Ухвала суду № 22157678, 14.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5853/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.

представників позивача: Скржешевського М.С., Тишківського С.Л.

представника відповідача (апелянта): Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський край» (ТОВ «Подільський край») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2011 року №0001262300 та №0005142340.

26 січня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Вінниці проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Подільський край» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 07 грудня 2011 року №4739/2310/31189358.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 2375 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 20750 грн. та завищено відємне значення обєкту оподаткування за 2010 рік (4 квартал 2010 року) в сумі 9500 грн; порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п. 198.1, 198.2, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ «Подільський край» занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 1900 грн., за квітень 2011 року в сумі 150000 грн; порушення пп. 8.1.2, ст. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 26975,16 грн. за 2010 рік.

Також податковим органом виявлено порушення позивачем п. 2.3, 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме перевищено граничну суму готівкового розрахунку протягом одного дня 08 червня 2011 року за одним платіжним документом (видатковий касовий ордер №113) на загальну суму 44030 грн., в результаті чого встановлено перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства в сумі 34000 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу слугувала інформація ДПІ у Київському районі м. Донецьк, з якої встановлено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Донстройтранс» не підтверджується здійснення фінансово-господарських операцій по ланцюгу до вигодонабувача - ТОВ «Подільський край» у звязку з відсутністю необхідних умови для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження підприємства за юридичною адресою, а також не подання ТОВ «Донстройтранс» декларації з податку на прибуток в 2010 році, а подана декларація з ПДВ за серпень 2010 року є не дійсною.

Також, слугувала інформація ДПІ ц Печерському районі м. Києва, з якої встановлено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Томкет Груп» не підтверджується здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Томкет Груп» та ТОВ «Подільський край» у звязку з відсутністю необхідних умови для ведення господарської діяльності, відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження підприємства за юридичною адресою.

На підставі акта перевірки, 20 грудня 2011 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення №0001262300, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 151900 грн. та за штрафними санкціями в сумі 476 грн., №0005142340, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68060 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи встановлено те, що 27 квітня 2011 року між ТОВ «Томкет Груп» (Продавець) та ТОВ «Подільський край» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №128, згідно умов якого продавець зобовязувався передати у власність покупцю товар після підписання договору. Згідно п. 2.2 вказаного договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Проведення розрахунків підтверджуються податковими та видатковими накладними, актом здачі-приймання транспортних послуг та товарно-транспортною накладною що свідчить про перевезення даного товару.

Крім того, 28 липня 2010 року, 03 серпня 2010 року, 10 серпня 2010 року між TOB «Подільський край» та ТОВ «Донстройтранс» укладені договори перевезення. Виконання яких підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обовязок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від контрагентів та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім цього сам факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Подільський край» та його контрагентами підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, актами виконаних робіт.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між ТОВ «Подільський край» та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2011 року №0005142340 про застосування до ТОВ «Подільський край» штрафних санкцій в розмірі 68060 грн. з огляду на наступне.

Згідно п. 3.3 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (Положення) приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства, про що видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

З матеріалів справи встановлено, що згідно податкової накладної №24/2 від 08 червня 2011 року, видаткової накладної №130 від 08 червня 2011 року TOB «Подільський край» придбало через свого директора ОСОБА_5 у СТОВ «Малі Крушлинці» 238 центнера пшениці на загальну суму 44030 грн. за готівку. При цьому фактичний розрахунок здійснювався п'ятьма платежами про що свідчать квитанції до прибуткових ордерів, які позивачу видало СТОВ «Малі Крушлинці» (квитанція №113 від 02.06.2011р. на суму 10000 грн., квитанція №114 від 03.06.2011р. на суму 10000 грн., квитанція №115 від 06.06.2011р. на суму 10000 грн., квитанція №116 від 07.06.11 р. на суму 10000 грн., квитанція №117 від 08.06.2011р. на суму 4030 грн.).

При цьому, згідно п. 1 Постанови Національного банку України від 09 лютого 2005 року «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до п. 2.3 Положення становить 10000 гривень.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не було порушено п. 2.3, п. 2.8, п. 2.9 Положення, оскільки останнім при готівкових розрахунках з СТОВ «Малі Крушлинці» було дотримано встановлений Національний банк України граничний розмір готівкового розрахунку з одним підприємством СТОВ «Малі Крушлинці» протягом одного дня в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 березня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар