Постанова № 22132281, 29.02.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-255/10/0770

Ряд стат. звіту № 6.6.4

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М.за участю секретаря судового засідання Куля Т.Т. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області, представник - Ставичний П.І. ;

відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Спедітор", представник - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спедітор" про стягнення заборгованості до бюджету у розмірі 8304188, 50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 лютого 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 05 березня 2012 року.

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спедітор" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості до бюджету у розмірі 8304188,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити, мотивуючи наступним. 13.12.2003 року позивачем було проведено перевірку господарської одиниці відповідача - ринку, за адресою м. Ужгород, вул. Тельмана, б-н. В ході перевірки виявлено порушення п.1, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закону України № 265/95). За результатами перевірки було складено акт перевірки від 13.12.2003 року № 23-04/171, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15/102/23-2/20443949 від 10.01.2004 року у розмірі 8308153,50 грн.

Відповідачем дане рішення було оскаржене до Господарського суду Закарпатської області, яким було винесено постанову від 22.03.2004 року № 7-2-14/13-2003. Вище зазначеною постановою рішення позивача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 15/102/23-2/20443949 від 10.01.2004 року у розмірі 8308153,50 грн. було скасовано в частині застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій на суму 8304188,50 грн., в іншій частині в задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Львіського апеляційного господарського суду від 11.01.2005 року. Однак, 11.12.2008 року Вищий адміністративний суд України виніс ухвалу, якою касаційну скаргу позивача зодольнив частково, рішення суддів першої та апеляційної інстанцій скасував та справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Станом на час подання адміністративного позову заборгованість відповідачем сплачена у розмірі 3965,00 грн. та становить 8304188,50 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з"явився без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Суд вважає за можливе розгянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів. Представником відповідача були надані письмові заперечення проти адміністративного позову, де зазначено наступне. Позивачем було застосовано один з передбачених методів стягнення податкового боргу шляхом направлення податкового повідомлення-рішення, яке було оскаржене в судовому порядку відповідачем і на даний час дана справа знаходиться на розгляді в Закарпатському окружному адміністративному суді (№ 2а-922/10/0770, головуюча суддя Калинич Я.М.). Відповідно до положень п. 5.2.6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 (чинний на час спірних відносин), якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за вийнятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Разом з тим, відповідно до положень п.5 ч. 2 ст. 108 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачеві, якщо у провадженні даного або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем за наслідками перевірки за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу відповідачем, складено акт № 23-04/171/437009058 від 13.12.2003 р. (а.с. 13-14) на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2004 р. № 15/102/23-2-20453949 (а.с. 15) про застосування фінансової санкції за невідповідність суми готівки коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів, вказаній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (надалі РРО) в сумі 657 грн. в розмірі 3258 грн., за відсутність у осіб, що торгують відповідних розрахункових документів, які засвідчують справляння ринкового збору (4 торгові місця), друкування невідповідних розрахункових документів на РРО ( в касовому чеку РРО повинен друкувати свій фіскальний номер, а в даному випадку РРО друкував в розрахункових документах фіскальний номер, що був присвоєний іншому реєстратору) - в сумі 8308153,50 грн.

На час розгляду адміністративного позову відповідачем добровільно сплачено борг у розмірі 3965,00 грн. Не сплаченою залишається сума боргу у розмірі 8304188,50 грн. У відповідності до п.13 ст. 3 Закону України № 265/95) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до п.1 ст. 17 Закону України № 265/95 за порушення вимог зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості непроданих товарів, у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Крім того, згідно до ст. 22 Закону України № 265/95 у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що в акті перевірки належним чином доведено факт невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО в сумі 657 грн. Отже, податковим органом правомірно застосовано фінансову санкцію в розмірі 3285 грн. (657 грн. х 5).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки ринку було виявлено, що у чотирьох випадках фізичним особам, які замаються торгівлею на ринку, не було видано касові чеки, що засвідчують сплату ринкового збору. Пунктом 3 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чеку про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі. Відповідно до Правил торгівлі на ринках (затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105 та зареєстрованого в Мінюсті України 22.03.2003 р. за № 288/6576) справляння ринкового збору, плати за утримання торгівельного місця в належному стані й інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням РРО відповідно до вимог Закону України № 265/95 з видачею чеків.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 761/99 у разі виявлення на ринку під час проведення контрольної перевірки працівниками органів державної податкової служби торгівців без касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з адміністрації ринку стягується штраф в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Актом перевірки від 13.12.2003 р. засвідчено чотири випадки невидачі касових чеків. Жодних доказів протилежного відповідачем не надано, тому суд погоджується з висновком про те, що штрафні санкції в сумі 680 грн. (4 x 170) до відповідача застосовано правомірно.

Як було встановлено в ході перевірки, розрахункові операції відповідачем проводились за допомогою РРО Samsung ЕR-350F-UА, заводський № ДЕ 00304581, фіскальний №0714001077. Проте, відповідачем в ході перевірки було пред'явлено паспорт (а.с. 73) та угоду з ТОВ "Спектр" про сервісне обслуговування (а.с. 124) в яких вказана модель РРО-Samsung ЕR-350F-UА, заводський № ДЕ 00304583. У свою чергу, в довідці про реєстрацію та реєстраційному посвідчені РРО вказана модель РРО Samsung ER-250F-UA заводський № ДЕ 00304583, фіскальний номер 0714001077 (а.с. 72).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Обов'язкові реквізити, які має містити касовий чек, визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (далі-Положення).

Відповідно до пункту 3.2. Положення касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити як фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій.

У свою чергу, згідно з пунктом 2.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 протягом п'яти робочих днів з моменту отримання довідки про резервування фіскального номера РРО СПД повинен забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи, занесення фіскального номера РРО до фіскальної пам'яті, опломбування РРО в центрі сервісного обслуговування. При оформленні довідки про опломбування РРО заповнюються всі її реквізити, крім даних про розпломбування РРО.

У документації на РРО Samsung ЕR-350F-UА наявні розбіжності при зазначенні моделі РРО. Крім того, згідно довідок про опломбування РРО від 06.09.2002 р. № 755 та від 20.01.2003 р. № 1180 (а.с. 70,71) РРО Samsung ЕR-350F-UА, заводський № ДЕ 00304581 має фіскальний номер 0701002688, тоді як за даними перевірки розрахункові операції відповідачем проводились з використанням РРО Samsung ЕR-350F-UА фіскальний номер 0714001077.

У звязку із зазначеним, позивачем було правомірно застосовано за дане порушення відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України 265/95, штрафну (фінансову) санкцію у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг) за нероздрукування відповідних розрахункових документів у розмірі 8304188,50 грн.

Суд також відхиляє клопотання представника відповідача, яке викладене у запереченні на позов щодо повернення позовної заяви позивачеві у звязку з розглядом Закарпатським окружним адміністративним судом справи № 2а-922/10/0770 (головуюча суддя Калинич Я.М), оскільки сторони та предмет позову даної адміністративної справи не є аналогічними. Зокрема, у справі 2а-922/10/0770 позивачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Седітор", а у справі № 2а-255/10/0770 воно є відповідачем. Предметом адміністративного позову справи № 2а-922/10/0770 є визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, а у справі № 2а-255/10/0770 предметом позову є стягнення заборгованості. Крім того, на час розгляду даної адміністративної справи ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 2а-922/10/0770 залишено позовну заяву без розгляду у звязку з повторною неявкою у судове засідання представника ТОВ "Спедітор". Дана ухвала набула законної сили.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підглягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спедітор" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спедітор" (8800, м. Ужгород, мікрорайон Горяни, 31 Військове містечко, ідентифікаційний код 20453949) на користь державного бюджету заборгованість у розмірі 8304188, 50 (вісім мільйонів триста чотири тисячі сто вісімдесят вісім грн. 50 коп.) грн.

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Шешеня О.М.