Рішення № 22200284, 28.03.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2 - 432/11

Провадження №2/1519/542/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року Малиновський районний суд м. Одеси

в складі головуючого: судді Бобуйок І.А.

при секретарі Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2008 року ОСОБА_3 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

09 червня 2010 року вищевказана справа була повернута на адресу Малиновського районного суду м. Одеси та розподілена на суддю Дрішлюка А.І.

20 грудня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння. Свою позовну заяву позивачі обґрунтовують тим, що позивачі по справі є рідними братом і сестрою, мали спільного батька - ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. Факти родинних відносин та смерті батька позивачів, підтверджуються свідоцтвами про народження, наявними в матеріалах справи. В свою чергу, батько позивачів - ОСОБА_8, разом зі своїми батьками: ОСОБА_9 та ОСОБА_7, постійно проживав та був зареєстрований в спірній квартирі, що підтверджуються довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області від 28 березня 2008 року, копія якої додається та довідкою Житлової організації коммунального підприємства ЖКС «Хмельницький»від 10.12.2007 року, яка знаходиться в спадковій справі №624/07 (наявна у матеріалах справи). Згідно договору купівлі - продажу від 12.12.2001 року, спірна квартира в рівних частках - по ? частини, належала батькам ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та ОСОБА_7, що підтверджується довідкою комунального підприємства КП «ОМБТІ та РОН»від 30.08.2010 року № 193443.64. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого 15.05.2008 року Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28.03.2008 року Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси. Оскільки на момент смерті своїх батьків, ОСОБА_8 був єдиною особою першої черги спадкоємців за законом, які мають право на спадкування та постійно проживав з батьками, він вважається таким, що і прийняв спадщину, зокрема, спірну квартиру. Позивачі, як діти ОСОБА_8, також є єдиними особами першої черги спадкоємців за законом, отже вони мають першочергове право на спадкування за законом спірної квартири. Для реалізації свого права на спадкування, позивачі 20.12.2007 року подали відповідну сумісну заяву і наявні документи до П'ятої Одеської державної нотаріальної контори (копія заяви міститься в матеріалах справи) та в спадковій справі № 624/07. За заявами позивачів було заведено спадкову справу № 624/07. Проте, листом № 1823/2-07 від 12.08.2008 року П'ятої Одеської державної нотаріальної контори, в оформленні свідоцтв позивачам було відмовлено з посиланням на відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру, і їм було рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується листом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори № 1823/2-07 від 12.08.2008 року. Не маючи відомостей про долю правовстановлюючих документів, 05.06.2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси (судді Маркарової C.B.) від 11 лютого 2009 року по справі № 2-649/09, позов ОСОБА_1 було задоволено, і за нею було визнано право власності на ? частину спірної квартири в порядку спадкування за законом. Рішення набрало законної сили. Для оформлення своєї часки спірної квартири позивач ОСОБА_2 до суду не звертався. Під час реєстрації вказаного вище рішення від 11 лютого 2009 року, з'ясувалось, що іншим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року по справі № 2-6521/08, право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_3, яка доводиться рідною сестрою ОСОБА_7. Вважаючи це рішення незаконним, позивачка ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою. Ухвалою Апеляційного суду Одеської від 15 жовтня 2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року по справі № 2-6521/08 було скасоване, а справу направлено на новий розгляд.

Згідно Довідки Малиновського районного суду м. Одеси за підписом голови суду та керівником апарату, на підставі наказу від 02.03.2011 року за №9-В/с зі змінами від 18.03.2011 року за №11-В/с, всі справи, що знаходились в провадженні судді Дрішлюка А.І. передані до цивільної канцелярії суду для наступного авторозподілу серед інших суддів Малиновського районного суду м. Одеси.

14 квітня 2011 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси було заявлено самовідвід суддею Вербицькою Н.В.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2011 року у звязку із заявленим самовідводом судді Малиновського районного суду м. Одеси Вербицької Н.В. справа була передана судді Бобуйку І.А. та прийнята ним до свого провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2011 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишено без розгляду, у звязку з повторною неявкою належним чином повідомленої позивачки про дату, час та місце розгляду справи та неповідомлення про поважні причини її неявки, розгляд справи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння продовжено.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, та в обґрунтування вказаного надала до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що 16 травня 2009 року ОСОБА_6 уклав із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу (реєстровий № 5-939) квартири АДРЕСА_1 який був посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори. Ця квартира належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 1-38), посвідченого Другою одеською державною нотаріальною конторою 28 січня 2009 року. 19.06.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН», про що ОСОБА_6 отримав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23070398. 20.12.2010 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять, зокрема визнати недійсним договір купівлі-продажу, що був укладений 16 травня 2009 року ОСОБА_6 із ОСОБА_5 За ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2008 року. 16.12.2008 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_3 ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу спірної квартири. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.02.2009 року визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, яке набрало законної сили 23.03.2009. 26.02.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_5 ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували факт її звернення до КП «ОМБТІ та РОН»із заявою реєстрації свого права власності на 1/2 цієї частини квартири на підставі рішення суду, а їй було відмовлено у зв'язку із тим, що ця квартира належить іншим власникам. 16.05.2009р. ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу (реєстровий № 5-939) квартири АДРЕСА_1. 19.06.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_6 Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2008 р., на підставі якого набула права власності ОСОБА_3, було скасовано ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2009 року. ОСОБА_6 не знав і не міг знати про наявність перешкод для укладення договору купівлі-продажу, оскільки навіть рішення суду, на підставі якого набула права власності ОСОБА_3, було скасовано через 3 місяці після його укладення, арешт або інша заборона на відчуження цієї квартири не накладалися, тобто він є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1. Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вважаючи себе власниками спірної квартири, не можуть вимагати визнати недійсним договір купівлі-продажу, який був укладений ОСОБА_5 із ОСОБА_6

Інші учасники судового процесу в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивачі по справі є рідними братом і сестрою, мали спільного батька - ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер.

Факти родинних відносин та смерті батька позивачів, підтверджуються свідоцтвами про народження, наявними в матеріалах справи.

Батько позивачів - ОСОБА_8, разом зі своїми батьками: ОСОБА_9 та ОСОБА_7, постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, що підтверджуються довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області від 28 березня 2008 року та довідкою Житлової організації коммунального підприємства ЖКС «Хмельницький»від 10.12.2007 року, яка знаходиться в спадковій справі №624/07, копія якої наявна у матеріалах справи.

Згідно договору купівлі - продажу від 12.12.2001 року, спірна квартира в рівних частках - по ? частини, належала батькам ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та ОСОБА_7, що підтверджується довідкою комунального підприємства КП «ОМБТІ та РОН»від 30.08.2010 року № 193443.64.

Згідно повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 15.05.2008 року Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси, ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28.03.2008 року Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси.

На момент смерті своїх батьків, ОСОБА_8 був єдиною особою першої черги спадкоємців за законом, які мають право на спадкування та постійно проживав з батьками, він вважається таким, що і прийняв спадщину, зокрема, спірну квартиру.

Позивачі, як діти ОСОБА_8, також є єдиними особами першої черги спадкоємців за законом, отже вони мають першочергове право на спадкування за законом спірної квартири.

Для реалізації свого права на спадкування, позивачі 20.12.2007 року подали відповідну сумісну заяву і наявні документи до П'ятої Одеської державної нотаріальної контори (копія заяви міститься в матеріалах справи) та в спадковій справі № 624/07.

За заявами позивачів було заведено спадкову справу № 624/07. Проте, листом № 1823/2-07 від 12.08.2008 року П'ятої Одеської державної нотаріальної контори, в оформленні свідоцтв позивачам було відмовлено з посиланням на відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру, і їм було рекомендовано звернутися до суду, що підтверджується листом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори № 1823/2-07 від 12.08.2008 року.

Не маючи відомостей про долю правовстановлюючих документів, 05.06.2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси (судді Маркарової C.B.) від 11 лютого 2009 року по справі № 2-649/09, позов ОСОБА_1 було задоволено, і за нею було визнано власності на ? частину спірної квартири в порядку спадкування за законом. Рішення набрало законної сили.

Для оформлення своєї часки спірної квартири позивач ОСОБА_2 до суду не звертався. Під час реєстрації вказаного вище рішення від 11 лютого 2009 року, з'ясувалось, що іншим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року по № 2-6521/08, право власності на спірну квартиру було визнано за ОСОБА_3, яка доводиться рідною сестрою ОСОБА_7. Вважаючи це рішення незаконним, позивачка ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської від 15 жовтня 2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року по справі № 2-6521/08 було скасоване, а справу направлено на новий розгляд, який триває до цього часу.

Водночас, судом було встановлено, що 16 травня 2009 року ОСОБА_6 уклав із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу (реєстровий № 5-939) квартири АДРЕСА_1 який був посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори.

Ця квартира належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (реєстровий № 1-38), посвідченого Другою одеською державною нотаріальною конторою 28 січня 2009 року. 19.06.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН», про що ОСОБА_6 отримав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23070398.

20.12.2010 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять, зокрема визнати недійсним договір купівлі-продажу, що був укладений 16 травня 2009 року ОСОБА_6 із ОСОБА_5

За ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2008 року.

Суд акцентує свою увагу на тому, що представником відповідача в своїх запереченнях було зазначено, що 16.12.2008 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_3 ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу спірної квартири. 26.02.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_5

16.05.2009р. ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу (реєстровий № 5-939) квартири АДРЕСА_1. 19.06.2009 року ця квартира була зареєстрована КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_6

Однак, як вже було раніше наведено судом, Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2009 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2008 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею, а отже вказана реєстрація спірної квартири є незаконною та суперечить нормам чинного законодавства.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2008 р., на підставі якого набула права власності ОСОБА_3, було скасовано ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2009 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.02.2009 року визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, яке набрало законної сили 23.03.2009 року.

Суд не приймає до уваги твердження представника ОСОБА_6 щодо того, що ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б підтверджували факт її звернення до КП «ОМБТІ та РОН»із заявою реєстрації свого права власності на ? цієї частини квартири на підставі рішення суду, а їй було відмовлено у зв'язку із тим, що ця квартира належить іншим власникам, оскільки в матеріалах справи наявна копія заяви позивачів про звернення до П'ятої Одеської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак нотаріальною конторою позивачам було відмовлено, а отже у позивачів не було можливості зареєструвати спірну квартиру в КП «ОМБТІ та РОН».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Отже, суд визнає за ОСОБА_2 право власності, після смерті його батька ОСОБА_8, в порядку спадкування за законом на ? частини квартири АДРЕСА_1

З матеріалів справи, а саме документально підтверджених доказів вбачається, що позивачі є законними спадкоємцями квартири АДРЕСА_1

Разом з тим, 28 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу (реєстровий № 5-939) квартири АДРЕСА_1.

Вказаний договір, на думку суду, було укладено ОСОБА_3 шляхом обману, оскільки на момент прийняття рішення суддею Вербицькою Н.В., Клокарь Л.П. не повідомила суд про існування інших спадкоємців.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи вищезазначене, суд вказує, що відповідно до положень ЦК України підставою для визнання недійсності договору (правочину) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені законодавством.

Статтею 203 ЦК України встановлені наступні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

·зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

·особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

·волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

·правочин має здійснюватися у формі, встановленій законом;

·правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

·правочин, що здійснюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 216 ЦК України існують такі правові наслідки недійсності правочину:

§Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

§Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

§Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

§Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

§Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст. 217 вищевказаного позову недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Також, відповідно до ст. 316 вказаного кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Суд безпосередньо акцентує свою увагу ще й на тому, що Апеляційним судом Одеської області було винесено окрему ухвалу від 15.10.2009 року, щодо того що суддею був зроблений поспішний висновок щодо вирішення питання про визнання права власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_3, оскільки судом вчасно не було виявлено законних спадкоємців. На теперішній же час, враховуючи вже доведені обставини по справі, наявність законних спадкоємців, та з урахуванням виявленого незаконно укладеного договору купівлі продажу, який суперечить наведеним статтям законодавства України, суд вважає за необхідне задовольнити частково позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Водночас, суд відмовляє позивачам в частині вимог щодо визнання договору купівлі продажу від 16.05.2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки позивачами не було доведено факту укладання договору шляхом обману. Більш того, суд вказує на те, що в матеріалах справи міститься Лист КП «ОМБТІ та РОН»№193443,64 від 30.08.2010 року, відповідно до якого 16.12.2008 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, згідно з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2008р., а 26.02.2009 року вказана квартира була зареєстрована за ОСОБА_5 згідно з договором купівлі продажу, посвідченим Другою Одеською держнотконторою 28.01.2009 року, р.№1-38.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

Шбуло загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; Шбуло викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; Швибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 47 Конституції України визначено , що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною першою ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На підставі вищевикладеного, суд витребовує квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння від ОСОБА_6 та повертає її ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Статтею 150 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 155 вказаного кодексу, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивачів в частині вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. На підставі ст. 47 Конституції України, ст.ст. 150, 155 ЖК Української РСР, ст.ст. 16, 203, 216, 217, 236, 316, 330, 388, 1220, 1222, 1223, 1261, 1269 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, - В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання угод недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладениго між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідченого Другою Одеською державною нотаріальною конторою 28.01.2009 р. реєстровий № 1-38.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння від ОСОБА_6 та повернути її ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішення в частині зобовязання ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 підлягає виконання після набрання рішення законної сили та його реєстрації.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок