Рішення № 22149890, 27.02.2012, Полонський районний суд Хмельницької області

справа № 2-867\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб”яка Б.В., при секретарі Янюк С.В., з участю представника позивача Гордійчук М.І. та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полонному цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення боргу за договором кредиту на предмет іпотеки та виселення із жилого приміщення, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

встановив:

27 липня 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (далі Банк) звернулося до відповідача ОСОБА_5 з позовом, в якому вказує, що згідно укладеного договору кредиту від 17 червня 2008 року банк надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 43925,05 доларів США із сплатою 15 відсотків на місяць за користування на строк до 17 червня 2028 року . Відповідач ОСОБА_5. зобовязувався за договором кредиту повертати кредит щомісячними частинами у визначених сторонами строк та розмірах, але умов договору не виконував і згідно договору банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Для забезпечення виконання відповідачем зобовязань за договором кредиту відповідач ОСОБА_5 уклав договір іпотеки надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 що належить йому на праві власності.

На погашення заборгованості на загальну суму 460069,53 грн. за договором кредиту позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки на квартиру шляхом продажі позивачем з правом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з отриманням витягу з державного реєстру прав власності та наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Відповідача та інших осіб, які проживають в квартирі, наданій в іпотеку, виселити із цієї квартири.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і просить стягнути 289554,88 грн. суму заборгованості кредиту, 90987,35 грн. суму боргу відсотків за користування кредитом, 39273,29 грн. пені, 18107,84 грн. суми боргу комісії, 250 грн. суми фіксованої частини штрафу, 21896,14 грн. суми штрафу процентна складова.

29 грудня 2011 року за клопотанням відповідача суд залучив його батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог.

В судовому засіданні представник позивача підтримує вимоги позову і пояснила, що ОСОБА_5 умови кредитного договору про щомісячні внески на погашення кредиту не виконував. Після прострочення відповідачем внесення платежів в обумовлених договором кредиту розмірах Банк вимагав повністю сплатити кредит та інші платежі, передбачені договором, але відповідач на вимогу не реагував.

Відповідач позов визнає частково і в суді пояснив, що припинив у звязку з кризовими явищами в державі свою підприємницьку діяльність, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, кредит оформляв в доларах США, курс долара до гривні суттєво зріс, тому суми,які необхідно сплачувати на погашення боргу у гривнях, вагомо зросли. Згідно договору повинен платити щомісячно по 600 доларів США, але не має можливості таку суму платити. Крім того, маючи на меті повернути борг, вишукує можливості і сплачує в місяць по 200 доларів США. У квартирі проживають його батьки. Під час оформлення договору Банк не встановлював, хто живе у квартирі. Просить зменшити суму пені, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів та виселення батьків із квартири.

Треті особи в судове засідання не прибули, подали до суду письмове заперечення, в якому зазначили, що проживають в квартирі, наданій відповідачем в іпотеку, з 2002 року, іншого житла не мають. Із сином уклали договір найму в 2008 році. Просять відмовити в задоволенні позову про виселення їх з квартири.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково. Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами 17 червня 2008 року було укладено кредитний договір та договір іпотеки. Відповідач ОСОБА_5 не виконував умов договору по сплаті визначених кредитним договором платежів на погашення кредиту. Банк направив 24 червня 2011 року ОСОБА_5 .В. вимогу про усунення порушення. Відповідач не заперечує отримання цієї вимоги за тридцять днів до предявлення позову. В наданій відповідачем в іпотеку квартирі на час укладення договорів та на час розгляду справи проживають треті особи батьки відповідача, зареєстровані за місцем свого проживання відповідно до чинного законодавства.

Вказані обставини встановлені з пояснень сторін та письмових доказів : договором кредиту, договором іпотеки, розрахунком заборгованості за кредитним договором, попередженням про сплату боргу, договором найму жилого приміщення, копіями паспортів третіх осіб. Достовірність вказаних доказів сторони не оспорюють.

Відповідно до ст.ст. 526, 527,530 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлені строки. та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..7 Закону України від 05 червня 2003 року № 898 «Про іпотеку» (далі Закон № 898) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання. Згідно ч.1 ст. 33, ст.35 цього Закону у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, направляє письмову вимогу про усунення порушення у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Відповідно до ст.39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення всіх своїх вимог у випаду настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань, передбачених кредитним договором, якщо вони не будуть виконані, включаючи відсотки,винагороди, платежі, відшкодування збитків, неустойки встановлено пунктами 16.7.1, 16.9 договору іпотеки між сторонами від 17 червня 2008 року. .

Згідно п.2.3.3, 2.3.7 договору кредиту між сторонами від 17 червня 2008 року банк має право стягнути кредит достроково, до настання дати його закінчення, у повному обсязі у разі порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами даного договору, у тому числі затримання сплати частини кредиту та\або відсотків щонайменше на один календарний місяць. Згідно п.8.1 договору кредиту ОСОБА_5 зобовязувався щомісячно в період сплати надавати банкові кошти в сумі 600,12 доларів США для погашення кредитної заборгованості, відсотки за користування кредитом, комісії та винагороди.

Відповідно до ч.2 ст.1054, 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому за договором.

Відповідно до п.п.33.3, 33.4 договору іпотеки від 17 червня 2008 року ОСОБА_5 для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором надав в іпотеку квартиру номер АДРЕСА_1 заставною вартістю 242715 грн. Відповідно до п.27 цього договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснене шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст..38 Закону України „Про іпотеку”, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти там договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі одержати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені судом обставини суд вважає, що відповідач ОСОБА_5 не виконував умов кредитного договору, тому банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру. Позовні вимоги в частині стягнення боргу з кредиту, процентів за його користування, комісії та пені є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

Повному відшкодуванню підлягає сума боргу з кредиту в розмірі 289554,88 грн., проценти за користування кредитом в сумі 90987,35 грн., 18107,84 грн. заборгованість за комісію.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в сумі 39 273,29 грн., то суд вважає таке. ОСОБА_5 продовжує частково погашати борг, хоча припинив підприємницьку діяльність, має на утриманні двох неповнолітніх дітей проти цих обставин не заперечує представник позивача, тому суд вважає їх доведеними в суді. Також від часу укладання договору значно зріс курс долара США до гривні і тому відповідач повинен виплачувати всі платежі у гривнях по кредиту у значно більшому розмірі. Вказані обставини мають істотне значення при визначенні розміру пені, яку вимагає стягнути позивач. Тому суд вважає керуючись ч.3 ст.551 ЦК України що необхідно стягнути пеню в частковому розмірі в сумі 10000 грн.

Щодо позовних вимог стягнути з ОСОБА_5 250 грн. штрафу фіксованого та 21 896,14 грн. штрафу у розмірі 5% від суми позову відповідно до п.5.3 договору кредиту, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею,штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання.

Банк за прострочення ОСОБА_5 платежів одночасно нарахував йому пеню, штраф фіксований та штраф у процентах від суми позову. В суму позову, на яку Банк нарахував штраф в процентному вимірі, входить і сума пені.

Пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. За таких обставин та правових положень Банк просить застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і теж порушення договірного зобовязання у вигляді прострочення виконання грошового зобовязання, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення, а зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

З огляду на встановлені обставини та правові положення суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів з ОСОБА_5 у фіксованій та процентній складовій задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про виселення осіб, які проживають у квартирі, що є предметом іпотеки, суд вважає таке.

В справі встановлено, що в квартирі з 2002 року треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають з 1980 та 2002 року відповідно, що підтверджується їх паспортами. Дана квартира була подарована відповідачеві ОСОБА_5 28 травня 2008 року. В цей же день відповідач та треті особи уклали договір найму (оренди) житла і треті особи продовжували та продовжують жити у квартирі до часу розгляду справи в суді. Договір найму (оренди) у виконавчому комітеті міської ради не зареєстрований. Вимогу про виселення Банк третім особам не направляв.

Статтею 39 Закону № 898 передбачено, що одночасно із рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя право має право винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Згідно ст. 40 Закону № 898 звернення стягнення на передані в іпотеку житлові будинок чи приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житлові будинок чи приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлові будинок чи приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житлові будинок чи приміщення добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Стаття 109 Житлового кодексу України також встановлює, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом, добровільно або в судовому порядку.

Банк до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із вимогою про виселення не звертався, тому позовні вимоги про виселення всіх осіб, що проживають в передану в іпотеку квартиру, під час розгляду цієї справи задоволенню не підлягають.

Початкова ціна предмета іпотеки квартири - для її подальшої реалізації згідно п. 33.4 договору іпотеки від 17 червня 2008 року становить 242 715 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення заборгованості на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбак»та ОСОБА_5 квартиру № 4 (чотири), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 41,5 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м., складається із двох житлових кімнат, кухні, ванни та коридору і належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Полонського районного нотаріального округу 28 травня 2008 року за р.32578, зареєстрованого в Полонському бюро технічної інвентаризації за номером 3587 в кн. № 31 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 23405136 шляхом продажу даної квартири публічним акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк” з укладанням від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.. 38 Закону України «Про іпотеку»за початковою ціною 242 715 грн. для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»за кредитним договором від 17 червня 2008 року що складається із суми неповернутого кредиту в розмірі 289554 грн. 88 коп., суми процентів за користування кредитом в розмірі 90987 грн.35 коп., суми комісії за користування кредитом в розмірі 18107 грн.84 коп., пені в розмірі 10000 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного комерційного товариства комерційний банк „ПриватБанк” судові витрати 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних справ.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги до Полонського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення цього рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.Боб”як