Рішення № 22195542, 24.02.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 2-1734/11

Провадження № 2/552/166/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2012 року м. Макіївка

Центрально- Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді Неженцевої О.В.

при секретарях Кондратьєвої І.О.

Фенюк А.О.

Бабич Т.П.

Потіп О.М.

за участю представників

позивача ОСОБА_4

відповідача адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по договору про фінансовий лізинг, судових витрат та витрат на правову допомогу,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року представник позивача товариства з обмеженою відповідальністью «Порше Лізинг Україна»ОСОБА_7 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості по договору про фінансовий лізинг та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобов*язань відповідно до умов договору.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»( далі- ТОВ «Порше Лізинг Україна») підтримала та письмово уточнила заявлені вимоги, в обгрунтування яких послалася на обставини і факти, викладені в позовній заяві, та зазначила, що за умовами укладеного 11 грудня 2008 року з відповідачем договору фінансового лізингу № 00000130 та Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу ( далі за текстом Умови лізингу) ОСОБА_8 було передано у користування об*єкт лізингу- транспортний засіб марки W Passat 1,8 TFSI»2008 року випуску. Відповідач у свою чергу взяв на себе зобов*язання прийняти цей об*єкт лізингу та протягом 48 місяців сплатити суму авансового платежу, що дорівнює еквіваленту 6012,50 доларів США та суму згідно з графіком покриття витрат (лізингові платежи), що дорівнює еквіваленту 29354,04 доларів США. Позивач передав об*єкт лізингу у користування відповідачу, що підтверджується підписанням 30 грудня 2008 року сторонами акту прийому- передачі транспортного засобу. Виплата щомісячних лізингових платежів, що дорівнює еквіваленту 611,54 доларів США, відповідно до пункту 6.5 Умов лізингу повинно було здіснюватися на рахунок ТОВ «Порше Лізинг Україна» не пізніше десятого календарного дня з дати направлення рахунку відповідачу. Також ОСОБА_8 зобов*язався відповідно до пункту 4.4. Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації об*єкта лізингу, включаючи також витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обгрунтованих вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» щодо експлуатації та/або передачі об*єкту лізингу. У разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов*язувався повернути об*єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення. У випадку відмови від повернення об*єкту лізингу або затримки у такому поверненні, позивач мав право конфіскувати об*єкт лізингу з відшкоджуванням на його користь, за рахунок відповідача, витрат, пов*язаних з конфіскацією об*єкту лізингу та компенсацією витрат на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, невиплачених ОСОБА_8 за договором. За просрочку платежів за умовами договору про фінансовий лізинг передбачалася сплата штрафу та пені.

Лізингоодержувач ОСОБА_8 з лютого 2009 року несвоєчасно провів сплату щомісячних лізингових платежів ( на загальну суму 48341,74 грн., остання проплата від 12 квітня 2010 року), а з травня 2010 року зовсім перестав проводити оплату лізингових платежів, незважаючи на те, що позивачем своєчасно надсилалися на його адресу відповідні рахунки. 19 серпня 2010 року позивачем було направлено ОСОБА_8 лист-вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об*єкту лізингу та відмову від договору у подальшому, і зазначений лист було одержано відповідачем 27 серпня 2010 року. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_8 зобов*язань за умовами договору мало місце невиплата з травня 2010 року лізингових платежів на суму 19351, 77 грн., які просила стягнути у примусовому порядку. Незважаючи на належне сповіщення про відмову від договору та необхідність повернення об*єкту лізингу, ОСОБА_8 ухилявся від повернення транспортного засобу, тому вважає, що у позивача виникло право одержання неустойки у розмірі подвійної плати за користування об*єктом лізингу за період просрочки його повернення- у сумі 19300, 72 грн. та відшкодування збитків, пов*язаних з примусовим вилученням 08 листопада 2010 року у ОСОБА_8 об*єкту лізингу, на суму 44 670,68 грн. Відповідно до положень статтей 549, 611 Цивільного кодексу України та згідно умов договору, за порушення взятого зобов*язання, представник позивача просила відшкодувати штрафні санкції: штраф у сумі 1699,09 грн. та пеню у сумі 2454,34 грн.

Крім того, представник позивача вважає, що у даному випадку мало місце прострочка виконання грошового зобов*язання, тому на підставі положень статті 625 ЦК України відповідач ОСОБА_8 повинен відшкодувати компенсацію інфляційних виплат у сумі 2446,26 грн. та три відсотки річних у сумі 736, 30 грн., а також сплатити проценти за користування чужими грошима у сумі 2046, 96 грн.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказану заборгованість за умовами лізингового договору, у зв*язку з чим ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимушено було звернутися до суду за захистом порушених прав, представник позивача на підставі положень статей 79, 88 ЦПК України у просила стягнути понесені: витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційне- технічне забезпечення справи у сумі 1047,06 грн., та витрати на правову допомогу у сумі 8997,83 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу на загальну суму 8997, 83 грн., представник позивача зазначила, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» провело оплату наданих юридичних послуг представниками «Юридичної фірми Вернер і партнери», а саме: за надані консультативні послуги, підготовку документів, складання позовної заяви до суду, участь представника юридичної фірми під час судових засідань по справі, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями про проведення оплати відповідно сум 1709,36 грн., 2015,17 грн., 2053,03 грн. Вважає, що зазначені витрати підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 8.2.3 Умов лізингу. Крім того, позивачем проведена оплата на користь вищевказаної юридичної фірми понесених витрат на проїзд до суду представників цієї фірми та суми на відрядження, на підтвердження чого надала суду копії: посвідчень про відрядження, рахунків - фактур та платіжних доручень про перерахування на користь ТОВ

«Порше Лізинг Україна» сум 928, 78 грн., 822, 01 грн., 615,30 грн. та 854,18 грн., копії звітів про використання коштів на відрядження та проїзних квитків на проїзд.

Представник відповідача- адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання юридичної допомоги, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, про що надав суду свої письмові заперечення від 17 жовтня 2011 року, і на обгрунтування цих заперечень у судовому засіданні зазначив, що відповідач ОСОБА_8 на підставі укладеного 11 грудня 2008 року з ТОВ «Порше Лізинг Україна» договору фінансового лізингу № 00000130, 30 грудня 2008 року отримав у платне користування автомобіль марки W Passat 1,8 TFSI»2008 року випуску, яким і користувався до примусового вилучення 08 листопада 2010 року транспортного засобу у нього працівником Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського МУЮ. Визнає, що останній лізинговий платіж ОСОБА_8, згідно умов договору, було здійснено 12 квітня 2010 року по виставленому ТОВ «Порше Лізинг Україна» рахунку за березень 2010 року. Вважає, що у зв*язку з повернення 08 листопада 2010 року об*єкту лізингу-транспортного засобу його власнику- ТОВ «Порше Лізинг Україна», на даний час вимоги про стягнення заборгованості за лізинговими платежами у сумі 19351,77 грн. та уплатою неустойки у подвійному розміру ( у сумі 19300,72 грн), не підлягають задоволенню, бо відповідно до положень статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» до лізингових платежів включається сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, тому повернення автомобіля виключає наявність у позивача права на одержання лізингових платежів за травень-серпень 2010 року.

Не визнає необхідність відшкодування витрат у сумі 44 670,68 грн., пов*язаних з розшуком об*єкту лізингу та його поверненню лізингодавцю, оскільки прийняті заходи по поверненню автомобілю виходять за межі витрат, достатніх для здійснення ТОВ «Порше Лізинг Україна» дій по захисту свого порушеного права. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення : штрафу у сумі 1699,09 грн., пені у сумі 2454,34 грн., компенсації інфляційних виплат у сумі 2446,26 грн. та трьох відсотків річних у сумі 736,30 грн., а стягнення процентів за користування чужими грошима в лізингових правовідносинах не передбачено, тому просив у задоволенні таких вимог відмовити. Не згоден на відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат по справі : по сплаті судового збору, витрат на інформаційно- технічне забезпечення справи на суму 1047,06 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 8997,83 грн.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог ( стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Приписами статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов*язує передати другій стороні

(лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов*язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю- продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

11 грудня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

(лізингодавець) і громадянин України ОСОБА_8 ( лізингоодержувач) уклали договір про фінансовий лізинг за № 00000130, за яким відповідачу було передано у платне користування - об*єкт лізингу: транспортний засіб марки W Passat 1,8 TFSI», двигун № НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить на праві власності позивачу. Відповідач ОСОБА_8 у свою чергу взяв на себе зобов*язання прийняти цей об*єкт лізингу та протягом 48 місяців сплатити суму авансового платежу, що дорівнює еквіваленту 6012,50 доларів США та згідно з графіком покриття витрат (лізингові платежи), що дорівнює еквіваленту 29354,04 доларів США ( процентна ставка- фіксована за ставкою 14% річних). Лізингоодержувач придбаває об*єкт лізингу після завершення погодженого лізингового терміну за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем. Невід*ємлимими частинами цього договору, про що зазначено у його тексті, є також: Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу ( далі- умови лізингу), Рахунки для лізингових платежів, Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів

( План відшкодування).( а.с. 21, 22-26,113-123).

