Постанова № 22200587, 21.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2012 р. 12:49 Справа №2а-11386/11/0170/15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., при секретарі , за участю: від позивача Калінін В.Ю.

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

Приватного підприємства "Париж"

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів України в АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

Обставини справи: Приватне підприємство "Париж" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів України в АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій ДПА в АРК №/01101-32 від 15.08.2011 року в розмірі 32487,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виходячи з норм Податкового кодексу України у відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Позивач зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, оскільки відповідальність застосовується у разі необладнання спеціально відведених місць для куріння та не розміщення наглядної інформації, передбаченої ст. 15- 2 цього Закону. А відтак, на думку позивача, санкція, передбачена ст. 17 Закону, застосовується при наявності двох правопорушень. Разом з тим, під час перевірки не було виявлено порушення щодо не обладнання спеціально відведених місць для куріння. Позивач зазначає, що під час перевірки не було встановлено факту реалізації вина, оскільки в акті перевірки відсутня інформація кому було реалізовано вино. Факт зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору на суму 22287,00 грн. також не підтверджується актом перевірки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.09.2011 відкрите провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.12.2011 року зупинено провадження у справі до отримання матеріалів про виконання судового доручення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2012 року поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про місце, день та час слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Під час розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, у звязку з виявленням порушень вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” з боку позивача. Перевірка позивача проведена з дотриманням норм Податкового кодексу України, тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Париж"(код ЄДРПОУ 33520735) 28.09.1998 року зареєстровано Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію.

Таким чином, Приватне підприємство "Париж"зобовязано виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 16.07.2011 посадовими особами відповідача на підставі наказу №424/32-01 від 15.07.2011 року та направлення 3413/32-01 від 15.07.2011, у присутності працівника позивача була проведена фактична перевірка з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обовязкові до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарських одиниць позивача торгового павільйону, що розташований за адресою: м.Алушта, вул. Набережна, 2-Б.

З матеріалів справи вбачається, що з направленням на перевірку працівник позивача був ознайомлений, копія наказу була отримана, про що свідчить його власноручний підпис на примірнику направлення.

За результатами перевірки складений акт №4229/387/32-01/30027435 від 16.07.2011 року, за висновками якого встановлено порушення вимог статті 15-2, 15-3 ч. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”№ 481/95-ВР від 19.12.1995р.: а саме:

-реалізація 100 грн. вина «Портвейн» за ціною 6,00 грн., 100 грн. віна «Сапераві» за ціною 6,00 грн. відповідно до контрольної стрічки від 20.05.2010 року №1504-1 для споживання на місці за відсутності статусу обєкту громадського харчування;

- у торговому павільйоні куріння заборонено, проте не має інформації про заборону куріння, яка складає з графічного знаку та тексту «куріння заборонено».

- зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 22287 без марки акцизного збору.

На підставі акту перевірки №4229/387/32-01/30027435 від 16.07.2011 року позивачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №/01101-32 від 15.08.2011 року у розмірі 32487,00 грн.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку організації і проведення перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Права, обовязки, загальні підстави та порядок проведення фактичних перевірок податковими органами встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин згідно Закону України від 07.04.2011, № 3205-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця") встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно Закону України від 07.07.2011, № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" внесені зміни до пп. 75.3.1. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу, відповідно до яких до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не проводиться фактична перевірка фізичної особи - підприємця, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, та юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Разом з тим вказана редакція пп. 75.3.1. п. 75.3. ст. 75 Податкового кодексу України діє з 06.08.2011 року, а відтак не розповсюджується на правовідносини, які виникли до набрання чинності зазначеної норми.

Враховуючи дію нормативно-правових актів у часі та положення ст. 58 Конституції України, суд вважає безпідставним послання позивача на п. 75.3.1. п. 75.3. ст. 75 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 07.07.2011, № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України".

Суд зазначає, що підстави для проведення фактичної перевірки визначені ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 80.1. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п. 80.2.1. ст. 80 Податкового кодексу України);

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2. ст. 80 Податкового кодексу України

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п. 80.2.3. ст. 80 Податкового кодексу України);

неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п. 80.2.4. ст. 80 Податкового кодексу України);

отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п. 80.2.5. ст. 80 Податкового кодексу України);

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п. 80.2.6. ст. 80 Податкового кодексу України);

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п. 80.2.75. ст. 80 Податкового кодексу України).

Згідно наказу від 15.07.2011 року №424/32-01 підставою для проведення перевірки визначені ст. 80 (крім п. 80.2.4. та п. 80.2.7.) Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо наявності підстав для проведення перевірки, визначених у наказі, відповідач суду не надав.

Разом з тим, враховуючи, що представники податкового органу були допущені до проведення перевірки, що підтверджується підписом представника позивача на направлені, поясненнями свідків та не заперечувалося представником позивача, суд надає правову оцінку встановленим під час перевірки порушенням.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №/01101-32 від 15.08.2011 року на суму 6800,00 грн. за порушення ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;

Згідно п. 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України N 854 від 30.07.1996 року, роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.

Пунктом 22 вказаної Постанови передбачено, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Громадське харчування - сфера виробничо-торговельної діяльності, в якій виробляють і продають продукцію власного виробництва та закупні товари, як правило, призначені для споживання на місці, з організацією дозвілля або без нього.

Згідно Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України N 219 від 24.07.2002р. (наказом Мінєкономіки від 09.10.2006р. № 309 у назві і тексті Правил слова "громадське харчування" замінено словами ресторанне господарство, з чого вбачається що діюче законодавство розцінює ці поняття як тотожні) встановлено, що:

ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього;

заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів (п. 1.3);

Суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій (п.1.4).

Заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс) (п.1.5 ).

Суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції (п.1.6).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дозволяється продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Зміст вказаних норм законодавства безумовно свідчить про те що правом реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці наділені: по перше - суб'єкті господарювання громадського харчування (кафе, бари, ресторані та інші), що мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а по друге - спеціалізовані відділі, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, тобто, кафетерії, бари. ресторані та інші, що функціонують як відокремлені підрозділи підприємств з універсальним асортиментом товарів, та самі по собі мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування та відповідні ліцензії. Саме таке тлумачення вимог ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР відповідає завданням основних засад обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, передбачених ст. 15-1 вказаного Закону, дозволяє здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про обіг алкогольної продукції, і в той же час не порушує права та інтересі споживачів іншої продукції, що знаходиться в підприємствах з універсальним асортиментом товарів.

Судом встановлено, що згідно дозволу на розміщення на території обєктів благоустрою м. Алушта будов, споруд соціально-культурного призначення, торгового, побутового та іншого призначення торгівлі №251 від 11.06.2010 року позивач має дозвіл на розміщення обєкту торговий павільйон «Вино», розташований за адресою м. Алушта, вул. Набережна, 2 Б з видом діяльності роздрібна торгівля продовольчими товарами (алкогольними напоями).

ПП «Париж» має ліцензії серії АГ №401099 ПП на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Таким чином, торговий павільйон «Вино», розташований за адресою: Алушта, вул. Набережна, 2-Б не відноситься до обєктів громадського харчування, а також не є спеціалізованим відділом, що має статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів, а тому не міг здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив.

Наявність ліцензії АГ №401099 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями дане ствердження не спростовує, а навпаки свідчить про можливість на законних підставах продавати алкогольні напої як підприємству торгівлі, а не громадського харчування.

Крім того, видана позивачу ліцензія не включає дозвіл на продаж алкогольних напоїв на розлив.

Разом з тим, виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (на час реалізації алкогольних напоїв на розлив 20.05.2010 року) належали до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місті, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Реалізація алкогольних напоїв на розлив вчинено 20.05.2010 року, про що зазначено в акті перевірки та підтверджено свідками. Разом з тим, акт перевірки, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 16.07.2011 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовані 15.08.2011 року, тобто після закінчення зазначених ст. 250 Господарського кодексу України строків.

А відтак, застосування до ПП «Париж» адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніше як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №/01101-32 від 15.08.2011 року на суму 6800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення №/01101-32 від 15.08.2011 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 22287,00 грн. за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування;

місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно ст. 9 Закону України від 19.12.95 р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” спирт етиловий, алкогольні напої і тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлена обов'язковість та порядок маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються в Україні.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.95 р. N 329/95-ВР під "маркою акцизного збору" визначає спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Отже, марка акцизного збору є спеціальним знаком, яким підтверджується, в тому числі легальність реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пункт 12 постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.96 N 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" встановлює, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізація на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки було встановлено зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору на загальну суму 22287,00 грн.

Суд зазначає, що будь-яких доказів щодо зберігання алкогольної продукції при наявності марок акцизного збору, в тому числі первині бухгалтерські документи на вказану продукцію, позивач суду не надав.

Разом з тим, суд зазначає, що під час перевірки наявність алкогольної продукції, її вид, місткість у тарі та ціна була визначена виходячи з найменувань та ціні на тарі, яка згідно показаній свідків працівників податкового органу, не відповідала заводської, а продукція була налита в пластикові пляшки від інших напоїв місткістю 1,5, 5, 10 літрів. Згідно показаній свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 вид напоїв та їх ціна були визначені виходячи з назви вин та ціні на тарі.

Таким чином, суд зазначає, що працівниками податкового органу під час перевірки та складання акту перевірки взагалі не перевірялося, які саме напої були розлити в тару та відносяться вони до алкогольних напоїв.

Будь-яких доказів, що перелічені у акті перевірки напої відносяться до алкогольних напоїв вино вказаних марок, відповідач суду не надав. Не надані докази, чи були відібрані зразки цієї продукції та чи проводилося експертне дослідження цієї продукції та встановлена місткість спирту та в якому розмірі за кожним відображеним в акті перевірки видом напою.

Згідно показаній свідка ОСОБА_1 працівника позивача, визначені в акті перевірки алкогольні напої в тарі місткістю 1.5, 5, 10 літрів були відсутні.

Крім того, згідно показаній свідків ОСОБА_4 під час визначення загальної суми алкогольних напоїв, які зберігаються без марок акцизного збору, обєм алкогольної продукції не перевірявся, а був визначений виходячи з залишок, які були у тарі. Так, свідок зазначив, що, якщо були повна пляшка 20 літрів, то в акті зазначено 20 літрів, якщо половина пляшки обємом 20 літрів, то в акті зазначалося 10 літрів. Згідно показаній свідків ОСОБА_2, ОСОБА_5 місткість в тарі, яка була не повна перевірялася за допомогою пластикової пляшки обємом в 1 літр., якщо пляшки були повні, то обєм визначався виходячи з місткості тари.

Разом з тим, таке визначення обєму алкогольної продукції, яке у подальшому було підставою для нарахування фінансової санкції у сумі 22287,00 грн., суд вважає необґрунтованим, недостовірним, та є припущенням з боку відповідача.

Приймає до уваги відсутність доказів, що перелічені в акті перевірки напої відносяться до алкогольної продукції визначених марок, враховуючи, що обєм продукції не перевірявся, застосування фінансовий санкції на суму 22287,00 грн., суд вважає безпідставним.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що рішення №/01101-32 від 15.08.2011 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 22287,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення №/01101-32 від 15.08.2011 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 3400,00 грн. за порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів.

1) у закладах громадського харчування;

2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;

3) у приміщеннях закладів культури;

4) у приміщеннях закритих спортивних споруд;

5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

З матеріалів справи вбачається, що позивач має ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами серії АГ №642402.

Під час перевірки було встановлено, що у торговому павільйоні куріння заборонено, але у місцях та закладах, де куріння заборонено має бути розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У місцях для куріння має бути розміщено графічний знак та текст такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!". В торговому павільйоні будь яка інформація відсутня.

Суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання та є належним доказом по справі.

В судовому засіданні були допитані свідки - головний державний податковий ревізор - інспектор радник податкової служби III рангу ОСОБА_4 та головний державний податковий ревізор - інспектор податкової служби II рангу ОСОБА_2.

Зі свідчень ОСОБА_4 та ОСОБА_2 судом встановлено, що в торговому павільйоні позивача, який був обєктом перевірки, та на вході, графічних знаків: попередження "Куріння заборонено!" не було. Зазначене підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5

Крім того, з показані свідків вбачається, що у випадку, якщо в торговому павільйоні позивача дозволено куріння, то відповідно до вимог закону у спеціально відведених для куріння місцях має бути розміщений графічний знак та текст: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!", яких також не було, при цьому законом встановлені певні вимоги до приміщень, в яких таке куріння відбувається, які позивачем не дотримані.

Суд зазначає, що торговий павільйон позивача є окремою господарською одиницею, на яку позивачем отримано дозвіл на право розміщення обєктів торгівлі.

Отже, суд зауважує, що господарська одиниця торговий павільйон, в якому здійснює підприємницьку діяльність ПП «Париж», має бути обладнаний відповідно до ст.15-2 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP наочною інформацією, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

З тих же міркувань суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_1, який зазначив, що взагалі на будинку та біля входу в ресторан є табличка та наочна інформація про заборону куріння, оскільки, як встановлено судом, торгівельний павільйон є окремим обєктом торгівлі, який має окремий вхід, ніж ресторан, та ані в торговельному павільйоні,ані біля входу до нього такої інформації не було.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено відсутність у торговому павільйоні, в якому здійснює підприємницьку діяльність ПП «Париж», та біля входу до нього будь яких графічних знаків, які дозволяють чи забороняють куріння у ньому, про що прямо зазначено в акті перевірки та підтверджено показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Отже, факт порушення позивачем вимог ст. 15-2 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у звязку з нерозміщенням наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, щодо дозволу або заборони знайшов повне підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону в розмірі 3400 гривень.

Отже, суд встановив, що фінансові санкції у розмірі 3400,00 гривень застосовані до ПП «Париж» законно та обґрунтовано, підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення в частині застосування фінансової санкції за порушення ст. 15-2 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” немає.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідно до ст. 17 закону зазначена відповідальність застосовується в разі наявності двох порушень, а саме: у разі не обладнання спеціально відведених місць для куріння та не розміщення наглядної інформації, передбаченої ст. 15- 2 цього Закону, оскільки під час перевірки встановлено нерозміщенням наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, що є порушенням вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та, відповідно, підставою для застосування фінансової санкції, передбаченої ст. 17 Закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.03.2012 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.03.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів України в АР Крим №/01101-32 від 15.08.2011 року в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 29087,00 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути на користь Приватного підприємства «Париж» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.