Постанова № 22116913, 13.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-19134/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П. за участі представників сторін

позивача - Левченка О.В., Мієнка В.К.,

відповідача - Гучка В.В., Дубонос І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Телекомпанія «ТЕТ»"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Телекомпанія «ТЕТ»" звернулося з позовом, в якому просить суд :

скасувати Податкове повідомлення-рішення ДШ у Шевченківському районі м. Києва №0008632310 від 30.11.2011р., яким встановлено порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 року №1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України», ст. 320 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в частині збільшення ПАТ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ТЕТ»суми грошового зобов'язання за платежем: збір за користування радіочастотним ресурсом України на 23 756 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 16 коп. за основним платежем та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 981 грн. 00 коп.

скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0008652307 від 01.12.2011р., яким встановлено порушення пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.7 п.5.2. ст.5, пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/97 від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями), та визначено ПАТ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ТЕТ»суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 612 632 (шістсот дванадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 0,00 грн., але застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 612 632 грн. 00 коп.

скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0008662307 від 01.12.2011р., яким встановлено порушення пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», пункту 3 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2756-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), та зменшено ПАТ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ТЕТ»суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 886 170 (шістдесят один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач стверджує, що ним було своєчасно подано декларацію (розрахунок), якою самостійно визначено зобовязання зі сплати збору за користування радіочастотним ресурсом України за травень 2011 року в сумі 23756,16грн., зазначені зобовязання було сплачено у встановлений строк.

Відповідачем позовні вимоги в цій частині заперечуються з огляду на те, що в поданому розрахунку позивача за травень 2011 року були відсутні задекларовані зобовязання.

Позивач також стверджує, що ним правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаного векселя, який в подальшому було предявлено до виконання. Позивач стверджує, що саме емітентом векселя було отримано безвідсоткову фінансову допомогу , в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»після того, як вексель залишився неоплаченим.

Відповідачем позовні вимоги в цій частині заперечуються з огляду на те, що придбаний позивачем вексель не було використано у господарській діяльності позивача, за рахунок векселя було надано безвідсоткову фінансову допомогу емітенту векселя, тому позивач не має право на віднесення цих сум до валових витрат.

Позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не відображено в акті перевірки тієї обставини, що суми винагороди за користування телевізійними передачами повинні бути віднесені до складу валових витрат як роялті. Позивач погоджується з посиланнями відповідача на те, що неправомірно здійснено нарахування амортизаційних відрахувань на вартість роялті.

Відповідачем позовні вимоги в цій частині заперечуються з огляду на те, що порушення, відображене перевіркою, відповідає даним обліку позивача.

Позивач посилається на те, що ним було правомірно віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за отримання виключних прав на використання форматів та фільмів. При цьому позивач стверджує, що валові витрати ним сформовані в тому періоді, в якому було отримано відповідні документи.

Відповідач вимоги в цій частині заперечує з огляду на те, що наявність цих витрат не підтверджено актом попередньої перевірки.

Позовні вимоги в частині відсутності порушення пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», пункту 3 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України мотивовані безпідставністю тверджень податкової інспекції про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому позивач посилається на норми п. 4.4. ст. 4 Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, норми Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підставою для нарахування грошового зобовязання стало те, що Позивач протиправно відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року суму відємного значення з цього податку за 2010 рік.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва (далі відповідач) було проведено перевірку приватного акціонерного товариства "Телекомпанія «ТЕТ»" (далі позивач), за результатами якої складено акт від 14.11.2011р. №2390/2307/16391959 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ТЕТ»(код ЄДРПОУ 16391959) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. (далі акт перевірки).

На підставі висновків даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення :

податкове повідомлення-рішення №0008632310 від 30.11.2011р., яким встановлено порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 року №1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України», ст. 320 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір за користування радіочастотним ресурсом України - на 31711 (тридцять одна тисяча сімсот одинадцять) гривень 40 коп., з яких за основним платежем - 30 730 грн. 40 коп. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 981 грн. 00 коп.;

податкове повідомлення-рішення №0008652307 від 01.12.2011р., яким встановлено порушення пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.2.7 п.5.2. ст.5, пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/97 від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями), та визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 612 632 (шістсот дванадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 0,00 грн., але застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 612 632 грн. 00 коп.;

податкове повідомлення-рішення №0008662307 від 01.12.2011р., яким встановлено порушення пункту 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», пункту 3 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України №2756-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 886 170 (шістдесят один мільйон вісімсот вісімдесят шість тисяч сто сімдесят) гривень 00 коп.

1. Податкове повідомлення рішення №0008632310 від 30.11.2011р. мотивоване висновками акту перевірки про те, що за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. підприємством визначено податкових зобов'язань зі сплати збору за використання радіочастотного ресурсу України в сумі 299653,31 грн., в т.ч. за квітень-грудень 2010року в сумі 183904,00грн., за січень-червень 2011 року в сумі 115749,31грн. Сума збору, що визначена під час перевірки становить всього -330383,71 грн., в т.ч. за квітень-грудень 2010року в сумі 187824,00грн., за січень-червень 2011 року в сумі 142559,71грн.

На підставі викладеного відповідачем сформульовано висновок про те, що перевіркою правильності визначення суми збору за використання радіочастотного ресурсу України встановлено заниження збору за використання радіочастотного ресурсу України в сумі 30730,40 грн., в т.ч. за квітень-грудень 2011 року в сумі 3920,00грн., за січень-червень 2011 року в сумі 26810,40грн., чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотними ресурсом України», ст.320 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI.

Розрахунок суми збору, задекларованого позивачем та зобовязань, визначених в ході перевірки, відповідачем наведено на стор. 35-36 акту перевірки.

Позивачем не оспорюється правомірність нарахувань, визначених в даному розрахунку, крім визначення відсутності задекларованих зобовязань за травень 2011 року. При цьому позивач вказує, що ним своєчасно було подано декларацію.

Судом встановлено, що позивачем було 20.06.11р. направлено відповідачу засобами електронного звязку податковий розрахунок збору за користування радіочастотним ресурсом України за травень 2011 року, № реєстрації 9004196525. Зазначене підтверджується квитанцією №2 про прийняття шлюзом прийому звітності ДПА України. Судом вбачається, що у зазначеному податковому розрахунку були зазначені всі необхідні дані, передбачені Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1018, сума яких складає 23 756,16 грн.

В той же час, копія зазначеного розрахунку, надана відповідачем не містить жодних даних в полях «5 розмір ставки», «8 нараховано збору», та розділі ІІ «розрахунок загальної суми збору», тому мала бути повернена відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів подання позивачем розрахунку без визначення даних.

З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0008632310 від 30.11.2011р., в частині 23756,16 грн. донарахованого податку та 981 грн. штрафної (фінансової) санкції обґрунтовані та підлягають задоволенню.

2. Актом перевірки було встановлено, що позивачем здійснено списання векселя № 30025032666 від 17.02.2004 в 2 кварталі 2011 року емітента ЗАТ «Київпромпостачання», код 32113159 на суму 472400 грн. (дата погашення 17.02.2008), який обліковувався на рахунку 341. При цьому, суму зазначеного векселя було кваліфіковано відповідачем як суму безповоротної фінансової допомоги, наданої емітенту векселя.

Позивач стверджує, що донарахування йому податку у звязку з закінченням строку позовної давності щодо вимог відносно вказаного векселя є безпідставним, оскільки безповоротну фінансову допомогу було отримано емітентом векселя, а не позивачем.

Судом вбачається, що в даному випадку донарахування позивачу податкових зобовязань передбачено іншими нормами, зокрема тими, які регулюють порядок віднесення сум до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень. Саме таке обмеження і встановлено в Законі у вигляді основного критерію віднесення витрат до валових безпосередній звязок з господарською діяльністю підприємства платника податку.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Згідно із пп.1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 вищезазначеного Закону, заборгованість кредитора, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань по векселю, відшкодовується за рахунок страхового резерву після визнання платника по векселю у встановленому законодавством порядку банкрутом.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновків, що, безповоротна фінансова допомога не включається до складу валових витрат підприємства, оскільки її надання не повязане з господарською діяльністю підприємства, оскільки позивач не є фінансовою установою.

