Постанова № 22117536, 17.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-1006/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

проскасування рішень, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва №0009112303 та №0009122303 від 15.12.2011, а також визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Енергосоюз»та ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»у період з 06.06.2011 по 29.06.2011 та протягом липня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.02.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.02.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.11.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ«Енергосоюз»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва складено Акт № 2460/23-03/31172103 (далі Акт перевірки № 2460), яким, зокрема, встановлено порушення пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на 433725 грн. та зменшення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за червень 2011 року на суму 3675 грн.

Крім того, 18.11.2011 за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ«Енергосоюз»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 2461/2303/31172103 (далі Акт перевірки №2461), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за липень 2011 року на загальну суму 914160 грн.

15.12.2011 на підставі вищевказаних актів перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0009112303, яким у звязку з порушенням пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 433725 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.;

№0009122303, яким у звязку з порушенням пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 917835 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 458918 грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»було укладено договір про надання послуг №Е06/01 від 03.06.2011 (далі Договір), на підставі якого ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»надало позивачу послуги з перевірки якості товару, розфасовки та перефасовки товару, з надання консультацій, охорони товару, здачі товару на склад замовника, діагностики товару, погрузки та розгрузки товару, обслуговування товару, збору необхідних документів, маркетингових досліджень, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»позивачем сформовано податковий кредит у червні 2011 року у розмірі 437400 грн. та у липні 2011 року у розмірі 914160 грн.

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ«Енергосоюз»пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у червні та липні 2011 року стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок надходження до податкового органу матеріалів перевірки ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп», в ході якої на підставі висновку від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що: складено акт незнаходження за юридичною адресою м.Київ, вул. Бурмістенка 11, кв. 1; 31.08.2011 опитано директора ОСОБА_2 та встановлено непричетність до діяльності підприємства, дані матеріали зареєстровано в КОЗП ГВПМ ДШ у Голосіївському р-ні м.Києва за №272 від 31.08.2011 року та передано до СВ ПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України за ознаками складу злочину ст. 205 КК України; проведено експертне дослідження зареєстровано матеріали в КОЗП за № 309 від 20.09.2011р. за ст. 358 КК України, матеріали КОЗП направлено до Голосіївського РУ ГУМВС за підслідністю; документи до перевірки підприємством не надано; декларація з податку на додану вартість від 28.07.2011 № 209976 за травень 2011 року згідно бази даних «Бест Звіт»підписувала ОСОБА_2.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696 (далі Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, суми податку на додану вартість у розмірі 437400 грн. та 914160грн., віднесені ТОВ«Енергосоюз»до податкового кредиту у червні та липні 2011 року відповідно на підставі господарських операцій з ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких умов, судом не приймається посилання відповідача на результати перевірки ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп», зроблені на підставі висновку від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування обставин, викладених у висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.09.2011 №4761/5.

З матеріалів справи видно, що зобовязання за Договором між ТОВ«Енергосоюз»та ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ«Енергосоюз»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ«Енергосоюз»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ«Компанія «Мегаполіс Груп»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Актах перевірок № 2460 та №2461 висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про порушення ТОВ «Енергосоюз»пп.пп.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0008792302 від 05.12.2011безпідставним та неправомірним.

Водночас, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі міста Києва по визнанню нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Енергосоюз»та ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»у період з 06.06.2011 по 29.06.2011 та протягом липня 2011 року, оскільки за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемні правочини, на відміну від оспорюваних, є недійсними в силу закону, а не на підставі певних дій субєкта владних повноважень. За таких умов, оскаржувані дії податкового органу не можуть порушувати права позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009112303 та №0009122303 від 15.12.2011, прийнятих ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 20,08 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз»задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009112303 від 15.12.2011, №0009122303 від 15.12.2011, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосоюз»(04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8) витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 грн. 08 коп. (двадцять гривень 08 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко