Постанова № 22118122, 13.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2012 року 14:58 № 2а-17800/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Вдовенка С.М.;

відповідача: Мухи С.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Контракт”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року №0001624240

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 листопада 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Юг-Контракт” (далі по тексту позивач, ТОВ“Юг-Контракт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ), в якому просить: 1)визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 09 листопада 2011 року №0001624240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-17800/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20 грудня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва з метою витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 13 лютого 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення СДПІ від 09 листопада 2011 року №0001624240 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54, абзацом другим пункту 123.1статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, ТОВ“Юг-Контракт” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану на 2454533,00 грн., в тому числі за основним платежем 1636355,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 818178,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 01листопада 2011 року №966/42-40/31841298 “Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Контракт” (код ЄДРПОУ 31841298) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю “Тінітан” (код ЄДРПОУ 37053325) за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: матеріали перевірки ТОВ“Тінітан” свідчать, що останнє здійснило сумнівні операції, тобто нікчемний правочин, з ТОВ “Сінтезтех”; операції по ланцюгу ТОВ “Сінтезтех” - ТОВ“Тінітан” є нікчемними, а тому останнє не мало права формувати податкові зобовязання з продажу товару, придбаного у ТОВ “Сінтезтех”.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочин між ТОВ“Юг-Контракт” та ТОВ“Тінітан” суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемним; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ “Тінітан” не можуть підтверджувати право ТОВ “Юг-Контракт” на податковий кредит.

З урахуванням викладеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 1636355,00 грн.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: господарські операції позивача з ТОВ“Тінітан” носили реальний характер, поставка товару відбулась і товар використано в господарській діяльності позивача; відповідачем не обґрунтовано нікчемність укладених правочинів, а такий висновок є лише припущенням.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Юг-Контракт”, виходячи з наступних мотивів.

Як підтверджують матеріали справи, 01 червня 2010 року між ТОВ “Юг-Контракт” (покупця) та ТОВ“Тінітан” (постачальник) укладено господарський договір поставки №0106-01, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах даного договору.

Згідно специфікації до зазначеного договору, видаткових накладних, датованих червнем 2010 року, та актів про приймання матеріалів ТОВ“Тінітан” поставило позивачу електротехнічні товари, а саме: елементи живлення, фотокамери, сумки, відеокамери, принтери, диктофони, заряджу вальні пристрої, диски, телевізори, фототехніка, фотохімія тощо, на загальну суму 9818131,22 грн.

ТОВ“Тінітан” виписало на адресу ТОВ “Юг-Контракт” податкові накладні, датовані червнем 2010 року, на загальну суму 9818131,22 грн., в тому числі податок на додану вартість 1636355,20 грн.

За поставлений товар ТОВ “Юг-Контракт” розрахувалось шляхом оформлення простих векселів, що підтверджується додатком №3 від 03 листопада 2011 року до договору поставки, актами приймання-передачі векселів та векселями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Юг-Контракт” з ТОВ“Тінітан”, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ“Тінітан”, у звязку з придбанням електротехнічних товарів.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ“Тінітан” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій в межах спірних правовідносин та питання придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що повязану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом, ТОВ “Юг-Контракт” займається торгівлею електротехнічними товарами, фотографічним та оптичним обладнанням та реалізувало придбані у ТОВ“Тінітан” товари на адресу третіх осіб ТОВ “Торгова компанія “Ельдорадо”, ТОВ“НРП”, ТОВ “Розетка” та інші.

Крім того, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ“Тінітан” є оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відео запису, оптова торгівля електропобутовими приладами.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав в матеріали справи копії господарських договорів, укладених з третіми особами, видаткових накладних на поставку продукції, довіреностей на отримання товару, податкових накладних та виписки банку.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ТОВ “Юг-Контракт” з ТОВ“Тінітан” здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ“Юг-Контракт” та ТОВ“Тінітан”, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ“Тінітан”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Слід також зазначити, що на час здійснення спірних операцій та на момент вирішення спору ТОВ“Тінітан” зареєстроване як юридична особа, а відомості про нього є підтвердженими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Юг-Контракт” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану за червень 2010 року ТОВ“Тінітан”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення СДПІ від 09 листопада 2011 року №0001624240 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СДПІ не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Юг-Контракт” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Контракт” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 09 листопада 2011 року №0001624240.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юг-Контракт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко