Постанова № 22117622, 22.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2012 року           <Час проголошення >          № 2а-18865/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 №0002971510/0 Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –позивач, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –відповідач, Сумська МДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002971510/0 від 28.12.2010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рентна плата за газовий конденсат, за несвоєчасну сплату якої виставлене оскаржуване повідомлення-рішення, сплачена позивачем у повному обсязі у встановлені законом строки.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав відповідності його оскаржуваного рішення законам України.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

оскаржуване податкове повідомлення-рішення виставлене Сумською МДПІ на підставі акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні № 628/15/30019775 від 18.12.2010 (далі –Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати податкового зобов’язання у розмірі 99394,16 грн. за жовтень 2010 року на 17 днів.

При цьому, податкове зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, за жовтень місяць нараховано позивачем у розмірі 2326935,06 грн. згідно податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат від 19.11.2010.

Платіжним дорученням № 3408 від 19.11.2010 (призначення платежу - «Рентна плата за газовий конденсат за жовтень 2010») позивачем сплачено кошти у сумі 2326935,06 грн.

З облікової картки позивача вбачається, що частина вищевказаної суми була направлена на погашення пені, яка існувала у ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»станом на день проведення платежу.

Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі –Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7, Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Вказана правова позиція вже визначалась Постановою ВСУ № 21-1162во09 від 08.12.2009 та висловлювалась ВАСУ у листі від 17.03.2009 р. N 358/13/13-09.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки платіжне доручення № 3408 від 19.11.2010 на суму 2326935,06 грн., що відповідає розміру рентної плати за газовий конденсат, визначеному позивачем у податковому розрахунку від 19.11.2010, одержано та проведено банком 19.11.2010, тобто в той самий день, коли податковий розрахунок було подано до Сумської МДПІ, суд дійшов висновку, що позивачем податкове зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат за жовтень 2010 року було сплачено в повному обсязі та у межах строків, визначених законом. Дії податкової служби щодо зараховування частини зазначеної суми в рахунок погашення несплаченої позивачем на той час пені є неправомірними, а, з огляду на вищезазначене у сукупності, висновок про несвоєчасну сплату податкових зобов’язань позивачем за жовтень 2010 є безпідставним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002971510/0 від 28.12.2010, яким позивачу нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з рентної плати за газовий конденсат за жовтень 2010 року, підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 КАС України).

Таким чином, оскільки відповідач заперечує проти позову, то обов’язок обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідком розгляду справи відповідач всупереч вимог частини другої статті 71 КАС України не довів суду відповідності оскаржуваного рішення вимогам ч.3.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0002971510/0 від 28.12.2010.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. .186 КАС України.

Суддя                                                                                                     О.В. Кротюк