Рішення № 22125447, 22.03.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2/2506/1103/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2012 рокум. Чернігів Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого –судді Коверзнева В.О.,

при секретарі –Дорошенко О.В.,

з участю представника позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, відшкодування завданої моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

02.03.2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом і посилаючись на поширення відповідачем у своєму листі від 23.02.2012 року, адресованому Апеляційному суду Чернігівської області, Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області, Деснянському відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції негативної інформації про нього та членів його сім’ї, просив суд зобов’язати відповідача вибачитися перед ним та стягнути 100000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні. Додатково просив стягнути з відповідача 1073 грн у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач не з’явився. Він надіслав суду листа, який підписав як Голова Судового Фінансового Арбітражу Сенатор Сенату ОСОБА_4 Народу України зазначивши, що даний позов не належить до юрисдикції Деснянського районного суду міста Чернігова, у зв’язку з тим, що позивач не включений до реєстру громадян ОСОБА_4 Народу України.

          Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

          23.02.2012 року відповідач надіслав на адресу Апеляційного суду Чернігівської області, Управління Служби безпеки України в Чернігівській області та Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції лист за № 23-02-12 в якому в тому числі зазначив, що: «… ОСОБА_2, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_1, теж фізична особа Чернігівської громади нації при країні Україна. Вони мають статус фізичних осіб –мігрантів-наймитів. Тобто, ці дві особи, які строково перебувають при країні Україна з метою отримання прибутків (на свій страх і ризик) з інших фізичних осіб – таких же самих мігрантів-наймитів, як і вони самі. ОСОБА_4 України та національні меншини України (українці) в наймах у громад нації при країні Україна не знаходяться і саме цю обставину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають шкодою, яку українці наносять громадянам нації при країні Україна. Натомість, відшкодувати моральну шкоду фізичним особам неможливо. Фізичні особи не мають моралі, бо вони комерче (мерці). Фізичні особи не мають і не можуть мати сім’ї та не можуть користуватися захистом Конституції України. …Адвокат ОСОБА_1 не виконав положення статті 24 Цивільного кодексу України, за якою фізична особа, перш ніж набути статусу фізичної особи, повинна отримати статус людини. В реєстрах людей ОСОБА_4 народу України на національних меншин України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не значаться.». Даний лист підписано відповідачем як Головою Судового Фінансового Арбітражу Сенатор Сенату ОСОБА_4 Народу України та скріплений печаткою організації під назвою «Судовий Фінансовий Арбітраж».

          Згідно частини 1 статті 270 Цивільного кодексу України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканість, право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Наведений перелік особистих немайнових прав фізичної особи, які гарантовані Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом не є вичерпним.

          В силу положень частини 3 статті 273 Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

          Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (частина 1 статті 275 Кодексу).

          Недостовірна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (частина 3 статті 277 Кодексу).

          Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового право завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (стаття 280 Кодексу).

          Оцінюючи зміст листа від 23.02.2012 року № 23-02-12, суд дійшов висновку, що відповідач наділивши себе повноваженнями голови Судового Фінансового Арбітражу Сенатор Сенату ОСОБА_4 Народу України, діяльність якого в Україні не передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», і як наслідок цього –прямо заборонена статтею 124 Конституції України, поширив інформацію про те, позивач і його син являються мігрантами-найманцями, метою яких є отримання прибутку; як фізична особа позивач не має моралі, не може мати сім’ї і користуватися захистом Конституції. Отримання статусу фізичної особи відповідач пов’язав з необхідністю попереднього отримання позивачем статусу людини, що, на його думку, можливо лише в разі реєстрації позивача в реєстрі ОСОБА_4 Народу України, якого не існує.

          Наведені висловлювання носять образливий характер, принижують честь і гідність позивача, завдають позивачеві моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях завданих образами та невизнанням його немайнових прав. Крім того, вони свідчать про повне ігнорування відповідачем положень Конституції і законів України, які гарантують недоторканість особистих немайнових прав кожній особі, яка перебуває під юрисдикцією держави Україна.

          Вирішуючи питання розміру грошової компенсації завданої моральної шкоди суд враховує характер правопорушення; глибину й тривалість душевних страждань; зухвалість дій відповідача, який навіть після звернення позивача до суду продовжує видавати себе за посадову особу неіснуючої в державі установи; у той же час, виходячи із засад розумності та виваженості вважає достатньою компенсацією стягнення на користь позивача 3000 грн.

          Вимога позивача про зобов’язання відповідача вибачитися перед ним за приниження честі та гідності не підлягає задоволенню, оскільки примусове вибачення як спосіб захисту особистих немайнових прав не передбачено статтями 16, 277 Кодексу, про що роз’яснено в пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1.

          Не підлягає задоволенню й вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 1073 грн, через ненадання ним доказів укладення із представником відповідного договору про надання правової допомоги.

          Таким чином даний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 10, 79, 88, 208, 209, 212 –215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

          позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

          У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн 60 коп., який зарахувати на доходний рахунок № 31211206700003, в УДКС України у м. Чернігові (Державний бюджет), код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення, в порядку встановленому статтею 294 ЦПК України.

          Головуючий: