Рішення № 22133074, 22.03.2012, Єнакіївський міський суд Донецької області

22.03.2012 Справа № 0517/2182/2012

№ провадження: 2/0517/822/2012

Справа 0517/2182/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 року Єнакієвський міський суд Донецької області у складі головуючий суддя - Букреєва І.А., при секретарі - Димченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду у місті Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого товарною біржею, та визнання за нею права власності на нерухоме майно, отримане нею за цим договором, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її конституційного права на розпорядження належною їй власністю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлений позов, в обґрунтування яких послалась на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначила, що 27 вересня 1999 року на підставі біржового контракту купівлі-продажу, зареєстрованого універсальною біржею «Допомога м », вона придбала квартиру АДРЕСА_1. Вона прийняла зазначену квартиру у власність, сплативши за неї продавцю ОСОБА_2 обумовлену договором вартість, вселилася в неї, зареєструвалась та проживає на теперішній час, несе усі витрати та сплачує комунальні платежі. В установленому законом порядку спірна квартира була зареєстрована на неї у бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве. Укладений договір відповідно до положень статті 15 Закону України «Про товарну біржу» не був ними нотаріально посвідчений.

При зверненні до державного нотаріуса їй стало відомо, що укладений на біржі договір купівлі-продажу нерухомого майна, який нотаріально не посвідчений, не має юридичної сили, оскільки за цивільним законодавством не відноситься до правовстановлюючих документів. За таких обставин вона не може розпоряджатися своєю особистою власністю, тому що відповідач від вирішення цього питання через нотаріальну контору ухиляється, чим створює їй перешкоди.

Посилаючись на викладене, позивач відповідно до вимог статті 220 ЦК України просить суд визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею право власності на квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, однак не бажає реєстрації договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса, посилаючись на повну відповідність вимогам закону своїх дій на момент її продажу. Будь-яких претензій до позивачки щодо виконання нею умов укладеного між ними та зареєстрованому на біржі правочину не має.

Вислухавши пояснення позивача і відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до біржового контракту купівлі-продажу квартири, зареєстрованого універсальною біржею «Допомога м » 27 вересня 1999 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,2 кв.м., у тому числі житловою площею 14,7 кв.м.

У пункті 12 договору з посиланням на статтю 15 Закону України від 10.12.1999 р. № 1956-ХІІ «Про товарну біржу» зазначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

На підставі біржового контракту від 27.09.1999 р. спірна квартира 05.10 1999 р. була зареєстрована у бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве , Донецької області на праві особистої власності за ОСОБА_1 , у реєстрі № 39д, за реєстровим номером 19414.

Вказаний договір-купівлі продажу квартири сторонами у подальшому не був нотаріально посвідчений.

Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.

Відповідно до положень статті 47 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних відносин, нотаріальне посвідчення угод обовязкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Матеріалами справи встановлено, що на час укладення угоди сторони домовилися про усі істотні умови договору, ними відбулось повне його виконання. Позивачка виконала взяті на себе зобовязання щодо сплати вартості майна, прописки в спірній квартирі та реєстрації права власності на неї в бюро технічної інвентаризації. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, зареєстрованого на біржі, посилаючись на законність своїх дій на час продажу квартири.

Згідно вимог частини 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованому товарною біржею. Таким рішенням не порушуються права та законні інтереси відповідача.

Приписами частини 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приймаючи до уваги вимоги статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, суд визнає, що ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушеного права у межах строку позовної давності.

Посилання позивача в обґрунтування вимог на положення статті 220 ЦК України є неприпустимим, оскільки відповідно до статті 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (01 січня 2004 року).

Позивач не вимагає від відповідача компенсації за понесені ним судові витрати, повязані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 11, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 47 Цивільного кодексу Української РСР, суд -

В И Р І Ш И В:

Договір купівлі-продажу квартири «АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі біржового контракту від 27 вересня 1999 року та зареєстрованого універсальною біржею «Допомога м » , визнати дійсним.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру номер 206 , загальною площею 30,2 кв.м., у тому числі житловою 14,7 кв.м., у будинку номер АДРЕСА_1, яка куплена за біржовим контрактом від 27 вересня 1999 року, зареєстрованим універсальною біржею «Допомога м» .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь УДКСУ м.Єнакієве 22030001 код 37957734 поточний рахунок 31219206700043 в ГУ ДКСУ у Донецькій області ЄДРПОУ 02895662 судовий збір у розмірі 107 грн.30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Єнакієвський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення счудового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: