Постанова № 22131756, 29.02.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/287/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 р. №0004182301,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004182301, винесеного Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 29.12.2011 року на підставі акта перевірки від 16.12.2011 року № 7921/23-01/32008278/0100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 150015,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 112511,00 грн. за червень-липень 2011 року, вересень 2011 року у взаємовідносинах з ТОВ "Термінал-МК" та ТОВ "Байкал", оскільки здійснення операцій з вказаними контрагентами підтверджено відповідними первинними документами. Вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.12.2011 року № 7921/23-01/32008278/0100, необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Свою правову позицію обґрунтував тим, що позивач завищив податковий кредит за червень - липень 2011 року в сумі 88915 грн., оскільки в ході перевірки не доведено фактичне отримання та використання бітуму дорожнього в"язкого від постачальника ТОВ "Байкара" в господарській діяльності підприємства. Також вказував на те, що в ході перевірки не підтверджено факту поставок товарів (послуг) від ТОВ "Термінал-МК" до позивача, що свідчить про те, що правочини між позивачем та зазначеним контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними, у зв'язку з чим позивач завищив суму податкового кредиту в розмірі 61099,81 грн. за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Термінал-МК".

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПІ в м. Житомирі проведено виїзну позапланову перевірку дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ЄДРПОУ 32008278) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Байкара" ( код ЄДРПОУ 37154069) червень, липень 2011 року та ТОВ "Термінал МК" (код ЄДРПОУ 37748433) за вересень 2011 року, про що складено акт 16.12.2011 року № 7921/23-01/32008278/0100. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 150015 грн., в т. ч.: червень 2011 року - 22754 грн., липень 2011 року - 66161 грн., вересень 2011 року - 61100 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004182301 від 29.12.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 262526 грн., з яких за основним платежем - 150015 грн. та 112511 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, зробленими в акті перевірки, з огляду на встановлені судом обставини справи.

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в перевіряємий період (червень - вересень 2011 року) під час здійснення своєї господарської діяльності уклало ряд договорів поставок бітуму нафтового дорожнього з ТОВ "Байкара" та ТОВ "Термінал МК". Зазначені договори з ТОВ "Байкара" та ТОВ "Термінал МК" на поставку бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90 укладались з філіями ДП "Житомирський облавтодор" - Баранівським райавтодором, Коростеньким райавтодором та Ємільчинським райавтодором. Одержувачами такого бітуму були зазначені філії, які отримували та використовували бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 у власній фінансово-господарській діяльності, а саме після переробки бітуму в асфальт він був використаний для виконання дорожніх доріг. Враховуючи той факт, що філії, як відокремлені підрозділи юридичної особи ДП "Житомирський облавтодор", на підставі наданих їм повноважень, самостійно ведуть облік фінансово - господарської діяльності, їм делеговано право виписки та отримання податкових накладних, складання реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, на підставі яких складається додаток № 5 та відповідно формується декларація з податку на додану вартість.

Так, на виконання умов договору поставки № 266-24/06/11 від 24.06.2011 року ТОВ „Байкара” поставило філії Баранівький райавтодор ДП "Житомирський облавтодор" товар, згідно податкових накладних: №150 від 24.06.2011 року на суму 136522,46 грн., в т.ч. ПДВ 22753,74 грн.; № 116 від 18.07.2011 року на суму 136598,07 грн. в т. ч. 22766,35 грн.; № 167 від 25.07.2011 року на суму 148191,12 грн., в т. ч. ПДВ 24698,52 грн.

За умовами договору поставки № 283-28/07/11 від 28.07.2011 року філія Ємільчинський райавтодор ДП "Житомирський облавтодор" отримало від ТОВ „Байкара” товар - бітум нафтовий дорожній 60/90 на загальну суму 57000 грн., в тому числі ПДВ 9500 грн, згідно податкових накладних: від 11.07.2011 року, № 219 від 29.07.2011 року.

Згідно договору поставки № 283-29/07/11 від 29.07.2011 року ТОВ „Байкара” поставило філії Коростенський райавтодор ДП "Житомирський облавтодор" товар - бітум нафтовий дорожній 60/90, що підтверджується податковою накладною: № 218 від 29.07.2011 року на суму 55176 грн. в т.ч. ПДВ 18280,13 грн..

Факт отримання товаро - матеріальних цінностей за вказаними податковими накладними підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними в матеріалах справи. Крім того, отримані позивачем товаро-матеріальні цінності, що відображені в податкових та видаткових накладних, оплачені позивачем відповідно до платіжних доручень.

Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей на адресу філій позивача підтверджується товарно-транспортними накладними № 384 від 24.06.2011 року, № 587 від 18.07.2011 року, № 583 від 25.07.2011 року, № 626 від 29.07.2011 року, № 625 від 29.07.2011 року, складені відповідно до подорожніх листів № 234, № 326, № 356, №382, № 383.

Таким чином, у зв"язку з придбанням товару у ТОВ "Байкара", філіями позивача були віднесені суми ПДВ за період червень-липень 2011 року до складу податкового кредиту у розмірі 88915,00 грн.

Щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Термінал-МК" судом встановлено, що з вказаним контрагентом філіями позивача було укладено ряд договорів поставок. Так, договором поставки № 21-15/08/11 від 15.08.2011 року, укладеного між філією Баранівський райавтодор ДП "Житомирський облавтодор" та ТОВ "Термінал-МК", останнім поставлено бітуму нафтового дорожнього 60/90, згідно податкової накладної № 75 від 21.09.2011 року на загальну суму 138247,82 грн, в т. ч. ПДВ - 23041,31 грн.

За умовами договору поставки № 43-21/09/11 від 21.09.2011 року, укладеного між ТОВ "Термінал-МК" та філією Коростенський райавтодор "Житомирський облавтодор", остання отримала товар - бітум нафтовий дорожній 60/90, згідно податкових накладних: № 72 від 21.09.2011 року на суму 6933,25 грн., в тому числі ПДВ 9488,87 грн., № 111 від 28.09.2011 року на суму 56238 грн. , в т. ч. ПДВ - 9373 грн., № 105 від 26.09.2011 року на суму 10004,24 грн., в т.ч. ПДВ - 167,37 грн.

Згідно договору поставки №44-21/09/11 від 21.09.2011 року, ТОВ "Термінал-МК" поставило філії Ємільчинський райавтодор ДП "Житомирський облавтодор" товар - бітум нафтовий дорожній 60/90, що підтверджується податковими накладними: № 73 від 21.09.2011 року на суму 56933,25 грн., в т.ч. ПДВ - 9488,87 грн. та № 112 від 29.09.2011 року на суму 56238,0 грн., в т. ч.ПДВ - 9373,0 грн., № 91 від 23.09.2011 року на суму 1004,25 грн., в т. ч. ПДВ -167,38 грн.

Факт отримання товаро - матеріальних цінностей за вказаними податковими накладними підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними в матеріалах справи. Крім того, отримані позивачем товаро-матеріальні цінності, що відображені в податкових та видаткових накладних, оплачені позивачем відповідно до платіжних доручень.

Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей на адресу філій позивача підтверджується товарно-транспортними накладними № 35 від 24.06.2011 року, №13 від 21.09.2011 року, №134 від 21.09.2011 року, № 159 від 21.09.2011 року, № 133 від 21.09.2011 року, № 158 від 28.09.2011 року, складені відповідно до подорожніх листів № 453, №605, № 603, № 642

Таким чином, у зв"язку з придбанням товару у ТОВ "Термінал-МК", філіями позивача були віднесені до складу податкового кредиту суми ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 61099,8грн.

Разом з тим, посилання відповідача на нікчемність правочинів по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Термінал-МК" та ТОВ "Байкара", у зв"язку з тим, що вони здійснені без мети настання реальних наслідків, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 ЦК України).

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на заволодіння державним майном, на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договорів поставок не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

Спірні правовідносини щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі - ПКУ).

Так, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а) пункту 198.1 статті 198 ПК України).

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім іншого, в акті перевірці від 16.12.2011 року (арк. 18, 28 акту) податковий орган, вказує на порушення п.п.е) п.201.1 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, п.п. е) п.201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: ... опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Проте, суд, оглянувши наявні в справі податкові накладні, які підтверджують факт отримання товару позивачем від ТОВ "Байкара" та ТОВ "Термінал МК" у червні- липні 2011 року, вересні 2011 року, не встановив порушень зазначених вимог Податкового кодексу України. Всі зазначені податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вимоги Закону позивачем дотримані, оскільки досліджені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій, складені в точній відповідності до вимог Закону та містять обовязкові реквізити, а тому посилання відповідача на порушення ст.9 вказаного Закону є безпідставними.

Отже, позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 150015 грн., у звязку із придбанням товарів у ТОВ „Байкара” та ТОВ "Термінал-МК.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, а отже, нарахування податковим органом основного платежу і застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість є неправомірним.

За таких обставин, суд вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 29.12.2011року № 0004182301 недійсним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України ст.ст. 71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 29.12.2011року № 0004182301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 05 березня 2012 р.