Рішення № 22135728, 14.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача - Коржовська Я.С.,

від відповідача - не з'явився,

від третіх осіб:

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області - не

з'явився,

2) Біляївської районної державної адміністрації Одеської області -не з'явився,

від прокуратури - Гузь В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області і Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та за участю Одеської транспортної прокуратури, про визнання права користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 35,35 га за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, 14. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" створено наказом Міністерства транспорту України від 11 травня 1995 р. №189/1, засноване на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 376 від 30.04.2004 р. "Про створення комісій з питань передачі майна Українському державному центру транспортного сервісу "Ліски" та наказом Одеської залізниці № 247/Н від 25.06.2004 р. "Про передачу вантажного терміналу з інфраструктурою станції Усатове на баланс УДЦТС "Ліски" до ДП "УДЦТС "Ліски" був переданий вантажний двір станції Усатове з інфраструктурою Одеської залізниці.

Так, позивач вказує, що наказом ДП "УДЦТС "Ліски" № 143 від 30.06.2004 року, відповідно до п. 5.1.4 статуту ДП "УДЦТС "Ліски", затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України № 376-Ц з метою розширення сфери послуг, які надаються головним підприємством у певному регіоні транспортної мережі, була створена філія Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски", яка є залізничним підприємством. Всі будівлі та споруди колишнього вантажного двору станції Усатове передані на баланс філії УДЦТС "Ліски" на Одеській залізниці, про що підписаний та затверджений акт приймання-передачі від 29 липня 2004 року та є реєстрація в МБТІ.

Як вказав позивач, для отримання землі у постійне користування 21 липня 2004 року Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці листом № 3-С звернулось до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області. У відповідь на вказаний лист Виконавчий комітет Нерубайської сільської ради своїм листом від 26.08.2004 року за № 02-16-8/681 повідомив ДП „Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці, що для складання проекту землевідводу земельної ділянки Одеська залізниця як землекористувач вказаної земельної ділянки повинна відмовитись від земельної ділянки, на якій розміщується цілісний майновий комплекс ст. Усатове та повернути її до земель запасу Нерубайської сільської ради з наступним вирішенням питання про передачу її в користування позивачу. Як стверджує позивач, Одеська залізниця листом від 23.11.2005 року № НГ-1/641 відмовилась від користування вказаної вище земельної ділянки.

Також відповідно до п. 11 Наказу Одеської залізниці від 25.06.2004 року № 274\Н „Про передачу вантажного терміналу з інфраструктурою станції Усатове на баланс Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" начальнику служби колії Степанову В.М., начальнику Одеської дистанції захисних лісонасаджень Підлубному В.М. наказано до 01.08.2004 р. вирішити питання передачі встановленим порядком Державному підприємству "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" землі, яка вивільняється". На думку позивача, вказаний вище лист Одеської залізниці був складений саме з метою вирішення питання передачі у користування земельної ділянки площею 35,35 га, на якій розміщується цілісний майновий комплекс ст. Усатове.

В подальшому рішенням Нерубайської сільської ради № 807/31-ІV від 01.12.2005 р. земельна ділянка площею 35,35 га була прийнята у землі запасу Нерубайської сільської ради.

Разом з тим позивач посилається на те, що філією були додатково направлені листи-клопотання щодо надання їй дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 35,35 га та передачі вказаної земельної ділянки у постійне користування до Нерубайської сільської ради (№149-с від 23.02.2006 року, № 206-с від 15.03.2006 року, № 267-с від 30.03.2006 року).

Однак, як зазначає позивач, Нерубайська сільська рада замість надання дозволу Філії на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 35,35 га та передачі її у постійне користування своїм рішенням "Про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки" за № 920/35-ІV від 14.03.2006 року надала дозвіл на попередній вибір земельної ділянки, який в цій ситуації ДП "УДЦТС "Ліски" в особі філії УДЦТС "Ліски" на Одеській залізниці не потрібен, так як на цій ділянці вже знаходяться будівлі та споруди у власності держави.

При цьому позивач вказує, що 25 травня 2007 року господарським судом Одеської області було прийнято рішення про визнання за Державним підприємством "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані по вул. Залізничників, 14, селище Усатове-1.

Відтак, позивач стверджує, що на спірній земельній ділянці площею 35,35 га знаходяться належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомості.

Попереднє погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Нерубайська сільська рада надала філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці 08.07.2009 р. згідно висновку № 021-17-596.

Як зазначає позивач, після отримання зазначеного вище висновку для отримання земельної ділянки площею 35,35 га у постійне користування філією було розпочато процедуру погодження проекту відведення земельної ділянки з усіма органами. Після отримання висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці було подано до Нерубайської сільської ради клопотання з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на 40 арк. з проханням видати рішення про передачу земельної ділянки площею 35,35 га у постійне користування позивачу.

Однак, 23.09.2010 року філія отримала рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14 вересня 2010 року №1296-V про залишення зазначеного вище клопотання без розгляду.

Також позивач відмітив, що 11.10.2010 р. філією було подано клопотання до Нерубайської сільради з проханням повторно розглянути на сесії, яка мала відбутися 15 жовтня, питання про передачу у постійне користування земельну ділянку та з обґрунтованими поясненнями стосовно зауважень, які були зазначені сільрадою у рішенні № 1296-V від 14.09.2010 р., але на сесії Нерубайською сільською радою було прийняте рішення № 1316-V про залишення цього питання без розгляду у зв'язку з тим, що комісії по земельним питанням сільради недостатньо було часу для ознайомлення з проектом відведення земельної ділянки. Повторно це питання розглядалось 28.01.2011 року на сесії Нерубайської сільської ради, після чого було прийнято рішення № 46-VI про відмову у задоволені клопотання позивача.

Відтак, посилаючись на положення ст.ст. 92, 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та вказані обставини щодо порушення відповідачем прав позивача у зв'язку з тривалим розглядом питань, пов'язаних з оформленням державного акту щодо спірної земельної ділянки та відмовою в наданні її в користування позивача, позивач просить суд визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2011 р. (суддя Гуляк Г.І.) порушено провадження у справі № 28/17-1666-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гуляк Г.І. на лікарняному справу № 28/17-1666-2011 було передано на розгляд судді Меденцеву П.А.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2011 р. справу № 28/17-1666-2011 до провадження судді Меденцева П.А., справі присвоєно № 9-28/17-1666-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

29.07.2011 року Одеською транспортною прокуратурою було подано до суду заяву (вх. № 24980/2011) про вступ у справу № 9-28/17-1666-2011, оскільки відповідно до положень статуту Державного підприємства "Український Державний центр транспортного сервісу "Ліски" підприємство створено наказом Міністерства транспорту України № 189/1 від 11.05.1995 р., засновано на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, відповідно майно ДП „Український Державний центр транспортного сервісу "Ліски" є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 року Одеську транспортну прокуратуру було допущено до участі у справі № 9-28/17-1666-2011 для представництва інтересів держави в особі ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. у справі № 9-28/17-1666-2011, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 р., позовні вимоги ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці задоволено з підстав їх доведеності.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 р. та рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. у справі № 9-28/11-1666-2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 9-28/11-1666-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.01.2012 р. справу 9-28/11-1666-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., справі присвоєно № 15-9-28/17-1666-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2012 р. до участі у справі № 15-9-28/17-1666-2011 залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2012 р. до участі у справі № 15-9-28/17-1666-2011 залучено Біляївську районну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Відповідач під час нового розгляду справи заперечення на позов не надав. Проте з матеріалів справи вбачається, що проти позову відповідач заперечував, посилаючись на відсутність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки радою в установленому порядку не приймалось рішення про передання її в постійне користування, а також на наявність адміністративної справи між тими ж сторонами про зобов'язання Нерубайської сільської ради передати відповідну земельну ділянку позивачу в користування.

Третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області у своїх поясненнях (а.с. 78-79 т. 3) зазначило, що не здійснює повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, та просило суд розглянути справи за відсутністю представника.

Третя особа - Біляївська районна державна адміністрація пояснень по суті спору не надала.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Наказом Міністерства транспорту України від 30.04.2004 р. № 376 "Про передачу майна на баланс УДЦТС "Ліски" на баланс державного підприємства „УДЦТС "Ліски", яке є підприємством залізничного транспорту, підпорядкованим Укрзалізниці, було передано вантажний двір з інфраструктурою станції Усатове Одеської залізниці.

На базі майна, переданого з балансу Одеської залізниці згідно з наказом УДЦТС "Ліски" від 30.06.2004 р. № 143, з метою розширення сфери послуг, які надаються головним підприємством у певному регіоні транспортної мережі, створено Філію УДЦТС "Ліски" на Одеській залізниці.

21 липня 2004 року Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці листом № 3-С (а.с. 32 т.1) звернулось до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області з питання отримання землі у постійне користування.

У відповідь на вказаний лист Виконавчий комітет Нерубайської сільської ради своїм листом від 26.08.2004 року за № 02-16-8/681 (а.с. 33 т.1) повідомив ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці, що для складання проекту землевідводу земельної ділянки Одеська залізниця як землекористувач вказаної земельної ділянки повинна відмовитись від земельної ділянки, на якій розміщується цілісний майновий комплекс ст. Усатове, та повернути її до земель запасу Нерубайської сільської ради з наступним вирішенням питання про передачу її в користування позивачу.

З метою ефективного використання державного майна і виконання наказів Міністерства транспорту України від 30.04.2004 р. № 376, Укрзалізниці від 14.05.2004 р. № 360-ЦЗ, Одеської залізниці від 25.06.2004 р. № 274/Н, Одеська залізниця своїм листом від 23.11.2005 р. № НГ/641 (а.с. 34 т.1.) погодила питання щодо відчуження зі смуги відведення залізниці земельної ділянки під основними засобами вантажного двору станції Усатове, які передані на баланс УДЦТС „Ліски" та відмовилась від вищезгаданої земельної ділянки, розташованої на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, загальна площа якої згідно з актом від 20.09.2005 р. складає 35,35 га.

Також відповідно до п. 11 Наказу Одеської залізниці від 25.06.2004 року № 274\Н „Про передачу вантажного терміналу з інфраструктурою станції Усатове, на баланс Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", начальнику служби колії Степанову В.М., начальнику Одеської дистанції захисних лісонасаджень Підлубному В.М. наказано до 01.08.2004 р. вирішити питання передачі встановленим порядком Державному підприємству "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" землі, яка вивільняється" (а.с. 36 т.1).

Рішенням Нерубайської сільської ради № 807/31-ІV від 01.12.2005 р. (а.с. 37 т.1) земельна ділянка площею 35,35 га, яка раніше знаходилась у користуванні Одеської залізниці, була прийнята у землі запасу Нерубайської сільської ради, питання подальшого використання землі було передано на розгляд земельної комісії сільради по АПК.

Філією були додатково направлені до Нерубайської сільської ради листи-клопотання №149-с від 23.02.2006 року (а.с. 38 т.1), № 206-с від 15.03.2006 року (а.с. 39 т.1), № 267-с від 30.03.2006 року (а.с. 40 т.1) щодо надання філії дозволу на виготовлення проектної документації на земельну ділянку площею 35,35 га та передачі вказаної земельної ділянки у постійне користування.

Згідно з п. 5 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла до 14.10.2008 р. на момент звернення філії до сільради), відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Так, Нерубайська сільська рада своїм рішенням "Про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки" за № 920/35-ІV від 14.03.2006 року (а.с. 41 т.1) надала дозвіл на попередній вибір земельної ділянки.

Як з'ясовано судом, на спірній земельній ділянці площею 35,35 га знаходяться об'єкти нерухомості, на які має право власності Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски". Факт знаходження об'єктів нерухомості, які на праві державної власності належать ДП „УДЦТС „Ліски", саме на спірній земельній ділянці площею 35,35 га підтверджується витягом із МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.06.2007 р., технічним паспортом на нежитлові будівлі та споруди та відображається на схематичному плані земельної ділянки до цього технічного паспорту, а також рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2007р. по справі №30/122-07-3391 (а.с. 42-49 т.1)

Попереднє погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Нерубайська сільська рада надала філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці 08.07.2009 р. згідно висновку № 021-17-596 (а.с. 51 т.1).

На виконання вимог чинного законодавства, позивач отримав висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з:

- Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.07.2009 р. № 1090а/03, Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Біляївської райдержадміністрації від 07.09.2009 р. № 2132;

- Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 07.09.2009р. № 0117/6717;

- Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 10.03.2010р. № 2197/03-06-12,

- Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області від 27.08.2010р. № 6-6-06/3479.

Після отримання висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 31.08.2010 р. філія УДЦТС „Ліски" на Одеській залізниці подала до Нерубайської сільської ради клопотання з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, з проханням видати рішення про передачу земельної ділянки площею 35,35 га у постійне користування ДП „УДЦТС „Ліски" в особі філії УДЦТС „Ліски" на Одеській залізниці.

Однак, з матеріалів справи вбачається, 23.09.2010 року філія УДЦТС „Ліски" на Одеській залізниці отримала рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.09.2010р. №1296-У про залишення зазначеного вище клопотання без розгляду.

11.10.2010 р. філія УДЦТС „Ліски" на Одеській залізниці подає клопотання в Нерубайську сільраду з проханням повторно розглянути на сесії, питання про передачу у постійне користування земельну ділянку та з обґрунтованими поясненнями стосовно зауважень, які були зазначені сільрадою у рішенні № 1296-У від 14.09.2010 р., але на сесії Нерубайською сільською радою було прийняте рішення № 1316- V про залишення цього питання без розгляду у зв'язку з тим, що комісії по земельним питанням сільради недостатньо було часу для ознайомлення з проектом відведення земельної ділянки.

28.01.2011 р. на сесії Нерубайської сільської ради було прийнято рішення № 46-VI про відмову у задоволенні клопотання ДП „УДЦТС „Ліски".

Саме вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про визнання за останнім права постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14.

Між тим суд зазначає наступне. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.11 №265-р Державне підприємство "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" входить до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства транспорту України.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.09 №381-р "Про відкриття пункту контролю через державний кордон на території контейнерного терміналу Одеса-Ліски" для впорядкування діяльності пункту пропуску через державний кордон в Одеському морському торговельному порту відкрито пункт контролю через державний кордон для вантажних перевезень на території контейнерного терміналу залізничної станції Одеса-Ліски Одеської залізниці.

З огляду на таке, виходячи з положень ст. 68 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка під будівлями та спорудами позивача має бути віднесена до земель залізничного транспорту, що перебуває у державній власності.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку та яке набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, який згідно ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому в силу ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За ч. 2 ст. 141 Господарського кодексу України управління об'єктами, які належать державі, покладено на Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, на центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року № 185-V суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Так, повноваження щодо розпорядження державним майном здійснює Фонд державного майна України.

Разом з тим, чинний на момент розгляду справи, Закон України „Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 р. не визначає повноважень Фонду та його регіональних відділень щодо розпорядження земельними ділянками державної власності. Так, третя особа -РВ ФДМУ по Одеській області в своїх пояснень підтвердило відсутність повноважень у нього щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

В силу приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У силу ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю -це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 та ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За загальним правилом згідно з п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади. Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Однак у ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено обмеження щодо земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність. Зокрема, згідно з п. (ж) цієї норми до них належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Разом з тим, як з'ясовано судом та не спростовано матеріалами справи, розмежування земель державної та комунальної власності не проведено. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, що підтверджується матеріалами справи, в свою чергу вказані обставини вказують на те, що саме відповідач -Нерубайська сільрада розпоряджується спірною земельною ділянкою.

Так, позивач звернувся з позовом про захист наявного у нього права користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належними йому на праві власності об'єктами нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених, для попереднього землевласника (землекористувача). Приписами частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З правового аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості тягне за собою необхідність оформлення права користування земельною ділянкою під цим об'єктом. Так, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статі 116 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи

набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної

та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого

самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Разом з тим порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначається ст. 123 Земельного кодексу України. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Згідно п. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно п. 10 ст.123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Разом з тим слід зазначити, що Одеська залізниця погодила відчуження спірної земельної ділянки саме для її передачі в користування позивачу, відповідач - сільрада розглядала проект відведення спірної земельної ділянки в постійне користування позивачу з порушенням встановлених законом строків та відмовила в його затвердженні без пояснень та посилань на нормативно-правові акти, як це передбачено п. 10 ст. 123 Земельного кодексу України.

На органи місцевого самоврядування поряд з органами державної влади поширюється дія принципу, встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами частин 3, 5 статті 126 цього ж Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач здійснив всі передбачені законом заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, однак вчинені з боку відповідача дії, в результаті яких таке право позивача не визнається відповідачем, перешкоджають у здійсненні позивачем оформлення права користування спірною земельною ділянкою, з моменту якого таке право може бути реалізовано. Тим більш, що знаходження на спірній земельній ділянці цілісного майнового комплексу державного підприємства виключає можливість надання цієї земельної ділянки у користування третім особам.

Згідно положень ч. 2 і 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, законне право користування ділянкою підлягає захисту в такому ж порядку, як і для права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В свою чергу згідно ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці про визнання права постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14, є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області і Біляївська районна державна адміністрація Одеської області, про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити.

2. Визнати за Державним підприємством "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755) в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці (67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, 14, код ЄДРПОУ 26568838) право постійного користування на земельну ділянку площею 35,35 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, 14.

3. Стягнути з Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Партизан, 4, код ЄДРПОУ 04377753) на користь Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 22, код ЄДРПОУ 01069755) в особі філії Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Одеській залізниці (67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, 14, код ЄДРПОУ 26568838) 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2012 р.