Ухвала суду № 22162074, 28.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року

у справі № А27/442-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Павлоградхліб»

до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2007 року позов Закритого акціонерного товариства «Павлоградхліб»(далі позивач) до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002322342/1 від 21 вересня 2007 року та № 0002332342/1 від 21 вересня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Павлоградхліб»6,80 грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року апеляційну скаргу Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2007 року скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002322342/0 від 16 липня 2007 року та № 0002322342/1 від 21 вересня 2007 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмір 356 396,05 грн. (273 114,98 грн. основний платіж, 832 814,07 грн. штрафні (фінансові) санкції). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002332342/0 від 16 липня 2007 року та № 0002332342/1 від 21 вересня 2007 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Закритого акціонерного товариства «Павлоградхліб»на Приватне акціонерне товариство «Павлоградхліб»у звязку із зміною типу товариства.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Павлоградхліб»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 336-31381106-23/2 від 03 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002322342/0 від 16 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 361 488,80 грн. (277 032,48 грн. основний платіж, 84 456,32 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0002332342/0 від 16 липня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 382 920,41 грн. (255280,27 грн. основний платіж, 127640,14 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002322342/1 від 21 вересня 2007 року та № 0002332342/1 від 21 вересня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.31, 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг із страхування майна, консалтингових послуг, які не оформлені належним чином, а також заниженням валових доходів при здійсненні операцій з надання безоплатних послуг з перевезення хлібобулочних виробів.

Крім того, встановлено порушення позивачем пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку із заниженням податкових зобовязань з податку на додану вартість при наданні безоплатних послуг з перевезення хлібобулочних виробів.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Як встановлено судами, витрати на транспортування хлібобулочної продукції включались позивачем до собівартості зазначеної продукції згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими наказом Державного комітету промислової політики України № 47 від 02 лютого 2001 року (далі Методичні рекомендації), відповідно до яких ціна реалізації продукції включає в себе: виробничу собівартість, визнані адміністративні витрати, витрати на збут, прибуток і податок на додану вартість, а при розрахунку ціни позивачем використано калькуляцію, що наведена в Додатку № 11 до Методичних рекомендацій, який надавався відповідачу при проведенні перевірки.

Розділом 13 Методичних рекомендацій передбачено, що до витрат на збут належать витрати, повязані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати, повязані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової продукції.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про заниженням позивачем валових доходів при наданні безоплатних послуг з перевезення хлібобулочних виробів з огляду на збитковість зазначених операцій, оскільки, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю позивача, адже при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що, зокрема, суд апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що в даному випадку підстави для застосування пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР відсутні.

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, повязаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, повязаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоровя або інших ризиків, повязаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обовязковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус»(страховик) та позивачем (страхувальник) укладено договір № СВ 000404 від 30 червня 2006 року добровільного страхування вантажів, предметом якого є страхування вантажів, а обєктом майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що норма підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачає право платника податків на включення до складу валових витрат будь-яких витрат на страхування транспортування продукції такого платника та не ставить його право на включення таких сум до складу валових витрат в залежність від того, хто є безпосереднім перевізником вантажу.

Крім того, судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактум»та позивачем укладено договір № 01/02/06-8 від 01 лютого 2006 року про надання консалтингових послуг, предметом яких є представництво інтересів позивача перед юридичними та фізичними особами, органами державної влади; консультаційні послуги з юридично-правових питань; консультаційні послуги з фінансових та економічно-правових питань.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, акти приймання-передачі наданих послуг, що підтверджують виконання договору № 01/02/06-8 від 01 лютого 2006 року, не оформлені належним чином, а саме в них відсутнє конкретне відображення змісту операцій, не вказано які саме консультаційні послуги надавались замовнику, перед якими особами та в яких справах здійснювалось представництво, а лише зазначено тариф, кількість годин та загальну вартість послуг.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, оскільки, позивачем не надано будь-яких інших належних доказів виконання договору № 01/02/06-8 від 01 лютого 2006 року, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в зазначеній частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача Закритого акціонерного товариства «Павлоградхліб»його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Павлоградхліб».

Касаційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко