Постанова № 22131787, 05.03.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/12062/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001472301 від 01.07.2011 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001472301 від 01.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 206303 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Глорія Інком" за період 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, оскільки здійснення операцій з вказаним контрагентом підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Свою правову позицію обґрунтував, зокрема, тим, що позивач незаконно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за березень 2011 року по податкових накладних з відповідним контрагентом, оскільки приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" сформувало податковий кредит за вказаний період по операціях з придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Глорія Інком" без документального підтвердження факту їх придбання. Разом з тим, укладений договір між позивачем та ТОВ "Глорія Інком" містить ознаки нікчемності, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків. Зазначений контрагент не знаходиться за місцем розташування, а тому підтвердити факт взаємовідносин ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" з ТОВ "Глорія Інком" немає можливості .

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", код за ЄДРПОУ 31231634, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Глорія Інком" (код за ЄДРПОУ 37240938), про що складено акт № 950/23-01/31231634 від 14.06.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198,1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 206303 грн.

За результатами перевірки ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" Коростенської ОДПІ податковим повідомленням - рішенням від 01 липня 2011 року № 0001472301 визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 206303 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржував його в порядку апеляційного узгодження, проте, рішеннями ДПА у Житомирській області та ДПА України вказане податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 01 липня 2011 року № 0001472301 залишено без змін.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 950/23-01/31231634 від 14.06.2011 року та оскаржуваним повідомленням - рішенням від 01 липня 2011 року № 0001472301 з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин регламентуються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-V, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, п.198.1 ст. 198 ПКУ передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, факт придбання товару позивачем у ТОВ "Глорія Інком" підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (№№ 4,5,6,7,8 від 09.03.2011 року та №№10,11,12 від 12.03.2011 року) та відповідними їм видатковими накладними. До того ж, податок на додану вартість у сумі 206302,88 грн., сплачений позивачем у вартості товару ТОВ "Глорія Інком" підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а товарно-транспортні накладні від 09 березня 2011 року та від 12 березня 2011 року свідчать про фактичну доставку товару позивачу, на виконання умов договору № 10-4, укладеного з ТОВ "Глорія Інком" 18 серпня 2010 року.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що у Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" відсутні необхідні умови для ведення господарської операції та відповідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,5 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода, укладена між позивачем та ТОВ "Глорія Інком", має ознаки нікчемності, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з умов договору № 10-4 від 18 серпня 2010 року ТОВ "Глорія Інком" зобов'язувалось поставити ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказаний товар, обумовлений договором.

На думку суду, перевіряючими в акті перевірки зроблений суб'єктивний висновок, щодо нікчемності вказаного договору, оскільки ТОВ "Глорія Інком" повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені договором № 10-4 від 18 серпня 2010 року.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та встановлює, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 01.01.2011 року відповідно до ст.ст. 54, 110 ПКУ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податкового обліку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність стосується кожного окремо платнка податку і не може поширюватись на його контрагентів, та порушення останніми податкового законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку - Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" права на податковий кредит у разі , якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо фолрмування такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження їх розміру, що містяться в матеріалах справи.

На думку суду, викладені в акті перевірки порушення не впливають на право покупця щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару (послуг), оскільки чинним законодавством не ставиться таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання підтвердження щодо належного матеріального становища постачальників товарів (послуг), забезпеченість працівниками та належного виконання постачальниками товару своїх зобов"язань з оформлення перевезення цього товару, своїх податкових зобов"язань із сплати ними сум податків до державного бюджету та ін.

Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011року № 0001472301 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладено, керуючись Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 71,86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової вінспекції від 01.07.2011року № 0001472301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 07 березня 2012 р.