Ухвала суду № 22146077, 21.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3947/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М. Мацедонська В.Е. Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»до державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972304/0 від 27.10.2010 р., ВСТАНОВИВ ТОВ «Далгакиран компресор Україна»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000972304/0 від 27.10.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 537 860 грн. 84 коп. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 30.08.2010 р. по 08.10.2010 р. посадовцями ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Далгакиран компресор Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 634/2304/33399780 від 15.10.2010 р.

За даними цього акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у березні 2008 р. та квітні 2010 р. до складу податкового кредиту витрат з оплати товарів та послуг отриманих від ТОВ «Альпарі-Інвест», ТОВ «Алюріз»та ТОВ «Зета-фін».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

На підставі договору № 2/0803 від 07.03.2008 р., укладеним з ТОВ «Альпарі-Інвест», у березні 2008 р. позивачем придбавалось повітряне компресорне обладнання на загальну суму 2091 997 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ 348666 грн. 25 коп., що підтверджено податковими накладними № 7 від 07.03.2008 р. та № 97 від 31.03.2008 р.

Однак, ТОВ «Альпарі-Інвест»ліквідоване в результаті процедури банкрутства та зняте з обліку 16.11.2009 р.

Одним з джерел формування позивачем податкового кредиту в березні 2008 р. були суми податку, сплачені ТОВ «Далгакиран компресор Україна»в складі вартості товару товариству з обмеженою відповідальністю «Алюріз»за договором № 1/0803 від 08.01.2008 р.

За цим договором позивачем придбано запасні частини повітряного компресорного обладнання на суму 67825 грн. 88 коп., в тому числі 11304 грн. 33 коп. ПДВ, що підтверджено податковою накладною № 276 від 03.03.2008 р.

Разом з тим, згідно відповідних електронних даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня стосовно ТОВ «Алюріз»направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Податковий орган також зазначив, що податкова декларація ТОВ»Алюріз»за березень 2008 р. визнана недійсною, а відтак останнє не задекларувало свої податкові зобовязання.

За рахунками-фактурами № 12410 від 12.04.2010 р. та № 020410 від 02.04.2010 р. позивачем придбано у ТОВ «Зета-фін»послуги з реєстрації на загальну суму 7400 грн., в тому числі 1233 грн. 33 коп. ПДВ і отримано податкові накладні № 3841 від 02.04.2010 р. та № 3598 від 12.04.2010 р.

В той же час, за даними автоматизованої інформаційної системи обласного рівня місцезнаходження ТОВ «Зета-фін»не встановлено, податкову декларацію цим підприємством за квітень 2010 р. не подано та, відповідно, не задекларовано податкові зобовязання.

На думку податкового органу наведене призвело до завищення податкового кредиту на суму 361203 грн. 89 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972304/0 від 27.10.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 537 860 грн. 84 коп., в тому числі 358 573 грн. 89 коп. за основним платежем та 179286 грн. 95 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спору правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем було надано до перевірки податкові накладні встановленої форми і за даним акту перевірки факт отримання ТОВ «Далгакиран компресор Україна»товарів та послуг податковим органом не заперечувався.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Далгакиран компресор Україна»підтвердило своє право на податковий кредит.

Подальша ліквідація контрагентів позивача чи відсутність їх за місцезнаходженням не призвели до недійсності всіх укладених угод та не позбавляло правового значення видані за господарськими операціями податкові накладні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що контрагентами позивача не задекларовано суми податкових зобовязань чи їх декларації визнано недійсними є помилковим.

У пункті 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що недекларування продавцем податкового зобовязання або несплата ним податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Твердження відповідача про те, що ТОВ «Альпарі-Інвест»набуло статусу платника ПДВ лише 06.03.2008 р. та не подавало податкову декларацію за березень 2008 р. судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.

Абзацом другим пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що для особи, зареєстрованої платником ПДВ з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Зважаючи на викладене, такі платники до декларації з ПДВ за звітний період місяць включають результати обліку податкових зобовязань та податкового кредиту за два різні календарні місяці.

При цьому задекларовані таким чином податкові зобовязання за звітний період не відповідають сумам, включеним контрагентами до складу податкового кредиту. Тобто виникають розбіжності між податковими зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 лютого 2012 р.