-411/33200527 від 13.01.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ледер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгрупп»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс», звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки за № 58/23-411/33200527 від 13.01.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ледер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгрупп».

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ледер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгрупп», встановлені порушення та складено акт № 58/23-411/33200527 від 13.01.2012 року, який за результатами розгляду заперечень позивача, залишено без змін.

Вказує, що згідно висновків акту перевірки визнано нікчемними угоди між ТОВ «Ледер Плюс» та ТОВ «ТД «Промінвестгрупп» № 01/09 від 01.09.2009 року, покупцями ПП «Ліна» № 180111 від 18.01.2011 року, ПП «Таліесін» № 25/08 від 25.08.2010 року, ВАТ Костянтинівський екстрактово-шкіряний комбінат «Шкіркон» № 140910 від 14.09.2010 року, ТОВ «Українська Експортна Компанія» № 111110 від 11.11.2010 року, ТОВ «Вознесенський шкірсировинний завод» № 15-11/К від 04.02.2010 року, ПАТ «Шкіряник» № 5 від 19.01.2010 року, що призвело до завищення податкових зобовязань у розмірі 728550,00 гривень, завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень.

Зазначає, що жодна із угод визнаних нікчемними податковим органом не була оскаржена і, відповідно не була визнана недійсною в судовому порядку.

Звертає увагу суду на відсутність у податкового органу правових підстав для формування висновків щодо встановлення нікчемності правочинів.

Вважає незаконними дії відповідача щодо складання акту перевірки, не погоджується із його висновками, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та підлягають скасуванню.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував, пояснив суду, що вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та складання відповідного акту правомірними, а його висновки такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Звернув увагу суду на ті обставини, що висновки акта перевірки не можуть бути оскаржені у судовому порядку, оскільки не мають правових наслідків.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» (Далі за текстом, ТОВ «Ледер Плюс»), - є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьоновському районі м. Донецька.

Відповідач,- Державна податкова інспекція у Будьоновському районі м. Донецька (Далі за текстом, ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

Судом встановлено, що ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ледер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгрупп», встановлені порушення та складено акт № 58/23-411/33200527 від 13.01.2012 року (Далі за текстом,- акт перевірки), який за результатами розгляду заперечень позивача, залишено без змін.

Згідно висновків акту перевірки, з боку позивача встановлені порушення :

п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, визнано нікчемними угоди між ТОВ «Ледер Плюс» та ТОВ «ТД «Промінвестгрупп» № 01/09 від 01.09.2009 року, покупцями ПП «Ліна» № 180111 від 18.01.2011 року, ПП «Таліесін» № 25/08 від 25.08.2010 року, ВАТ Костянтинівський екстрактово-шкіряний комбінат «Шкіркон» № 140910 від 14.09.2010 року, ТОВ «Українська Експортна Компанія» № 111110 від 11.11.2010 року, ТОВ «Вознесенський шкіросировинний завод» № 15-11/К від 04.02.2010 року, ПАТ «Шкіряник» № 5 від 19.01.2010 року;

п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобовязань у розмірі 728550,00 гривень, завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень.

Суд не погоджується із доводами адміністративного позову в частині наявності обставин, які мають правові наслідки у вигляді порушення прав та інтересів позивача.

Згідно ст. 55 Конституції України,- кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України,- завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом зазначених норм будь яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобовязаний надати такий захист. За для того, щоб судовий захист був наданий, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно правових відносинах.

Суд вважає, що у даному спірному випадку, висновки акта перевірки не мають впливу на права, обовязки та інтереси позивача, а тому не можуть їх порушувати.

Згідно п. 79.1. ст.79 Податкового кодексу України (Далі за текстом,- ПКУ),- документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Мінюсті 12.01.2011 року за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Далі,- Порядок № 984).

Згідно п. 3 розділу І Порядку № 984,- результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до п. 6.1., 6.2 розділу ІІ Порядку № 984,- висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, - зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

У відповідності до п.86.8 ст. 86 ПКУ,- податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Податковим кодексом України в пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Разом з тим, протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, керівником податкового органу (його заступником) у відповідності до п.86.8 ст. 86 ПКУ не прийнято податкового повідомлення-рішення.

Однак ПКУ містить виключення щодо обовязковості прийняття податкового повідомлення-рішення.

Зазначене виключення містить п. 86.9. ст. 86 ПКУ, згідно якого, - у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З урахуванням того, що документальна невиїзна позапланова перевірка позивача не була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податковий орган, у даному випадку, мав прийняти податкове повідомлення-рішення.

Судом було зобовязано представника відповідача надати письмові пояснення щодо не прийняття за наслідками проведеної перевірки відповідного податкового повідомлення-рішення.

Проте представником позивача у судове засідання витребуваних письмових пояснень надано не було, як не було також надано вмотивованих пояснень щодо цих обставин.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПКУ,- у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Наказом Державної податкової адміністрації України затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків № 985 від 22.12.2010, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735 (Далі за текстом,- Порядок № 985).

Згідно п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 985,- орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом за наслідками проведеної перевірки встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, що призвело до завищення податкових зобовязань у розмірі 728550,00 гривень, завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень, а податкове повідомлення-рішення натомість прийнято не було.

Таким чином з системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що у разі встановлених за наслідками проведеної перевірки порушень у обовязковому порядку складається акт, на відміну від довідки, коли порушення відсутні.

Отже складення акта перевірки, за виключенням складеного за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, передбачає обовязковість прийняття у десятиденний строк, з урахуванням відповідних вимог, податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскарження висновків акту перевірки є можливим лише, якщо його складено за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. При цьому суд бере до уваги той факт, що діючим законодавством не встановлений інший порядок судового оскарження висновків перевірок податкових органів, окрім складених за результатами вказаних перевірок.

Що стосується доводів адміністративного позову в частині визнання протиправними дій відповідача при складанні акту перевірки суд зазначає наступне.

Вимоги позивача щодо скасування акту перевірки суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Обов'язковим для виконання рішенням органу владних повноважень, яким є ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька, по відношенню до позивача, є податкове повідомлення-рішення, що мало бути прийнято за результатами проведеної перевірки.

Акт перевірки, складений відповідачем у данному випадку, не породжує для позивача певних правових наслідків, а висновки цього акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, шляхом оскарження висновків акту перевірки, оскільки вказаний документ не є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії) субєкта владних повноважень, він не спричиняє виникнення прав та обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а лише фіксує хід проведення перевірки і зміст її результатів. Тобто позивач звернувся до суду передчасно, так як жодних дій з боку відповідача, які б могли порушувати права позивача вчинено не було.

Таким чином, акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обовязковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» до Державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки за № 58/23-411/33200527 від 13.01.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ледер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Промінвестгрупп»,- відмовити повністю.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 березня 2012 року.

Повний текст постанови складений 20 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.