Фактична передача ОСОБА_8 предмету лізингу- автомобілю, мала місце 30 грудня 2008 року, про що було складено відповідний акт прийому- передачі, у якому зазначено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту повного виконання лізингоодержувачем зобов*язань, передбачених Договором лізингу. У випадку неспроможності лізингоодержувача виконати свої зобов*язання, передбачені Договором, лізингодавець може позбавити лізингоодержувача права користування предметом лізингу та вилучити його. ( а.с. 30).

Судом встановлено, що договір про фінансовий лізинг, загальні комерційні умови, акт прийому-передачі транспортного засобу, Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів ( План відшкодування), укладені у письмовий формі, підписані уповноваженими представником ТОВ «Порше лізинг Україна»та особисто ОСОБА_8 Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі положень статті 629 ЦК України договір є обов*язковим для виконання сторонами.

За правилами статей 525,526 і 527 ЦК України зобов*язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звиичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» виконав умови договору про фінансовий лізинг і надав ОСОБА_8 у користування за плату вищевказаний транспортний засіб.

Згідно довідки- розрахунку ТОВ «Порше Лізинг Україна» за час дії договору про фінансовий лізинг № 00000130 від 11 грудня 2008 року, відповідачем ОСОБА_8 несвоєчасно були проведені щомісячні лізингові платежі за період з лютого 2009 року по березень 2010 року ( остання проплата мала місце 12 квітня 2010 року по рахунку за берень 2010 року), а з травня 2010 року оплата зовсім перестала проводитися. ( а.с. 136-145).

Доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що рахунки про сплату лізингових платежів за травень- серпень 2010 року відповідачем не були отримані(однією з причин неотримання вважає невірно вказаний позивачем індекс поштового відділення місця проживання ОСОБА_8) і зазначена обставина виключає його обов*язок сплати заборгованості по лізинговим платежам за цейчас, на думку суду, є безпідставними і спростовуються фактичними даними, встановленими судом.

Так, згідно даних договору про фінансовий лізинг № 00000130 від 11 грудня 2008 року ОСОБА_8 було вказане його місце проживання і саме за такою адресою, як зазначено було у договорі, позивачем і надсилалися щомісячні рахунки по сплаті лізингових платежів, які ними отримувалися і проплачувалися по 12 квітня 2010 року ( а.с.38-47). Крім того, відповідно до положень п.6.8. Умов лізингу ОСОБА_8, як лізингоодержувач повинен був інформувати ТОВ «Порше Лізинг Україна» протягом 5 ( п*яти) робочих днів з дати витавлення рахунку щодо можливого неотримання такого рахунку, але зазначені дії ним не були проведені, що і визнав у судовому засіданні його представник.

Враховуючи те, що заборгованість по щомісячним лізинговим платежам за період травень-серпень 2010 року складає 19351,77 грн., яка у добровільному порядку не сплачена, тому зазначена сума підлягає стягненню у примусовому порядку. ( а.с.136-145).

Відповідно до пунктів 12.6 та 12.6.1 Умов лізингу ТОВ «Порше лізинг Україна»має право в односторонньому порядку припинити дію цього Констракту ( договор про фінансовий лізинг та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу) у тому числі (підпункт 1) : лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий внесок у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов*язання з оплати перевищує 30 ( тридцять) календарних днів.

19 серпня 2010 року ТОВ «Порше Лізинг Україна»надіслав ОСОБА_8 лист- вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об*єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору і такий лист- повідомлення відповідач отримав, про що суду надані відповідні докази ( а.с. 55-56,57).

Твердження представника відповідача вже після з*ясування всіх обставин по справі у судовому засіданні про те, що зазначений лист-вимогу від 17 серпня 2010 року відповідач ОСОБА_8 не отримував, суд не приймає до уваги з причини того, що даний факт підтверджено відповідним поштовим повідомлення про одержання 27 серпня 2010 року кореспонденції ОСОБА_8, засвідченого підписом посадової особи відділу поштового зв*язку міста Макіївки і обставина отримання цього листа неодноразово під час розгляду справи визнавалася представником відповідача ОСОБА_10

Враховуючи те, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм

(оренду), з урахуванням особливостей встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України, то згідно частини 2 статті 785 ЦК України, у разі, якщо лізингоодержувач не виконує обов*язку щодо повернення речі, у лізингодавця є право вимагати від нього сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимогу щодо повернення об*єкту лізингу, на чому наполягав у своєму листі від 17 серпня 2010 року позивач. Об*єкт лізингу був повернутий ТОВ «Порше Лізинг Україна» лише 08 листопада 2010 року, про що свідчать матеріали виконавчого провадження Центрально- Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції і в тому числі акт державного виконавця від 08 листопада 2010 року ( а.с. 147-168).

Дата повернення об*єкту лізингу позивачу- 08 листопада 2010 року визнана у судовому засіданні також представником відповідача ОСОБА_10

Згідно довідки- розрахунку ТОВ «Порше Лізинг Україна» часом просрочки у даному випадку є вересень та жовтень 2010 року, тому позивач має право на стягнення неустойки у розмірі, визначеному положеннями частини 2 статті 785 ЦК України, а саме: лізинговий платіж за серпень 2010 року у сумі 4825, 18 грн. х 2 ( подвійний розмір) х 2 місяці ( час просрочки) = 19300,72 грн.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на положення статті 16 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1381-1У «Про фінансовий лізинг»( з відповідними змінами), які виключають у разі повернення об*єкту лізингу, обов*язок сплачувати заборгованость за лізинговими платежами та сплату неустойки у подвійному розмірі, не відповідають положенням чинного законодавства.

Положеннями пункту 2 ( підпункти 3 та 7 ) статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено обов*язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі та у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу- повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Положеннями статті 16 цього ж Закону України передбачено, що лізинговий платіж може включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартісті предмета лізингу, б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов*язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що позовні вимоги на суму 19 351, 77 грн. є сумою несплачених лізингових платежів за час ( травень- серпень 2010 року), коли об*єкт лізингу перебував у користуванні відповідача, а сума 19300, 72 грн.- неустойка за користування об*єктом лізингу за час прострочення, тому повернення об*єкту лізингу не виключає обов*язок лізингоодержувача ОСОБА_8 на виплату цих сум на користь лізингодавця.

На обгрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування збитків, пов*язаних з примусовим вилученням об*єкту лізингу у відповідача, представник позивача зазначила, що у надісланому листі- вимозі від 17 серпня 2010 року, отриманого відповідачем 27 серпня 2010 року, з причини порушення умов договору від 11 грудня 2008 року, було встановлено строк для повернення об*єкту лізингу- впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення лізингоодержувачу, що передбачено пунктом 4.11.2 Умов лізингу ( а.с. 55-57, 113-123).

У судовому засіданні встановлено, що у вищевказаний строк відповідач ОСОБА_8 об*єкт лізингу не повернув.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом ; 3) свобода договору; 4) свободі підприємницької діяльності, яка не заборонена законом ; 5) судовий захист цивільного права та інтересу ; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем ще 18 березня 2010 року з приватним підприємством «Інформаційна Агенція «Безпека і право»( далі- Інформаційна Агенція) було укладено договір про надання послуг № 1, згідно з умовами якого замовник ( ТОВ «Порше Лізинг Україна») доручає, а виконавець ( Інформаційна Агенція) приймає на себе зобов*язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договорів фінансового лізингу, укладених між Замовником та Клієнтом (юридична/фізична особа/ фізична особа-підприємець, що має договірні відносини із Замовником)поверненню простроченої заборгованості або повернення Предметів лізингу, що належить Замовнику на праві власності. ( а.с. 58-66).

Безпосередньо замовлення ТОВ «Порше лізинг Україна» за виконання Інформаційною Агенцією дій по вилученню об*єкту лізингу- автомобілю марки W Passat 1,8 TFSI», двигун № НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, було подано 08 червня 2010 року, а обсяг дій, які необхідно прийняти було погоджено у письмовому вигляді у цей же день. Такі дії передбачали: вчинення нотаріального напису, вікриття виконавчого провадження, подання автомобілю у розшук ДАІ, виізд на місце для вилучення автомобілю. ( а.с. 67-68, 70).

Із матеріалів виконавчого провадження, дослідженого у судовому засіданні, убачається, що 24 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», статті 7 Закону України

«Про фінансовий лізинг», пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, яким об*єкт лізингу підлягав поверненню лізингодавцю ТОВ «Порше Лізинг Україна». Повернення повинно було проведено лізингоодержувачем ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, виконавчим написом була передбачена необхідність повернення ОСОБА_8 також невиплачених за станом на 22 липня 2010 року лізингових платежів у сумі 8172,36 грн., неоплаченої комісії лізингодавця у сумі 6 354, 23 грн. ( а.с. 151)

28 вересня 2010 року Центрально- Міським відділом державної виконавчої Макіївського МУЮ, у частині вимог про повернення об*єкту лізингу, було відкрито виконавче провадження за цим виконавчим написом, про що були повідомлені сторони по справі ( а.с. 152-153).

За наслідками прийнятих заходів директором Інформаційної Агенції Мельником О.В. 08 листопада 2010 року було отримано вилучений у ОСОБА_8 об*єкт лізингу, який у подальшому було передано лізингодавцю- ТОВ «Порше Лізинг Україна», про що свідчить звіт виконавця ( а.с. 69, 164).

Оплата виконаної роботи Інформаційною Агенцією на підставі договору від 18 березня 2010 року була проведена на загальну суму 44 670, 68 грн., про що свідчать рахунки на проведення оплати наданих послуг та відповідні платіжні доручення про проведення оплати ( а.с. 31-36).

Доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що прийняті Інформаційною Агенцією заходи по поверненню автомобілю виходять за межі достатніх для такої дії заходів, у зв*язку з чим не було потреби для сплати таких коштів Інформаційній Агенції, не приймаються судом до уваги, бо обирання способу та форм такого захисту є правом учасника цивільного правовідношення, і безпосередню обрані способи захисту та поновлення порушеного права ТОВ «Порше Лізинг Україна» не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

Не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи і доводи представника відповідача про те, що оплата витрат на вчинення виконавчого напису нотаріусом у сумі 3500 грн. не є належним доказом, бо ці витрати сплачені особі, яка не праві вчиняти такі дії. Як убачається із умов договору про надання послуг № 1 від 18 березня 2010 року, представники Інформаційної Агенції були уповноважені замовником- ТОВ «Порше Лізинг Україна» здійснювати діяльність на забезпечення умов договорів фінансового лізингу та представляти інтереси ТОВ в правооохоронних органах, судах, державній виконавчій службі

та/ або інших державних чи приватних органах, установах, організаціях.

Таким чином, за умовами вищевказаного договору відшкодування витрат, понесених виконавцем- Інформаційною Агенцією, повинно було і фактично здійснювалося замовником- ТОВ «Порше Лізинг Україна», а повернення об*єкту лізингу є доказом результативності надання послуг ПП «Інформаційна Агенція»Безпека і Право».

Відповідно по пункту 13.7 Умов лізингу лізингоодержувач ОСОБА_8 відшкодовує будь- які витрати, понесені ТОВ «Порше лізинг Україна»у зв*язку з конфіскацією об*єкту лізингу ( а.с. 113-123)

Положеннями статті 611 ЦК України перебачені правові наслідки порушення зобов*язання, зокрема : 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що понесені позивачем збитки у сумі 44670,68 грн. по поверненню об*єкту лізингу, мали місце з причини винної, протиправної поведінки відповідача, який порушив умови зобов*язання і між завданням таких збитків і поведінкою ОСОБА_8 є причинний зв*язок.

Враховуючи вищенаведене, заявлені позовні вимоги про відшкодування збитків у сумі 44670,68 грн., пов*язаних з примусовим вилученням об*єкту лізингу у ОСОБА_8, підлягають задоволенню у повному обсязі.

На обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 1699, 09 грн. та пені у сумі 2454,34 грн. представник позивача зазначив, що через порушення ОСОБА_8 своїх зобов*язань по договору про фінансовий лізинг, останній повинен згідно умов, викладених у пункті 8.2.2. Умов лізингу, сплатити на користь позивача зазначені суми неустойки.

Відповідно до положень частини 1 статті 546 та статті 549 ЦК України виконання зобов*язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов*язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов*язання ( п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

За правилами статті 549 ЦК України, неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов*язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов*язання. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов*язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Умов лізингу передбачено, що у випадку відстрочення платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: п.п. 8.2.1 штраф у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повного виконання зобов*язань лізингоодерджувача; п.п. 8.2.2. штрафні санкції за платіжні вимоги, надіслані компанією Порше Лізинг Україна ( пункт 8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу( якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу).

Тобто за одне й те саме порушення зобов*язання- відстрочення платежу, Умовами лізингу передбачена подвійна відповідальність одного виду. Між тим, в статті 61 Конституції України зазначено, що ніхто не можу бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає неможливим одночасно застосовувати подвійну відповідальність за одне й те саме правопорушення- штраф та пеню.

Виходячи із суті викладеного порушення, за яке Умовами лізингу, сторони передбачили неустойку- порушення строків сплати платежу ( «у випадку відстрочення платежу»), суд вважає за можливе, застосувати положення про пеню, виплата якої передбачена пунктом 8.2.1 Умов лізингу і відмовити у задовленні вимог про стягнення штрафу у сумі 1699, 09 грн.

До вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік ( частина 2 статті 258 ЦК України).

Згідно довідки- розрахунку сума пені розрахована позивачем відносно несвоєчасного виконання зобов*язання по сплаті лізингових платежів, починаючи з лютого 2009 року по 15 серпня 2010 року. Звернення позивача до суду з позовом мало місце у липні 2011 року

( а.с.86, 136-145)

Положеннями частини 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовная давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Під час розгляду справи представником віповідача заявлено про необхідність застосування позовної давності. Позивачем же доказів поважності причин пропуска строку позовної давності суду не було надано.

У зв*язку з тим, що термін позовної давності по частині позовних вимог по сплаті пені по лізинговим платежам за лютий, березень, серпень- грудень 2009 року, січень-березень, травень- червень 2010 року пропущений і підстав для його відновлення не має, то позовні вимоги у частині стягнення суми пені за вищевказаний період часу на загальну суму 1513,36 грн. задоволенню не підлягає, а стягненню на користь позивача підлягає нарахована сума пені відносно лізингових платежів за липень та серпень 2010 року на загальну суму 940,98 грн.

( 491,51+ 449,47).

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов*язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Підстави припинення зобов*язання перебачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК, зокрема ст. 599 ЦК України перебачає, що зобов*язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов*язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації ( плати) від боржника за користування одержаними ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки ( штрафу, пені) за порушення виконання зобов*язання.

Положення частини 2 статті 258 ЦК України відносно позовної давності в один рік на зазначені правовідносини не розповсюджуються.

Згідно письмового розрахунку розмір компенсації інфляційних витрат, що підлягають сплаті відповідачем за невиконання ним грошових зобов*язань до договором фінансового лізингу від 11 грудня 2008 року, станом на день пред*явлення позову складає 2446,26 грн., а розмір 3% річних складає - 736,30 грн. і правильність проведення такого розрахунку представником відповідача не оспорювалося у судовому засіданні.( а.с. 136-145).

Таким чином, на користь позивача з ОСОБА_8 підлягають стягненню зазначені суми 2446,26 грн. та 736,30 грн.

На обгрунтування заявлених позовних вимог відносно стягнення процентів за користування чужими грошима, представник позивача у судовому засіданні зазначила, що на підставі положень статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними ( статті 536 ЦК України). Враховуючи те, що договором про фінансовий лізинг від 11 грудня 2008 року та чинним законодавством розмір процентів за користування чужими грошима за період прострочення виконання грошового зобов*язання не встановлений, просила застосувати аналогію закону, а саме положення статті 1048 ЦК України, згідно з яким розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно проведеного розрахунку, сума по сплаті процентів за користування чужими грошима становить 2046,96 грн., які і просила стягнути з ОСОБА_8

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно) зобов*язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов*язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Між тим, зазначені положення законодавства, а також положення статті 1048 ЦК України по договору позики, не можуть бути застосовані судом при вирішенні даного спору між сторонами, бо до договору лізингу, як це передбачено положеннями частини 2 статті 806 ЦК України, застосовуються загальні положення про найм ( оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а також положення про купівлю- продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позовних вимог позивачу про стягнення процентів за користування чужими грошима у сумі 2046,96 грн. необхідно відмовити за безпідставністю.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог відносно: сплати заборгованості по лізинговим платежам на суму 19351, 77 грн., подвійної неустойки у сумі 19300,72 грн., збитків, завданих у зв*язку із порушенням зобов*язань, на суму 44670, 68 грн., нарахованої пені у сумі 940,98 грн., компенсації інфляційних витрат за невиконання грошових зобов*язань у сумі 2446,26 грн. та 3% річних у сумі 736,30 грн., усього на суму 87446,71 грн. , а в частині позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 1699,09 грн. та процентів за користування чужими грошима у сумі 2046, 96 грн.- необхідно відмовити за безпідставністю.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, викладені в уточненій позовній заяві від 16 січня 2012 року, представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що такі витрати у сумі 8997,83 грн. були пов*язані з виконанням дій по наданню правової допомоги позивачу- ТОВ «Порше Лізинг Україна»представниками ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери»( далі- юридична фірма) згідно умов укладеного 09 червня 2010 року договору про надання юридичних послуг № 17/2010 ( з відповідними додатковими угодами № 22 від 16 червня 2011 року та додатком № 1 до додаткової угоди № 22 від 04 липня 2011 року). Саме представниками цієї юридичної фірми і були здійснені дії супроводу судового спору про стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг від 11 грудня 2008 року: представником ОСОБА_7 - дії по підготовці позовної заяви для подання до суду, а представником ОСОБА_4 підготовка заяви про уточнення позовних вимог та представництво інтересів ТОВ «Порше Лізинг Україна» під час судового розгляду у суді першої інстанції ( лише за судові засідання, які проводилися 18 жовтня 2011 року, 03 листопада 2011 року, 23 листопада 2011 року та 21 грудня 2011 року. Судові засідання 07 лютого та 24 лютого 2012 року у підрахунок не бралися). На підтвердження заявлених позовних вимог представник ОСОБА_4 послалася на копії актів наданих послуг до укладеного договору про юридичні послуги, копії рахунків- фактур та копії платіжних доручень про оплату послуг позивачем на користь юридичної фірми, копії посвідчень про відрядження представника ОСОБА_4, копії звітів про використання коштів на відрядження та копії квитків на проїзд для участі у судових засіданнях по даній справі.

Відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати, як це передбачено положеннями частини 1 статті 79 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов*язаних з розглядом справи.

До витрат, пов*язаних з розглядом справи, відповідно до частини 3 статті 79 ЦПК України, зокрема належать : 2) витрати на правову допомогу.

Витрати, пов*язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відповідно до положень статті 84 ЦПК України, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Із матеріалів справи убачається, що 09 червня 2010 року у місті Києві укладено договір про надання юридичних послуг № 17/2010, за умовами якого сторони-товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер і Партнери», як Виконавець, та товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»( як Замовник) домовилися про надання юридичних послуг Виконавцем стосовано питань, пов*язаних із поточною господарською діяльністю Замовника. Види, зміст, обсяг, строки та умови надання конкретних Послуг погоджуються Сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання додаткових угод, які становлять невід*ємну частину цього Договору ( а.с. 184-189).

Відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 22 до Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09 червня 2010 року, Замовник замовляє і оплачує, а виконавець надає юридичні послуги, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях, а також у виконавчих діях ( далі - за текстом Послуги) стосовно справи щодо стягнення всіх належних до сплати платежів з ОСОБА_6 ( ідент. код НОМЕР_2) відповідно до договору про фінансовий лізинг № 00000130 від 11.12.2008 року ( далі- за текстом угоди Справа). Розмір винагороди за надання таких послуг та умови розрахунків зазначені сторонами у пункті 2 цієї Додаткової угоди.

( а.с. 190-192).

Даний договір, додаткова угода від 16 червня 2011 року та додаток 1 до Додаткової угоди № 22 були підписані уповноваженими представниками сторін. З умовами укладеного договору та додаткової угоди ОСОБА_8 не був ознайомлений.

Представник позивача ОСОБА_4, яка безпосередньо приймала участь у судових засіданнях, має вищу юридичну освіту є фахівцем у галузі права, про що надала суду відповідні документи.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. За частиною 2 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України до набрання чинності відповідного закону граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду цивільних справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 встановлено, що витрати, повязані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене судове рішення у цивільній справі, не можуть перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№2857-V1 від 23 грудня 2010 року встановлені розміри мінімальної заробітної плати, яка складає : з 01 жовтня 2011 року - 985 гривень, з 01 грудня 2011 року - 1004 гривні.

Згідно даних журналів судового засідання представником позивача ОСОБА_4 правова допомога позивачу у судових засіданнях, по яким були заявлені позовні вимоги, надавалась: 18 жовтня 2011 року - 05 хвилин; 03 листопада 2011 року - 1 годину 33 хвилини ; 23 листопада 2011 року - 5 годин 32 хвилини; 21 грудня 2011 року 2 години. Усього загальний час надання правової допомоги складає 9 годин 10 хвилин.

Таким чином, розмір компенсації за надану у судових засіданнях правову допомогу , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , виходячи з 40 % розміру мінімальної заробітної плати на годину роботи на відповідний період, в межах заявлених ним позовних вимог, складає 3626,86 грн. ( судове засідання 18 жовтня 2011 року за 5 хвилин зайнятості у судовому засіданні 32,83 грн., судове засідання 03 листопада 2011 року за 1 годину 33 хвилини зайнятості у судовому засіданні 610, 70 грн., судове засідання 23 листопада 2011 року за 5 годин 32 хвилини зайнятості у судовому засіданні 2180,13 грн., судове засідання 21 грудня 2011 року за 2 години зайнятості 803,20 грн.)

Понесені позивачем витрати по складанню позовної заяви, консультуванню, зібранню необхідних документів, не відносяться до витрат, повязаних з наданням правової допомоги при розгляді судової справи, тому позовні вимоги про їх стягнення з відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов*язаних із розглядом справи, належать також витрати сторін та їх представників, що пов*язані з явкою до суду.

Згідно статті 85 ЦПК України витрати, пов*язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов*язані з явкою до суду, Кабінетом Міністрів України.

Згідно наданих копій проїзних квитків на залізничний транспорт, представником позивача були понесені витрати на оплату проїзду для участі у судових засіданнях : 18 жовтня 2011 року - 198 грн. та 229, 01 грн.; 03 листопада 2011 року - 229,01 грн. та 143,74 грн., 23 листопада 2011 року - 229,01 грн. та 198 грн., 21 грудня 2011 року - 197,99 грн. та 197, 99 грн., які не підлягають стягненню з відповідача згідно положень статті 85 ЦПК України, тому у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 98 від 02 лютого 2011 року «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються ( фінансуються) за рахунок бюджетних коштів», розмір суми добових витрат складає 30 грн .

Враховуючи фактично витрачений час представником позивача ОСОБА_4 на відрядження, пов*язаних з її прибуттям із міста Київ до Центрально - Міського районного суду міста Макіївки Донецької області, для участі у судових засіданнях по цій справі, що підтверджується даними журналів судових засідань та наданими копіями відряджень, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним витрат на переїзд до іншого населеного пункту (витрат, пов*язаних з розглядом справи) у сумі 360 грн. за 12 днів відрядження ( 17 -19 жовтня 2011 року 3 дні, 02 -04 листопада 2011 року 3дні, 22-24 листопада 2011 року- 3 дні, 20-22 грудня 2011 року 3 дні).

На підставі вищевикладеного, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_8 судові витрати по справі у вигляді : витрат на правову допомогу у сумі 3626 грн. 86 коп. та витрати , пов*язані з явкою представника позивача до суду у сумі 360 грн., усього -3986 грн. 86 коп.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_8, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати ( по сплаті судового збору та витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи) у сумі 987,66 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 61 Конституції України, статтями 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,15, 258, 267, 525-527, 546, 549, 598, 599, 611, 625, 629,785, 806, 1212 Цивільного кодексу України, Законом України «Про фінансовий лізинг», суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 86119, АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»( код ЄДРПОУ 35571472, що знаходиться за адресою: 02660, місто Київ, вулиця Колекторна, 1, заборгованість по лізинговим платежам по договору по фінансовому лізингу № 00000130 від 11 грудня 2008 року на суму 19351,77 грн., подвійну неустойку у сумі 19300,72 грн., збитки, завдані у зв*язку із порушенням зобов*язань, на суму 44670,68 грн., нараховану пеню у сумі 940,98 грн., компенсацію інфляційних витрат за невиконання грошових зобов*язань у сумі 2446,26 грн. та 3% річних у сумі 736,30 грн., судові витрати по справі: судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення справи у сумі 987, 66 грн., витрати на правову допомогу у сумі -3626,86 грн. та витрати , пов*язані з явкою представника позивача до суду у сумі 360 грн, усього 92 421 грн. 23 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_6 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально - Міський районнийсуд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.В. Неженцева