Вирок № 22120842, 12.03.2012, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Провадження № 1/0205/65/2012 р.

Справа № 0205/541/2012 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2012 р. Жмеринський міськрайонний суд Винницької області у складі : головуючого - судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі - Росовський О.Ю.

із участю : - прокурора Левчук С.М.

- потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

- підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого згідно ст.89 КК України,

– у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженої, пенсіонерки, раніше не судимої,

– у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

О першій половині дня 18.01.2011 року ОСОБА_3, перебуваючи на території домоволодіння на вул. Пушкіна, 31, в с.Будьки Жмеринського району, де проживає спільно із ОСОБА_4, підійшов з метою викрадення чужого майна до паркану на межі із суміжним домоволодінням на вул. Пушкіна, 33, що належить потерпілому ОСОБА_1, де умисно, таємно, шляхом прикладання власної фізичної сили витягнув із сусідської огорожі два металевих стовпчика загальною вартістю 157,50 грн., які переніс на подвір’я ОСОБА_4, про що їй розповів, після чого спільно із нею вирішили не повертати викрадене ОСОБА_3 майно та розпорядились ним на власний розсуд.

26.01.2011 року близько 15 години дня ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в с.Будьки Жмеринського району, з метою викрадення чужого майна зайшли на територію належного ОСОБА_2 домоволодіння на вул. Леніна, 9, у вказаному населеному пункті, де умисно, таємно розбили віконне скла та зламали перегородку у нижній частині віконної рами, після чого ОСОБА_3 проник всередину вказаного будинку, звідки виніс та передав ОСОБА_4 металеву трубу з металевою основою, загальною вартістю 152,50 грн. З викраденим з місця вчинення злочину зникли.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними себе у вчиненні даних злочинів визнали повністю.

Показали, що відповідні злочини вчинили при обставинах, викладених вище.

ОСОБА_3 пояснив, що у денний час 18.01.2011 року він підійшов до огорожі, яка розмежовує домоволодіння, де він проживає із співмешканкою ОСОБА_4, та сусідську садибу ОСОБА_1 Там побачив, що сітка огорожі кріпиться безпосередньо на металеві прути, два з яких вирішив викрасти. Витягнувши їх самостійно відніс на подвір’я будинку співмешканки та розповів їй про вчинене. Порадившись із ОСОБА_4 щодо подальших дій вирішили викрадені ним металеві прути здати за гроші, для чого завезли односельцю, який приймає металобрухт. Отримані гроші витрачали на потреби сім’ї. Також вказав, що 26.01.2011 року він разом з ОСОБА_4 прямували до смітника поблизу свого села шукати металеві вироби. Неподалік від лісу на кінцевій вулиці ОСОБА_4 запропонувала йому залізти самому всередину одного з розташованих там нежилих будинків, після чого вони вибили шибку вікна, а ОСОБА_3 через створений таким чином отвір проліз всередину будинку. В одній з кімнат він знайшов зварну металеву конструкцію, яку спочатку відволік до пошкодженого вікна, через яке виштовхнув назовні. Викрадену металеву деталь вони удвох поклали у мішок та завантажили на сани, що мали із собою, після чого також завезли і здали на металобрухт, витративши на потреби сім’ї отримані кошти.

Підсудна ОСОБА_4 надала аналогічні пояснення щодо обставин спільного із ОСОБА_3 викраденням нею майна з будинку ОСОБА_2

Підсудні пояснили, що завдану шкоду потерпілим вони не відшкодовували, не маючи для цього коштів, одночасно зауваживши про потребу надання ними утримання своїй малолітній дитині. У вчиненому розкаялися. Із переліком та загальною вартістю викрадених ними речей у потерпілого ОСОБА_1 в сумі 157,50 грн. та у потерпілого ОСОБА_2 в сумі 152,50 грн. відповідно погодилися. Просили суворо їх не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що викрадений підсудними корпус залізничного буфера працівниками міліції йому повернуто.

Також обидва потерпілі заявили, що формально не мають ніяких претензій до підсудних та не вимагали суворе покарання останнім.

У відповідності до вимог ст.299 КПК України суд дійшов висновку про недоцільність проведення допиту свідків, вивчення інших доказів щодо тих фактичних даних, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_3 за обставинами викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за що він підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.185 КК України, за обставинами викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3 повторно вчинив за попередньою змовою групою осіб таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за що він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення вказаних дій, поєднаних з проникненням у житло.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 за обставинами викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 вчинила за попередньою змовою групою осіб таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за що вона підлягає кримінальній відповідальності за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючою ознакою вчинення вказаних дій, поєднаних з проникненням у житло.

При визначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених підсудними злочинів, які є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином відповідно; особи підсудних, які є такими, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися; разом з тим, за місцем проживання характеризуються негативно, ОСОБА_3 тривалий час ніде не працює, існуючи за рахунок випадкових заробітків, будь-яких дієвих заходів до усунення завданої потерпілим шкоди не вжито; судом також враховується думка потерпілих, які на вимагав суворого покарання для винних осіб.

Ті факти, що підсудні щиро розкаялися у вчиненому, під час досудового слідства і в судовому засіданні давали правдиві показання, чим активно сприяли встановленню істини в справі, а також наявність на утриманні у ОСОБА_4 малолітнього сина слід віднести до обставин, що пом’якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При цьому суд не враховує встановлену в судовому засіданні обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3, - рецидив злочинів, оскільки вона не охоплюється відповідним розділом пред’явленого йому обвинувачення.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне обрати підсудним покарання у виді позбавлення волі.

Одночасно, приймаючи до уваги вищевказані ступені тяжкості відповідно вчинених злочинів підсудними, з урахуванням осіб останніх та обставин, що пом’якшують їх покарання, враховуючи думки потерпілих осіб, які не бажала позбавлення волі підсудних, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без відбування покарання шляхом звільнення їх від відбування покарання з випробуванням із покладенням на останніх певних обов’язків на період терміну випробування.

Керуючись ст. 299, 323, 324 КПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 визнати винним та призначити йому покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік, за ч.3 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі строком на три роки.

У відповідності до вимог ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Згідно вимог ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

1) не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекціі;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_4 визнати винною та призначити їй покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до вимог ст.75, 76 КК України звільнити засуджену ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

1) не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекціі;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін – підписку про невиїзд.

Речові докази: два металевих прути, що зберігаються в Жмеринському РВ УМВС, - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_1, металевий корпус залізничного буфера залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_3 на користь експерта ОСОБА_5 (м.Жмеринка, вул. Леніна, 82/3, р/р №26007012929900 у відділенні №44 АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код НОМЕР_1) 770 гривень судових витрат за судово-товарознавчу експертизу №42 від 06.04.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (р/р №31250272210172 в Банку ГУДК України у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 300 гривень судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи від 30.03.2011 року №34.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області (р/р №31250272210172 в Банку ГУДК України у Вінницькой області, МФО 802015, код 24525055) 450 гривень 24 копійки судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи від 30.03.2011 року №34.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

СУДДЯ В.М. Верьовочніков