Постанова № 22118863, 28.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

28 лютого 2012 року                     № 2а-13172/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-94»

до відповідача          Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

про           визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж-94»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними щодо неповернення надміру сплачених грошових зобов’язань за період 2009-2010 р.р. у сумі 32525,45 грн. та зобов’язання зарахувати надміру сплачені грошові кошти у вигляді земельного податку у розмірі 32525,45 грн. в рахунок платежів –земельного податку за 2010-2011 р.р. (з урахуванням зменшення позовних вимог від 11.01.2012 р.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13172/09/2670.

Ухвалою суду від 23.04.2010 р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2010р. у адміністративній справі № 2а-3417/09 за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців», Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення «Уксоюзсервіс», ВАТ «Фармак»до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»та 16.05.2011 р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 01.06.2011 р. провадження у справі зупинялось до винесення Вищим адміністративним судом України рішення по справі №К/9991/25049/11 за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. по справі №3417/09 та в зв’язку із зупиненням Вищим адміністративним судом України виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р.

Ухвалою суду від 15.12.2011 р. провадження у справі поновлено.

В судове засідання 22.02.2012 р. представник Позивача прибув. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податкового кодексу України та полягають у тому, що Відповідач протиправно не погоджується повернути Позивачу надміру сплачені грошові кошти у вигляді земельного податку у розмірі 32 525,45 грн., а також наполягає на застосуванні коефіцієнту, виходячи із базової оцінки землі, проведеної Київською міською радою 27.04.2000 р. згідно рішення №104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва».

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 22.12.2009 р., 23.03.2010 р. та наданих в судових засіданнях поясненнях. Зазначає, що самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов’язання є узгодженим та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку та відсутні правові підставі для повернення надміру сплаченого грошового зобов’язання.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 21613439 від 10.11.1995 р.) на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2004 р. є власником частини нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Індустріальна, 40-а. Земельна ділянка, що розташована навколо придбаного у власність приміщення належить до земель комунальної власності та станом на 2009-2010 р. р. (період за який позивач просить повернути надміру сплачені грошові зобов’язання) договору оренди щодо цієї земельної ділянки Позивачем не укладалось.

За результатами проведеної камеральної перевірки податкового розрахунку по земельному податку за 2009 р. ДПІ у Солом’янському районі міста Києва складено Акт від 31.07.2009 р., яким встановлено, що розмір податкового зобов’язання із земельного податку, зазначеного АТ «Престиж-94»у податковому розрахунку 12.03.2009 р. №25851, є меншим, ніж зазначено за результатом камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку платником земельного податку не враховано ставку 3 % згідно Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що привело до заниження податкового зобов’язання на 21825,64 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 р. № 0013411502/0 на суму податкового зобов’язання в розмірі 22916,92 грн. (21825,64 грн. основного платежу та 1091,28 грн. штрафних санкцій). Після оскарження Позивачем зазначеного рішення до ДПІ у Соломянському районі міста Києва та ДПА у місті Києві –винесено податкові повідомлення-рішення від 15.09.2009 р. № 0013411502/1 та від 19.11.2009 р. № 0013411502/2.

Згідно відповіді Головного управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на судовий запит земельна ділянка площею 4686,09 кв.м. в автоматизованій системі ПК «Кадастр»обліковується за АТ «Престиж-94» та ТОВ «Все для дому», документи, що посвідчують право власності або право користування цією земельною ділянкою в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII "Про плату за землю" , чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі –Закон № 2535-XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (ч. 2 ст. 4 Закону № 2535-XII).

Статтею 5 Закону № 2535-XII об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у зазначених в таблиці розмірах.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 Закону № 2535-XII).

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (стаття 14 Закону № 2535-XII).

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (пункт 2).

Пункт 2 Рішення Київради № 944/944 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р., залишеної в силі ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. по справі №3417/09 та Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/25049/11.

Як пояснює Позивач, ним самостійно на протязі 2009-2010 р. р. визначалась сума земельного податку та подавались розрахунки до ДПІ у Солом’янському районі міста Києва. Однак, не розібравшись з методикою обрахування та терміном сплати земельного податку, Позивач допустився помилки при визначенні термінів сплати, здійснюючи нарахування податку не раз на рік, а щомісячно, чим здійснив переплату земельного податку.

Крім того, нарахування податку здійснювалось на підставі Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" та згідно Витягу з технічної документації № Ю-29686/2001 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 69:151:005), виданому АТ «Престиж»Головним управлінням земельних ресурсів КМДА від 12.10.2004 р., відповідно до якого площа земельної ділянки становить 2403,55 кв.м. та базова вартість 224,20 грн./кв.м.

Суд зауважує, що Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" втратило чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 26 липня 2007 року N 43/1877.

Таким чином, Позивач провів перерахунок ставки земельного податку згідно норм Закону № 2535-XII для земель, грошова оцінка яких не проведена.

Відповідно до ч. 4 статті 17 Закону № 2535-XII надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Відповідно до п.п. 15.3.1. п. 15.3. статті 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Листом від 14.10.2009 р. № 24857/10/15-306 ДПІ у Солом’янському районі міста Києва з посиланням на статті 2, 15 Закону України «Про плату за землю», статті 120, 125, 126 Земельного кодексу України відмовила Позивачу про повернення з бюджету надміру сплачених сум земельного податку в зв’язку з відсутністю на це законних підстав.

10.05.2011 р. на адресу Відповідача була подана заява в порядку статті 43 Податкового кодексу України про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та 13.05.2011 р. подана податкова декларація з уточненим розрахунком земельного податку.

Як зазначено Позивачем в листі від 10.05.2011 р. ТОВ «Престиж-94»було проведено розрахунок земельного податку з урахуванням ставки податку на земельні податки, грошову оцінку яких не проведено, та зазначено розмір переплати в сумі 32525,45 грн.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Згідно п. 43.3. Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Однак листом від 17.05.2011 р. № 14012/10/15-305 Відповідач фактично відмовив Позивачу у задоволені його заяви, посилаючись на статті 7 Закону України «Про плату за землю»(встановлює ставки земельного податку за землі, грошову оцінку яких встановлено) та Рішення КМР від 26.07.2007 р. № 43/1877 про встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок в місті Києві, та для правильного розрахунку земельного податку запропонував звернутись до Управління земельних ресурсів (Київської міської державної адміністрації).

Водночас, як вже зазналось вище, Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва", на підставі якого видано Витяг з технічної документації № Ю-29686/2001 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 69:151:005), втратило чинність.

Відповідачем всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів проведеної грошової оцінки земельної ділянки, необхідних для розрахунку податку, оскільки стаття 23 Закону України "Про плату за землю" не покладає обов'язку уточнення грошової оцінки земельної ділянки саме на платника податку.

Таким чином, суд звертає увагу, що дії Відповідача є не послідовними та вчиненими всупереч нормам законодавства. Так, запропонувавши Позивачеві звернутись до Управління земельних ресурсів для правильного розрахунку земельного податку, Відповідачем тим самим підтверджено, що податок нараховувався невірно.

Отже, дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва щодо неповернення надміру сплачених грошових зобов’язань за період 2009-2010 р.р. у сумі 32525,45 грн. є протиправними та Відповідач зобов’язаний зарахувати надміру сплачені грошові кошти у вигляді земельного податку у розмірі 32525,45 грн. в рахунок платежів –земельного податку за 2010-2011 р.р.

В силу частини першої ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94. 98, 117, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва щодо неповернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Престиж-94»надміру сплачених грошових зобов’язань за період 2009-2010 р.р. у сумі 32525,45 грн.

3.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі міста Києва зарахувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Престиж-94»надміру сплачені грошові кошти у вигляді земельного податку у розмірі 32525,45 грн. в рахунок платежів –земельного податку за 2010-2011 р.р.

4. Судові витрати в сумі 03,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-94»за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна