Постанова № 22134621, 19.03.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/424/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

30.01.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові) і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 20.01.2012 № 0000462320, яким визначено суму завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4357044,00 грн., № 0000452320, яким нараховано грошове зобовязання з податку на прибуток у сумі 340656,00 грн. (274925,00 грн. основного платежу, 68731,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0000472320, яким нараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 558099,00 грн. (412742,00 грн. основного платежу, 145357,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0000482320, яким нараховано грошове зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 3063,31 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ у м. Чернігові неправомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки укладені договори з контрагентами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «Технопром.Буд» (далі ТОВ «Технопром.Буд»), товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трейд-ЛТД» (далі ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД») та товариством з обмеженою відповідальністю «Доміор» (далі ТОВ «Доміор») є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки правочини, здійснені між позивачем та вищезазначеними контрагентами підтверджуються первинними документами, згідно з якими отримані від контрагентів товари і послуги повязані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду до валових витрат. У ДПІ у м. Чернігові відсутні підстави для визнання даних договорів нікчемними і, як наслідок, винесення податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі та зазначили, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, якою встановлено порушення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі ПК України), Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР) та Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (далі Закон про ПДВ). В ході перевірки встановлено, що: 1. Контрагента позивача ТОВ «Доміор» визнано банкрутом. Також, зазначено, що позивачем на момент проведення перевірки не надано підтверджуючих документів факту здійснення поставок товару від контрагента до позивача, не підтверджено факт транспортування товару, придбаного позивачем у контрагента, не підтверджено якість товару та використання у господарській діяльності позивача, а тому витрати позивача перед ТОВ «Доміор» за товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) є такими, що: не повязані із здійсненням компенсації вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків та не повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат звітного податкового періоду. 2. Щодо контрагента позивача ТОВ «Технопром.буд» встановлено, що ТОВ «Технопром.буд» має стан: до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Також, в ході перевірки не підтверджено факт транспортування товару, придбаного позивачем у даного контрагента, не встановлено наявність будь-яких документів, що підтверджують якість товару та не підтверджено використання у господарській діяльності даного товару, тому визначено, що витрати позивача перед ТОВ «Технопром.буд» за ТМЦ є такими, що не повязані із здійсненням компенсації вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків та не повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат звітного податкового періоду. 3. Щодо контрагента позивача ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД», перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, тому визначено, що витрати позивача перед ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» за ТМЦ в частині правочинів, визнаних нікчемними є такими, що не повязані із здійсненням компенсації вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків та не повязані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат звітного податкового періоду. Таким чином, суми, враховані при визначенні валових витрат (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) з 01.04.2011) з податку на прибуток та враховані в складі податкового кредиту з ПДВ, на підставі первинних документів з реквізитами постачальників ТОВ «Технопром.буд», ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» (в частині правочинів, визнаних нікчемними) та ТОВ «Доміор» не підлягають включенню як до складу валових витрат (собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідного звітного періоду) та включенню до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Крім того, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» та ТОВ «Технопром.Буд», оскільки встановлено вчинення нікчемних правочинів між позивачем та вищезазначеними контрагентами. Також, позивачем в порушення п.п. «а» п. 50.1 ст. 50 ПК України в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2011 рік не визначено суми штрафної санкції, а тому винесені ДПІ у м. Чернігові податкові повідомлення-рішення є правомірними, обгрунтованими та такими, що скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач, 01.12.1992 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області (том № 1 а.с.10-11).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 09.11.2011 № 4321-4322, 4324-4325, від 10.11.2011 № 4389, від 15.11.2011 № 4459, згідно зі ст. ст. 20, 77, 82 ПК України та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання посадовими особами ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт від 04.01.2012 № 11/23/14245188 (далі акт перевірки) (том № 1 а.с.12-55).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 769851,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2010 року у сумі 625419,00 грн., за 2010 рік у сумі 769851,00 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 4357044,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 6653215,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 4039353,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 4357044,00 грн.

2. п.п. 7.4.1, 7.4.4 ,7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за серпень 2010 року на суму 141542,00 грн., та заниження ПДВ на загальну суму 551595,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року у сумі 276473,00 грн., за вересень 2010 року на суму 82320,00 грн., за січень 2011 року у сумі 51153,00 грн., за березень 2011 року у сумі 67580,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 1762,00 грн., за травень 2011 року у сумі 36389,00 грн. та за червень 2011 року у сумі 35918,00 грн.

3. п. 50.1 ст. 50 розділу II ПК України.

4. ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185-94-ВР «Про порядок здійснена розрахунків в іноземній валюті» щодо прострочення терміні повернення валютної виручки нерезидентом «Gorenje d.d.» (Slovenja).

5. п.п. «д», п.п. «е» п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4; п.п. «е» п.п.6.3.3 п.6.3 ст. 6; п.7.1 ст.7; п.п.8.1. 1 п.8.1 ст. 8, п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст.9; п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.20 п. 20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»; п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.2003 № 2035; п.п. «д», п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; п.171.2 ст. 171; п.177.6 ст.177 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22 340,44 грн., в тому числі за 2010 рік 21 938,94 грн., за 2011 рік - 401,50 грн.

6. п.1, п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивачем 10.01.2012 подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення № 10/01-12 та 16.01.2012 доповнення до заперечень № 16/01-12 (том № 1 а.с.56-60). 17.01.2012 ДПІ у м. Чернігові надана відповідь № 778/10-23-215, відповідно до якої заперечення та доповнення до заперечень не є достатньо обґрунтовані, та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень (том № 1 а.с.61-72).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення - рішення від 20.01.2012, а саме:

№ 0000452320, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 343 656,00 грн. (274 925,00 грн. за основним платежем та 68 731,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том № 1 а.с.74);

№ 0000462320, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4357 044,00 грн. (том № 1 а.с.73);

№ 0000472320, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 558099,00 грн. (412742,00 грн. за основним платежем та 145357,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том № 1 а.с.75);

№ 0000482320, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3063,00 грн. (том № 1 а.с.76).

Відповідно до п.1.32. ст. 1 Закону Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що 02.03.2009 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № ЄК-05, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставляти і передавати на умовах даного Договору санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше обладнання цих груп товарів (далі - товар) Покупцю, Покупець зобовязується приймати товар і оплачувати його на умовах даного Договору. Право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент отримання товару по видатковій накладній. Згідно п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється згідно із заявкою Покупця зі складу Постачальника, шляхом само вивозу або за домовленістю сторін (том № 1 а.с.129).

Виконання даного Договору підтверджується видатковими та податковими накладними (том № 1 а.с.131-259), прибутковими накладними (том № 4 а.с.95-139), а оплата проведена відповідно до платіжних доручень (том № 2 а.с.2-59).

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, відповідно до договору № ЄК-05 від 02.03.2009, транспортування товару здійснювалось, за домовленістю сторін, ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» (Постачальник), а тому у позивача відсутні документи на підтвердження даного факту.

Також, встановлено, що 05.01.2011, між ТОВ «Технопром.Буд» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 584К11, відповідно до якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця, у передбачені Договором строки (строк) другій стороні Покупцеві товар (товари), а Покупець зобовязується прийняти сказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невідємною частиною Договору. Відповідно до п. 2.1 Договору, поставка товарів здійснюється за домовленістю сторін. (том № 2 а.с.60-60а).

Виконання даного Договору підтверджується видатковими та податковими накладними (том № 2 а.с.63-240), прибутковими накладними (том № 4 а.с.7-94), а оплата проведена відповідно до платіжних доручень (том № 2 а.с.242-252).

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, відповідно до договору № 584К11 від 05.01.2011, транспортування товару здійснювалось, за домовленістю сторін, ТОВ «Технопром.Буд» (Постачальник), а тому у позивача відсутні документи на підтвердження даного факту.

Посилання представників відповідача на акти перевірки від 05.07.2011 № 1428/180/36555074 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технопром.Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 30.07.2009 по 31.03.2011 та по ПДВ за період з 26.10.2009 по 30.11.2010 та з 01.03.2011 по 31.05.2011, в якому зазначено, що відносно контрагента позивача ПП «Технопром.Буд» внесено до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження відомостей (том № 11 а.с.202-226) та від 25.10.2011 № 1391/23-6/37507739 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, в якому зазначено, що правочини здійсненні контрагентом позивача ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажі товарів (послуг) (том № 11 а.с.227-235), не береться судом до уваги, оскільки на момент укладення договорів поставки між позивачем та контрагентами, ТОВ «Євро-Трейд-ЛТД» та ТОВ «Технопром.Буд» останні зареєстровані як платники податків та як платники ПДВ, а тому первинні документи, надані контрагентами, є дійсними і видані ними у відповідності до чинного законодавства України.

В подальшому отриманий товар позивачем реалізовано, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на право отримання товару від позивача (том № 3 а.с.10-254, том № 4 а.с.142-253, том № 5 а.с.2-251, том № 6 а.с.3-250, том № 7 а.с.1-256, том № 8 а.с.2-361, том № 9 а.с.1-236), а також товарними чеками (том № 9 а.с.238-252, том № 10 а.с.3-250, том № 11 а.с.1-194).

З матеріалів акту перевірки вбачається, що в період з 01.07.2010 по 30.09.2011 встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Доміор» згідно з договором поставки б/н від 19.06.2009 щодо придбання у контрагента склотканини.

На підтвердження господарських операцій між ТОВ «Доміор» та позивачем, останнім надані платіжні доручення (том № 2 а.с.254-257), однак дані платіжні доручення не беруться судом до уваги, оскільки на підтвердження дійсності господарських операцій позивачем не надано жодних первинних документів, як в ході проведення перевірки так і в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ (далі ЦК України) зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові на ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в акті перевірки є безпідставним, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Віповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною. Отже із положень зазначених норм ПК України вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами.

Судом встановлено, що позивачем не допускалось порушення норм п.п. 198.1 та 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки ці приписи закону не були порушені, а саме: право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло на підставі п.п. «а», «б» п. 198.1. ст. 198 ПК України, і при цьому нарахування податку підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, як і встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведених норм Закону вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентами, при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені.

Висновки ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки про нікчемність правочинів спростовується також наданими позивачем договорами та первинними документами, згідно з якими отримані від контрагентів товари і послуги пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, тому позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 5.1. Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат відносяться - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 статті 5 зазначеного Закону.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядком оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачена необхідність висвітлювати показники на підставі первинних документів податкового та фінансового обліку, чітко викладати зміст порушень з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, додавати до актів письмові пояснення осіб підприємства щодо встановлених порушень, зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліках, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, з відображенням повного переліку порушень, вказувати назву, дату, номер документу, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції з посиланням на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені, тощо. Обов'язковість виконання вказаних вимог посадовими особами органів державної податкової служби встановлена в силу положень п.п. 1,5,6 Порядку.

ДПІ у м. Чернігові при здійснені перевірки та складанні акту, порушено вимоги вказаного вище Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень.

Оскільки позивачем надано підтверджуючі документи, суд приходить до висновку, що останнім правомірно віднесено вартість придбаних товарів до валових витрат.

Таким чином, висновки ДПІ у м. Чернігові про завищення підприємством валових витрат і заниження податку на прибуток за перевірений період є необ'єктивними і непідтвердженими результатами відповідної повної і належної перевірки.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК України (п.п.271.1.1 п. 271.1 ст. 271).

Відповідно до 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно зі ст. 23 Закону України від 11.12.2003 № 1378-ІУ «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, якщо рішенням міської ради запроваджена нова нормативна грошова оцінка землі та в установленому порядку вона оприлюднена, платники (орендарі землі) звертаються до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки і на підставі вказаного витягу перераховують суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суд приходить до висновку, що до моменту отримання витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки платники (орендарі землі) фактично не можуть визначити розмір орендної плати, а тому, і подати узгоджену податкову декларацію, збільшити своє податкове зобовязання та здійснити його оплату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (Управлінням Держкомзему у м. Чернігові датовано 03.06.2011 (том № 1 а.с.96-100), отже, до моменту отримання від Управління Держкомзему у м. Чернігові витягів з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивач не мав можливості подати узгоджену податкову декларацію, нарахувати до збільшення своє податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності та здійснити його оплату.

На підставі одержаних витягів з технічної документації здійснено відповідне коригування розрахунку плати за землю та подана відповідна уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2011 рік, а тому застосування ДПІ у м. Чернігові штрафних санкцій до позивача, за відсутності його вини є необгрунтованим. Податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000482320 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2012 № 0000462320, № 0000472320 та № 0000482320, а ДПІ у м. Чернігові, як субєктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 20.01.2012, а саме:

№ 0000462320, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4357044,00 грн.;

№ 0000472320, в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 228189,00 грн. (192802,00 грн. за основним платежем та 35387,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0000482320, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 3063,31 грн., з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В решті позову, а саме щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Чернігові від 20.01.2012:

№ 0000452320, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 343656,00 грн. (274925,00 грн. за основним платежем та 68731,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№ 0000472320, в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 329910,00 грн. (219940,00 грн за основним платежем та 109970,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст., 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 20.01.2012 № 0000462320, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4357044,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 20.01.2012 № 0000472320, в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 226189,00 грн. (219940,00 грн. за основним платежем та 33387,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 20.01.2012 № 0000482320, яким збільшено суму грошового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 3063,31 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (код 14245188).

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 06.03.2012 не набрала законної сили.

СуддяО.М. Тихоненко