Рішення № 22157763, 16.02.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/2-1296/11

РІШЕННЯ

іменем України

"16" лютого 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарях судового засідання Попенко О.В. , Сиверин Л.А.

За участю представника позивача Виставного В.В., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що 25 вересня 2008 року між ним та третьою особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно умов якого він отримав кредитні кошти в сумі 40603,23 дол. США, які зобовязався повернути відповідно до графіку заборгованості з кінцевим строком повернення до 25.09.2018 року з оплатою за користування кредитними ресурсами за процентною ставкою 15 % річних.

В якості забезпечення виконання зобовязання між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом 19.09.2008 року, згідно умов якого в іпотеку передано нерухоме майно житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2008 року.

Посилаючись на те, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, а третя особа ОСОБА_3 незважаючи на це, порушив їх, оскільки своєчасно не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування ним, у звязку з чим станом на 06.06.2011 року виникла заборгованість в розмірі 60418,52 дол. США., позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги зменшив на суму штрафів в розмірі 2906,91 дол. США, просив вважати заборгованість по кредитному договору в сумі 57511,61 дол. США.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечень проти задоволення позовних вимог не надав, пояснював, що дійсно його син отримав кредит, але свої зобовязання належним чином не виконав.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не зявився, заперечень до суду не надав, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права, взаємовідносини сторін та жодних заперечень, доказів протягом всього часу, що справа знаходиться в провадженні суду, від відповідача та третьої особи до суду не надійшло, суд вважає можливим розглянути справу без участі третьої особи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини,

Зокрема, судом встановлено, що 25 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та третьою особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно умов якого Банк надав у тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 40603,23 дол. США з оплатою по процентній ставці 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту щомісяця. Вказані кредитні кошти третя особа зобовязався повернути до 25 вересня 2018 року.

В зазначеному договорі сторони повністю узгодили всі їх умови . Факт виконання позивачем умов вищевказаного кредитного договору не оспорювався в судовому засіданні.

Крім цього в якості забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем ОСОБА_2 19 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області. Цей договір забезпечує вимоги Банку, що витікають з умов кредитного договору від 25.09.2008 року, за умовами якого третя особа зобов'язується перед Банком повернути кредит в розмірі 40603,23 дол. США., сплатити відсотки за користування кредитними коштами, неустойку (пеню, штраф), враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Узгоджена вартість предмету іпотеки становить 243 005 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення яких встановлюється в Законі або договорі, а також порукою, заставою, іпотекою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_3 дійсно порушив умови договору у частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв'язку з цим станом на 06.06.2011 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 57511,61 дол. США з яких:

- заборгованість за кредитом 36 002,60 дол. США,

- заборгованість за відсотками 11752,44 дол. США,

- заборгованість по сплаті комісії 3049,90 дол. США,

- пеня - 6706,67 дол. США;

Згідно зі ст..14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до статті 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Іпотекодержатель має пріоритет у задоволенні вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону та з інших підстав, передбачених Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем на виконання вимог ст.. 12, 35 Закону України “Про іпотеку” 31.05.2011 року на адресу відповідача та третьої особи направлялася письмова вимога про виконання порушеного зобовязання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки в тридцятиденний строк порушене зобовязання виконано не було, то позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_5 на праві власності є обґрунтованим, але такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вимоги позивача щодо укладення ним від імені відповідача договору купівлі -продажу предмету іпотеки безпідставні, оскільки укладання договору купівлі-продажу від імені відповідача, тобто іпотекодавця, Законом «Про іпотеку»не передбачений. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, як це регламентовано ст. 38 Закону.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо надання йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені вищевказаними нормами закону.

Вимоги позивача щодо укладання договору купівлі - продажу будь-який способом має неконкретний характер, тому не підлягає задоволенню у звязку з невизначеністю способу.

Виходячи з суми боргу, яка складає 57511,61 дол. США грн., (що в еквіваленті на національну валюту становить 506102,08 грн.) а також з вартості предмета іпотеки в сумі 243005 грн., суд вважає вимоги позивача співмірними.

Вибір способу реалізації предмета іпотеки позивачем зазначений в позовній заяві , тобто укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, то оцінка предмета іпотеки визначається згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно відомостей, яки містяться в матеріалах справи, вартість предмету іпотеки, на день укладення договору, складає 243005 грн.

Як вказано в ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З урахуванням викладеного суд вважає, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки складається з: 36002,60 дол. США заборгованості за кредитом; 11752,44 дол. США - заборгованості по процентах за користування кредитом; 3049,90 дол. США - заборгованості за комісією за користуванням кредитом; 6706,67 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Нерухоме майно, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача, складається з житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 59,60 кв.м. та земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний будинок площею 586 кв.м. Суд вважає, що початкова ціна предмета іпотеки повинна бути відповідно до його оцінки , тобто 243005 грн. Способом реалізації предмету іпотеки суд вважає застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме укладення договору купівлі-продажу продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно ст. 39 Закону «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно до ст. 40 вказаного Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення суд враховує таке.

Як зазначене в ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду

Згідно з частиною четвертою статті 9,ст. 109 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права, суд враховує вимоги частин другої та третьої статті 40 вказаного Закону України, якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя.

Згідно ст. 40 вказаного Закону, яка регламентує процедуру виселення мешканців, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлених частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеку»щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, суд вважає, що такі позовні вимоги одночасно зі вказаним рішенням не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, як це вбачається з вимог статті 3 ЦПК України.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові в цій частині .

З урахуванням викладеного суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, також не підлягає до задоволенню і вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1700 гривні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, підставі ст. 109 ЖК України, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 575, 589, 590 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки , - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKVZGА 00000000227 від 25 вересня 2008 р. в розмірі 57511,61 дол. США звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 59,60 кв. м та земельну ділянку площею 586 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 19 вересня 2008 р.) Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням договору купівлі-продажу з будь-яким особою-покупцем.

В інший частині в з задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1700 гривні. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ротар М.М.