Рішення № 22147104, 16.02.2012, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-2983/11

2/520/43/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., при секретарі Налча М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № MR14AЕ00001591 від 30.08.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28892,80 доларів США на термін до 29.08.2012 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 13.09.2011 року ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 19607,23 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом 14 218,29 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 3 652,97 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 415,50 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 1320,47 доларів США, а також штраф відповідно до договору: 00,00 доларів США фіксована частина штрафу, 00,00 доларів США - процентна складова штрафу. На підставі цього ПАТ КБ «Приват Банк» був вимушений звернутись до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 19 607,23 доларів США, судовий збір 1 562,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні відмовити, вважаючи їх необґрунтованими. 16.02.2012 року в судове засідання не з,явився з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги також не визнала та в заперечення пояснила, що до позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував здійснення позивачем своїх обовязків. Наданий позивачем розрахунок починається із суми у 2006 доларів США, як початкове сальдо на користь банку, але ж видача такої суми не передбачено умовами договору, позивач не надав доказів, що така сума видавалася відповідачу. В розрахунку вказано вже іншу суму більш ніж 19000 доларів США, яка також не передбачена умовами договору, позивачем не надано документального підтвердження видачі саме цих сум. В розрахунку не міститься жодних посилань та розшифрувань на які саме кошти нараховані пеня, штрафи тощо. Приймаючи до уваги пояснення представника позивача відомо, що нарахування нібито здійснювалися лише на суму 17779 доларів США, інші суми, які фігурують у договорі банком до уваги не прийняті. Якщо позивач виконував свої вимоги в повному обсязі, то сума наданих позивачеві коштів повинна була бути більш ніж 28000 доларів США. Якщо така сума надана не була, то це свідчить про невиконання банком усіх умов договору, або про зміни умов договору в односторонньому порядку, що не є законним. Змін до договору або графіку погашення кредиту внесено не було, тому із наданих позивачем документів не можна зясувати які кошти надано відповідачу, які кошти сплачено відповідачем на інші рахунки, в якій сумі було виконано умови договору, чи змінювалися ці умови. Вважають, що позивач не довів, що він виконав вимоги кредитного договору в повному обсязі: надав кошти відповідачу, здійснив перерахування коштів на інші напрямки, як то передбачено умовами договору. Таким чином, правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором станом на сьогодні позивачем не надані. Стосовно суми заборгованості розрахунок боргу, щодо наявності грошового зобовязання відповідача перед позивачем по кредиту, відсоткам за користування кредитом, пені, штрафу тощо на їх думку не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог позивача до боржника, оскільки є відображенням лише односторонніх арифметичних розрахунків стягувача, та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і бути доказом безспірності розміру вимог. Належними доказами які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості можуть бути виключено документи первинної бухгалтерської документації, оскільки первинні документи, що фіксують факти здійснення банківських операцій і складені під час здійснення певної банківської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку банківських операцій. Позивачем не надано документів щодо видачі кредиту та здійснення відсотків за користування кредитом, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості, визначений позивачем є безспірним. Крім того, в своєму позові позивач не вказав, про те, що за їх заявою відбулося примусове відчуження обєкту заставного майна, автомобілю, кошти від продажу якого надійшли до банку без відома відповідача. Позивач самостійно, без будь яких повідомлень відповідача здійснив від його імені придбання валютних коштів, які потім нібито зарахував на рахунок відповідача в якості погашення кредитних зобовязань. До суду не надано жодного документу, який би підтверджував виконання цих дій і їх правову підставу. Тому вважаємо, що за таких обставин задоволення вимог не можливе. Згідно із наданого позивачем розрахунку, якій міститься в матеріалах справи пеня за прострочу виконання грошових зобовязань була нарахована за період який значно перевищує строки, встановлені нормами матеріального права. За таких умов, при наявності вказаних вище доказів, вважаємо що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, вислухавши представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №MR14АЕ00001591, на підставі якого надано кредитні кошти на строк з 30.08.2007р. по 29.08.2012р. включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 28892,80 доларів США на наступні цілі: 17776,00 доларів США на купівлю автомобіля, а також 6,8 доларів США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № MR14АЕ00001591 від 30.08.2007р., договором особистого страхування № MR14АЕ00001591 від 30.08.2007р. на строк до 29.08.2008р. у сумі 1822,04 долара США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 177,76 доларів США, та у розмірі 9110,20 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобілю, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

При укладанні кредитного договору відповідач ОСОБА_1 погодився та уклав договори особистого страхування та страхування транспортного засобу, на підставі яких страховій компанії ПАТ КБ «Приват Банк» була перерахована загальна сума 2006 доларів США.

Згідно п.7.2 Кредитного договору Позичальник доручає, без додаткового узгодження, перерахувати кошти: комісію Банку в сумі 177,76 доларів США на рахунок №61111909903229 в ПриватБанку, 9110,20 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ТДВ СК «Кредо», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

30 серпня 2007р. між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна. В забезпечення виконання зобов,язань за кредитним договором останній надав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ E300», 1997 року випуску, НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, на підставі свідоцтва реєстрації транспортного засобу АНС №080062 від 30.08.2007р. Заставна вартість предмету застави складає 111100,00грн.

П.п.23,24 договору застави якщо заставодержатель у випадку порушення заставодавцем умов кредитного договору набуває право звернення стягнення на предмет застави, він може використати таке право шляхом продажу заставодержателем предмета застави на публічних торгах. Під час звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку заставодержатель встановлює початкову ціну предмета застави в розмірі оціночної вартості, встановленої заставодержателем, але не нижче 50% від повної вартості згідно з п.5 договору.

За П.26 того ж договору під час реалізації предмета застави для обчислення суми в іноземній валюті, необхідній для задоволення вимог заставодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором щодо гривні на день реалізації.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

В судовому засіданні встановлено, в зв,язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, у серпні 2008 року виникає заборгованість по сплаті відсотків та основного боргу, в зв,язку з чим ОСОБА_1 надав свою згоду на реалізацію заставного майна автомобілю марки «MERCEDES-BENZ E300», 1997 року випуску, НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, ринкова вартість якого була визначена оцінювачем у 69 415грн.

Як вбачається з платіжного доручення №244 від 27 травня 2010р. зазначене майно було реалізовано згідно протоколу проведення аукціону №17/333/10 від 23.04.2010р. Іллічівським відділом Державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ в Донецькій області та 52520,00грн. перераховано на рахунок ПАТ КБ «Приват Банк», конвертовано за курсом Національного Банку України станом на 27 травня 2010р., який складав 7,9254000 грн. за долар США, та зараховано на рахунок ОСОБА_1 в якості погашення кредитних зобов,язань.

В своїх запереченнях представник відповідача зазначала, що банк самостійно, без залучення ОСОБА_1 здійснив конвертацію коштів у долари США та погашення боргу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з серпня 2008 року припинив здійснювати сплати за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті основного боргу та відсотків. За згодою сторін відповідач передав транспортний засіб «MERCEDES-BENZ E300», який належав йому на праві власності для реалізації з метою направлення одержаної суми грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним з ПАТ КБ «Приват Банк». На підставі п.п.23-26 договору застави ПриватБанк здійснив перерахування отриманих від продажу автомобіля грошових коштів в сумі 52520,00грн. на погашення простроченої заборгованості. Вказані дії банку не були оскаржені ОСОБА_1, а отже останній погодився з діями банку стосовно конвертації суми (оскільки сума кредиту надавалась у доларах США) та розподілу грошових коштів від продажу предмета застави. Після зарахування зазначеної суми залишок боргу за кредитом склав 14106 доларів США, на який нараховувались пеня та відсотки.

В судовому засіданні відповідач вказував, що йому було відомо за яку вартість реалізовано заставне майно, отже він усвідомлював, що сума грошових коштів отриманих від продажу автомобілю не погашає всієї заборгованості за кредитним договором. Про цей факт ОСОБА_1 неодноразово в телефонному режимі повідомляла і адміністрація банку, але боржник навмисно ухилявся від виконання зобов,язань за кредитним договором.

Факт наявності за кредитним договором суми заборгованості у розмірі 19607,23 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 14218,29 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом 3652,97 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 415,50 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 1320,47 доларів США, що виникла станом на 13.09.2011р. підтверджується наданим банком розрахунком.

Не виконання відповідачем зобовязання за договором порушує права ПриватБанку.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач та його представник у судовому засіданні не надали суду жодного з переконливих доказів, що спростовують доводи позивача, в зв,язку з чим суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягненню з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом у розмірі 19607,23 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Отже на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені витрати на сплату 1562,70грн. судового збору та 120грн. інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 625, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН № НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4 виданий Іллічівським РВ ММУ УМВС України в Донецькій області від 03.03.2004 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредиту у розмірі 19607,23 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН № НОМЕР_2, паспорт серія НОМЕР_4 виданий Іллічівським РВ ММУ УМВС України в Донецькій області від 03.03.2004 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001, МФО 305299) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 562,70 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в апеляційній суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя:Т. В. Пустовойт