Постанова № 22119267, 21.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2012 року           14_34           № 2а-19110/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Галаксі»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Галаксі»(надалі –позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі –відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003012307/50140 від 01 листопада 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари та послуги, придбані у ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Компанія Галаксі»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагентам позивача –ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік»за товари та послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Між ТОВ «Компанія Галаксі»(замовник) та ТОВ «РМА-ГРУП»(виконавець) 02 серпня 2010 року було укладено договір про надання послуг, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування по реалізації продуктів харчування, а саме: консервів, м’яса птиці, с/м риди, продуктів рибної кулінарії, сирів, масла олії тощо.

Також, 01 листопада 2010 року між ТОВ «Сана Груп»(перевізник) та ТОВ «Компанія Галаксі»(замовник) було укладено господарський договір про надання послуг, відповідно до якого перевізник надав замовнику послуги з перевезення.

ТОВ «Компанія Галаксі»у вересні 2010 року також було укладено усний договір із ТОВ «Косметік»про надання останнім послуг із перевезення першому.

Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія Галаксі»з питань фінансово-господарських відносин ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп», ТОВ «Амброзис», ТОВ «Косметік», ТОВ «Андрія плюс», ТОВ «Артус», ТОВ «Дах майстер плюс», ТОВ «Транс Ко Багіра», ТОВ «Легран»за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 13 жовтня 2011 року № 6602/2307/33738180.

Відповідно до висновків Акта перевірки, Позивачем, в порушення вимог підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин); пункту 198.1 статті 198, п. п. 201.1, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість у розмірі 45840,00 грн.

Вказанні порушення Відповідач обґрунтовує тим, що Позивачем протиправно віднесенно до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік».

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що Відповідач не визнає суму податку на додану вартість, віднесенні Позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період з вищевказаними контрагентами, тому що відповідно до показань директорів цих контрагентів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх діяльність підприємств спрямована на укладення нікчемних, недійсних правочинів.

На підставі викладеного, Відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні Позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеними контрагентами.

01 листопада 2011 року Відповідачем на підставі Акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003012307/50140, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52954,50 грн., в т.ч. 45840,00 грн. основного платежу та 7114,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов’язань з ПДВ, з огляду на наступне.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік», оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення якої відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі –Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, з Реєстру виключені не були, а отже мали право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, Позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України “Про податок на додану вартість” та "Про оподаткування прибутку підприємств" передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

З 01 січня 2011 року почав діяти Податковий кодекс України, норми якого є аналогічними нормам Закону 168 в частині регулювання суспільних відносин в сфері оподаткування платників податків податком на додану вартість.

Зокрема, відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку –покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «САНА Групп», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у 2011 році, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «САНА Групп»були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтва платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Компанія Галаксі»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «САНА Групп»у 2011 року підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, численні товаро-транспортні накладні, докази використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Компанія Галаксі», ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «САНА Групп»та ТОВ «Косметік», а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на свідченнях директорів контрагентів, що само по собі є недостатніми для можливості константувати відсутність продажу послуг в реальності.

Вирок Голосіївського районного суду по відношенню до директора ТОВ «РМА-Груп»ОСОБА_1 теж судом не береться до уваги, оскільки з його змісту не вбачається того, що вказана особа здійснювала діяльність підприємства з метою уникнення від сплати податків інших осіб. Згідно вказаного Вироку ОСОБА_1 зареєстрував на себе ТОВ «РМА-Груп», а діяльність цього товариства вже здійснювали інші особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 000301207/50140 від 01 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 27 лютого 2012 року