Постанова № 22200994, 13.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/14533/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Дмитрієва В.С.

при секретарі                                                  Старостенко О.А.

представника відповідача – ОСОБА_1 за довіреністю від 04.01.2011 року № 12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 332 від 22.06.2011 року у розмірі 128,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 332 від 22.06.2011 року у розмірі 128,40 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог на думку позивача зазначено відповідно до вимог п. 14 розділу ХУ Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту – Закон 1058) гірничі підприємства зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду, а не до 20 числа, як вимагає відповідач.

З огляду на наведене позивач зазначив, що при нарахуванні штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску із розрахунку повинні бути виключені суми, які припадають на долю внеску до Пенсійного фонду. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Управління від 22.06.2011 року № 332 “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску” органом Пенсійного фонду штрафу у розмірі 10% - 120,00 грн. та пені в розмірі 0,1% - 8,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, надавши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що є відомості в матеріалах справи. Через відділ діловодства та обліку звернень громадян наддав письмове заперечення та просив розглянути справу без участі представника відповідача.

За таких обставин, враховуючи те, що представник позивача не заперечувала проти проведення судового засідання по справі за відсутності представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство “Шахтарськантрацит”, зареєстровано, в якості юридичної особи, виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області від 30.04.2003 року за адресою: 86220, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20.

Державне підприємство “Шахтарськантрацит” включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, про що присвоєно код ЄДРПОУ 32299510.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області як платник єдиного внеску до Пенсійного фонду України, що не заперечується стронами.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно п.п. 1, 3 “Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що 22.06.2011 року Управлінням Пенсійного фонду в м. Шахтарську Донецької області прийнято рішення № 332 про застосування до Державного підприємства “Шахтарськантрацит” штрафних санкцій у розмірі 120 грн. та нарахування пені у розмірі 8,40 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 20.05.2011 року по 27.05.2011 року.

Вказане рішення прийнято на підставі даних карток особового рахунку платника, де відображена сума виниклої заборгованості, дати та суми її зарахування відповідно до дня списання банком сум здійснених підприємством платежів з рахунку платника, кількість днів затримки, суми штрафу та пені.

Рішення було оскаржено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 11.08.2011 року отримано рішення ГУПФУ в Донецькій області № 16210/09-10 про відмову у задоволенні скарги.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, яким визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Дія Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”поширюється на відносини що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та ведення обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність (частини 1, 2 статті 2).

Відповідно до пункту 2 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок –консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст. 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати відповідну звітність до територіального органу Пенсійного фонду, яка подається згідно п. 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для Державного підприємства “Шахтарськантрацит”, з урахуванням вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, є календарний місяць.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

У частині 10, у пункті 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу та за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Зазначеною статтею у ч. 13, 14 Законом № 2464 також визначено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Вказаний порядок детально відображено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, відповідно до пп. 7.2.2 п. 7 розділу VII якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Відповідачем правомірно застосовані наведені положення законодавства.

Через несвоєчасну сплату за спірний період єдиного внеску суб’єктом владних повноважень правильно до страхувальника застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу та пені в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.14 розділу ХУ Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин існують нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють терміни сплати єдиного внеску –Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважає на наступне.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”фактично змінено положення Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Посилання позивача на те, що вказані у рішенні суми, повинні були виключені з нього, так, як припадали на долю внеску до Пенсійного фонду України є неприйнятними, оскільки з набранням чинності Закону № 2464, позивач вже не сплачує внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які визначались Законом №1058.

Також, суд вважає за необхідне додати, що на теперішній час Закон №1058 не регулює сплату єдиного внеску.

Суб’єкт владних повноважень на час винесення рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємство “Шахтарськантрацит” до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області про визнання неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату єдиного внеску № 332 від 22.06.2011 року у розмірі 128,40 грн. - відмовити.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у повному обсязі в судовому засіданні 13 вересня 2011 року у присутності представника позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                 Дмитрієв В.С.