Постанова № 22120460, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року 15:05 № 2а-18755/11/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс3»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

представники :

від позивача : ОСОБА_2 п/к (дов.від 27.04.11р. № б/н)

від відповідача : ОСОБА_3 п/к (дов.від 26.07.11р. № 4621/9//10-008)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.02.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 16.12.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 27.12.11р.

Розгляд справи 27.12.11р. відкладався до 12.01.12р. у звязку із неявкою в судове засідання представника позивача.

В судових засіданнях 12.01.12р., 26.01.12р. та 09.02.12р. оголошувалось перерви у звязку із необхідністю отримання від позивача доказів в підтвердження товарності договору.

В судове засідання 21.02.12р. зявились сторони, представником позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, додаткових доказів на вимогу суду не надав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс3»щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.11р. по 31.01.11р. при взаємодії з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд Стайл». За результатами перевірки складено акт від 15.06.11р. за № 257-22-2-32247132 (надалі- акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.46.1 ст. 46, п. 54.1. ст.54, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200, 201.1, 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 200 Податкового кодексу України що призвело до заниження у перевіряємий період податку на додану вартість на загальну суму 35240,00грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем вказаних порушень Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва 01.07.11р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442302 яким за позивачем визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 35241,00грн. в тому числі 35240,00грн. за основним платежем та 1 грн.- штрафні санкції.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акту перевірки та зокрема з прийнятим податковим повідомленням-рішення у звязку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема : Постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Як проведеною перевіркою так підчас розгляду справи по суті встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дніпробуд Стайл»28.01.11р. укладено договір № 28/01/2011 на технічне обслуговування обладнання, згідно з умовами якого останній зобовязувався виконати технічне обслуговування обладнання для боулінгу, вартість таких послуг склала 211440,56грн.

Відповідачем з Акту за № 678/23-2/37213307 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпробуд Стайл»складеного Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська встановлено, що контрагент позивача, по взаємовідносинах з яким і віднесено спірну суму ПДВ, відсутній за юридичною адресою, податкову звітність не подає, у підприємства відсутні власні чи орендовані, складські чи будь-які інші приміщення, а також відсутні засоби для здійснення господарської діяльності. У звязку із наведеним податковим органом зроблено висновки щодо наявності у контрагента позивача ознак фіктивності, а відповідно вчинений правочин є таким укладений без мети настання реальних наслідків.

На підтвердження виконання сторонами умов договору позивачем як до перевірки так і до суду було подано акт здачі-прийняття робіт від 07.02.11р. на загальну вартість послуг 211440,56грн. з урахуванням податку на додану вартість в сумі 35240,00грн., податкову накладну № 103 від 28.01.11р., витяг з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копію платіжного доручення від 28.01.11р. за №1243501 відповідно до якої послуги контрагента було оплачено в повному обсязі та виписку по особовому рахунку № 26009010090911 від 28.01.11р.

Будь-яких інших підтверджень виконання сторонами умов договору позивачем як до перевірки так і до суду не надавалось.

Так судом з метою встановлення настання реальних наслідків за договором укладеним між позивачем та ТОВ «Дніпробуд Стайл», досліджено відповідний договір та встановлено, зокрема, що технічне обслуговування обладнання для боулінгу повинно було здійснено за адресами : м. Київ, пл.. Дружби народів, 6; м. Полтава, вул. Ковпака, 26, ; м. Чернівці, вул. Русская 248 Е та м. Рівне, вул. Макарова, 23, вартість таких послуг за визначеними у договорі адресами відповідно до договору склала 211440,56грн. в тому числі ПДВ в сумі 35240,09грн..

При цьому наданий позивачем Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.02.11р. на усю суму договору складено у м. Києві, таки є типовим, та хоча і містить відомості щодо надання контрагентом ряду послуг, однак залишається незрозумілим на яких саме обєктах та за якими адресами такі послуги надавались.

Крім того не зважаючи на вимоги суду позивачем не надано жодних доказів щодо наявності за визначеними у договорі адресами встановленого боулінгу та використання такого у власній господарській діяльності.

Позивачем до суду було надано лише копію договору від 01.08.07р. за № 02/08-07 укладеного з ТОВ «Боул Тренд»відповідно до якого останнє зобовязувалось поставити позивачу обладнання для боулінгу за адресую : м. Київ, пл. Дружби народів, 6, однак доказів виконання зобовязань за таким договором позивачем не надано.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що реального настання наслідків за договором укладеним між позивачем та ТОВ «Дніпробуд Стайл»не настало, будь яких інших доказів що могли б підтвердити товарність такої угоди позивачем не надано, за таких обставин надані позивачем податкова накладна та акт здачі-приймання робіт не можуть бути розцінені як первинна документація в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того відповідно до наявної в матеріалах справи копії Витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд Стайл» здійснює діяльність у сфері монтажу систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, посередництво в торгівлі товарами широкого вжитку та інші види оптової торгівлі, а також водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи.

Наведене свідчить про відсутність у ТОВ «Дніпробуд Стайл»під час державної реєстрації платника податку наміру здійснювати діяльність щодо установлення, ремонту та обслуговування кегельбанів та ігор для масових розваг, що у відповідності до Наказу Держкомстату від 26.12.2005 №375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» віднесено до виду 36 «Виробництво меблів; виробництво іншої продукції», класу 36.5 «Виробництво ігор та іграшок», підкласу 36.50.0 «Виробництво ігор та іграшок».

Аналізуючи наведені докази, фактичні обставини справи та норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.