Постанова № 22117123, 16.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 лютого 2012 року 15:48 № 2а-6207/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Швець О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атас-Україна»

доДержавна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень,

за участю:

позивача Скуртул К.А.

відповідач Старощук С.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атас-Україна»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень №0002172310/0 від 30.09.2010р., №0002172310/1 від 27.12.2010р., №0002182310/0 від 30.09.2010р. та №0002182310/1 від 27.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнятті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнятті відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атас-Україна»за результатами якої 21.09.2010р. складено акт №185/23-209/32425128 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.94р. (із змінами та доповненнями) у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1012318грн., у тому числі: 3 квартал 2008 року в сумі 612000грн., 4 квартал 2008 року в сумі 383881грн., 2 квартал 2009 року в сумі 16437грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 789194грн., в тому числі: за вересень 2008 року в сумі 482089грн. та за жовтень 2008 року в сумі 307105грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок відємного значення ПДВ (рядок 26 Декларації) всього в сумі 7511грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 7511грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.09.2010р. прийняття податкові повідомлення рішення №0002172310/0, яким за порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання усього на суму 1518477грн., у тому числі основний платіж 1012318грн. та штрафні санкції в розмірі 506159грн. та податкове повідомлення рішення №0002182310/0, яким за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з ПДВ на суму 1183791грн., у тому числі основний платіж 789194грн. та штрафні санкції 394597грн.

В порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 27.12.2010р. №0002172310/1 та №0002182310/1.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Акрос Плюс»(код ЄДРПОУ 35417827) укладені договори №081008-1 від 08.10.2008р. та від 01.09.2008р. №б/н відповідно до яких останній надавав послуги по просуванню товару позивача за період з вересня по жовтень 2008 року на загальну суму 4780230,00грн. (в тому числі ПДВ 796705грн.) по наступних актах здачі прийняття робіт (надання послуг): №АТ-0000268 від 30.09.2008р. податкова накладна №12809 від 30.09.2008р. на суму 2448000,00грн. (ПДВ 489600,00грн.) та №3/3110 від 31.10.2008р. податкова накладна №23/3110 від 31.10.2008р. на сум у1535525,00грн. (ПДВ 307105,00грн.).

Предметом Договору про надання послуг передпродажної підготовки товару від 01.09.2008р. є Виконавець (ТОВ «Акрос Плюс») надає Замовнику (ТОВ «Атас-Україна») сукупність послуг в місцях продажу для збільшення обємів продажу продукції замовника.

Предметом Договору №081008-1 від 08.10.2008р. є Замовник (ТОВ «Атас-Україна») доручає, а Виконавець (ТОВ «Акрос Плюс») зобовязується надати йому, у відповідності до умов Даного Договору, послуги по передпродажній підготовці продукції, а Замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх. Предметом договору є послуги указані у Додатку №1 до Акту здачі-приймання виконаних робіт.

На думку суду зазначені договори не містять істотних умов договору його предмету, оскільки в п. 1.1 Договору від 01.09.2008р. зазначено, що Виконавець надає Замовнику сукупність послуг в місцях продажу для збільшення обємів продажу продукції замовника, а в п. 1 Договору №081008-1 від 08.10.2008р. зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобовязується надати йому, у відповідності до умов Даного Договору, послуги по передпродажній підготовці продукції, а Замовник зобовязується прийняти послуги та оплатити їх. Предметом договору є послуги указані у Додатку №1 до Акту здачі-приймання виконаних робіт.

Жодних застережень в розділі “Предмет договору” про те, що вид, кількість та якість товару будуть визначені у специфікаціях, що є невідємною частиною цих договорів, в укладених позивачем договорів не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною першою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договори позивача з ТОВ «Акрос Плюс»є неукладеними.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стан ТОВ «Акрос Плюс»- відсутність підтвердження відомостей. Засновником та директором вказаного підприємства є ОСОБА_3. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.07.2009р.

Відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 14.07.2010р. №4200/вн/26-08/30 та пояснень від 27.01.2010р., які наявні в матеріалах даної справи, ОСОБА_3 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Акрос Плюс»не має.

З Акту перевірки судом вбачається, що фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Акрос Плюс»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Кількість працюючих на ТОВ «Акрос Плюс»1 особа. Основний вид діяльності торгівля офісною технікою; згідно з Декларацією з податку на прибуток амортизаційні відрахування відсутні. Основні засоби на підприємстві не рахуються.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997р. №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат при сплаті податку на додану вартість в ціні товару, послуг.

Абзацом 1 п. 5 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладена вважається недійсною у її заповненні особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до п. 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 05.02.1998р. №83/38-ВР, органи податкової служби перевіряють достовірність документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів щодо правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків інших платежів.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність віднесення позивачем в перевіряємому періоді до складу валових витрат вищевказані послуги на загальну суму 3983525грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 2448000грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1535525грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про завищення позивачем в перевіряємому періоді податкового кредиту всього в сумі 796705грн., в тому числі за вересень 2008 року в сумі 489600грн. та жовтень 2008 року на суму 307105грн.

У звязку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими висновки Акту перевірки та правомірними оскаржувані податкові повідомлення рішення №0002172310/0 від 30.09.2010р., №0002172310/1 від 27.12.2010р., №0002182310/0 від 30.09.2010р. та №0002182310/1 від 27.12.2010р.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, відповідач діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено повністю.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Атас-Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 23.02.2012р.

Суддя В.В. Амельохін