3. Актом перевірки було встановлено, що позивачем відображено у складі валових витрат за 4 квартал 2010 року витрати на суму 18 923 953,83 грн., які понесені не в перевіряємому періоді по взаємовідносинам з нерезидентом Bredgat Holdings LTD (Кіпр).

Зазначені твердження базувалися на тому, що позивачем укладено договір від 18.12.2009 з компанією Bredgat Holdings LTD на отримання виключних прав на використання форматів та фільмів. Відповідач стверджує, що отримання виключних прав відбулося на підставі актів передачі прав, на загальну суму 18923953,83 грн., зокрема, на підставі актів від 18.12.09 на суму 406250 дол.США (3214087,5 грн.), від 18.12.09 на суму 585000 дол.США (4628286 грн.), від 18.12.09 на суму 585000 дол.США (4628286 грн.), від 01.01.10 на суму 87675 дол.США (693649,53 грн.), від 01.02.10 на суму 728000дол.США (5759644,8 грн.).

З огляду на те, що зазначені акти передачі прав виписані в інших, ніж 4 квартал 2010 року, податкових періодах, відповідач дійшов висновків, що позивачем завищено валові витрати.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, зазначеною нормою прямо передбачено сплату (нарахування) витрат саме у звітному періоді, як передумову їх включення до складу валових витрат.

Підпунктами 5.2.6 та 5.2.7 пункту 5.2 ст.5 вищезазначеного Закону передбачено включення валових витрат минулих періодів. Згідно з вказаними нормами, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді (п. 5.2.6) та суми, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання (п.5.2.7).

Проте, суд доходить висновків, що можливість включення таких витрат передбачає надання платником податку або доказів втрати, знищення, зіпсуття документів, тобто їх наявності на момент виникнення права на включення та позбавлення такого права в подальшому, або декларування цих витрат шляхом виправлення помилок у раніше поданих деклараціях.

Такі висновки суд мотивує тим, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлюється збалансована система, якою визначається момент виникнення права на віднесення сум до валових витрат, дана система співвідноситься з виникненням обовязку щодо віднесення сум до валового доходу.

Крім того, спеціальною нормою вищезазначеного закону передбачено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами для робіт (послуг), є дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Судом вбачається, що датою фактичного отримання послуг в даному випадку слід вважати дати отримання прав на використання певного обєкту, яке відбувалося раніше, ніж в 4 кварталі 2010 року.

4. Актом перевірки було встановлено, що в порушення п.п. 8.3.9. п.8.3 ст 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем безпідставно віднесено до складу амортизаційних відрахувань роялті на загальну суму 10589292 грн., в т.ч. за 2 квартал 2010 р. на 3869637 грн. за 3 квартал 2010р. на 2469930 грн., за 4 квартал 2010 року на 2300416 грн., за 1 квартал 2011 року на 1949309 грн.

Зазначене порушення було встановлено відповідачем за наступних обставин.

Перевіркою було встановлено, що у відповідності до умов ліцензійних договорів №30/172007 від 10.09.2007р., №21/П/2008 від 01.03.2008р., укладених між позивачем та з компанією "Мінтер ТБ Продакшн Лімітед" (Кіпр) (ліцензіар), компанія "Мінтер ТБ Продакшн Лімітед" надала позивачу права на трансляцію телепрограм. Відповідно до додатків №7 від 10.09.2007 р. та №8 від 10.09.2007 р. до договорів, термін трансляції телепрограм з 18.12.2008 р. по 20.01.2010 р., згідно додатків №12/1 від

24.08.2009 р. та №11/03 від 15.07.2009 р. та актів приймання-передачі виключних прав до договору, термін трансляції телепрограм з 24.08.09 р. по 19.08.2010 р., та з 15.07.09 по 14.07.11. Згідно ліцензійного договору №1 від 04.01.2010р., та додатку №1 від 04.01.2010 р. укладеного позивачем з компанією "ТВ Медіа планет ЛТД" (Кіпр) (ліцензіар), позивач отримав права на трансляцію телепрограм протягом періоду з 01.04.10 по 01.07.11.

Актом перевірки встановлено, що позивач товариство відображав у складі нематеріальних активів винагороду за користування телевізійними передачами та здійснював нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10589292 грн.

Згідно до п 1.30. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Отже, витрати позивача за вищезазначеними договорами слід кваліфікувати як роялті.

Позивачем зазначені обставини справи та кваліфікація витрат не спростовуються. Позивач погоджується з тим, що ним було неправомірно здійснено нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10 589 292,00 грн., проте стверджує, що в такому разі суми, зазначені в первинних документах щодо винагороди за користування телевізійними передачами, повинні бути відповідно до положень податкового законодавства віднесені до складу витрат позивача як роялті, що, відповідно, виключає наявність підстав для зменшення відповідачем розміру валових витрат позивача на суму 10 589 292,00 грн.

Щодо зазначених тверджень позивача, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 пункту 2 вищезазначеної правової норми, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Отже, при проведенні перевірки відповідач мав перевіряти виключно правомірність віднесення певних сум до даних бухгалтерського обліку, при цьому ведення такого обліку є виключними (дискреційними) повноваженнями позивача. Відповідачу не надано права змінювати бухгалтерський облік позивача, зокрема, відносити права позивача, визначені позивачем в якості нематеріальних активів, до складу роялті.

Посилання ж на відсутність певних висновків в акті перевірки не впливає на вирішення питання про правомірність донарахування позивачу податків, оскільки таке донарахування обумовлено виключно неправомірністю нарахування амортизації позивачем.

5. Актом перевірки було також встановлено, що за результатами попереднього Акту №1571/23-04/16391959 від 06.07.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «ТЕЛЕКОМПАНІЯ «ТЕТ», код ЄДРПОУ 16391959 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р.»(надалі - Акт перевірки від 06.07.2010 року) були зменшені амортизаційні відрахування за 1 квартал 2010 року на суму 10 327 717,84 грн.

Зазначені відрахування були, відповідно до акту від 06.07.2010р., здійснені позивачем на нематеріальні активи, набуті за ліцензійними договорами № 30/L/2007 від 10.09.2007, № 21/11/2007 від 01.03.2008, укладеними позивачем з компанією «Мінтер ТБ Продакшн Лімітед».

Відповідно до додатків №7 від 10.09.2007 р. та №8 від 10.09.2007 р. №11/1 від 28.02.2009 р., та №11/02 від 01.05.2009 р. та актів приймання-передачі виключних прав до договору, термін трансляції телепрограм з 18.12.2008 р. по 20.01.2010 р. та з 01.05.2009 р. по 20.02.2010 р.

Натомість, згідно з висновками акту перевірки від 14.11.2011р. №2390/2307/16391959 саме вказана сума була відображена позивачем в декларації за 3 квартали 2010 року.

З огляду на викладене, у розділі 3 даної постанови суд не погоджується з правомірністю дій позивача.

6. Актом перевірки також було встановлено порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток: при заповненні декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року підприємством допущена помилка, а саме: неправомірно визначено р. 06.6 декларації, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток звітного періоду, чим порушено п. З Підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 36.1. ст. 36 Розділу І Загальних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок у умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо за результатом розрахунку обєкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року відображено відємне значення з цього податку в сумі 61632627 грн. за 2010 рік.

Так, пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за першій квартал 2011 року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Отже, до складу витрат II кварталу 2011 року, відповідно до вимог п. 3 розділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»Перехідних положень Податкового кодексу України, переноситься відємне значення з податку на прибуток, отримане лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх років.

На підставі викладених норм Закону, враховуючи, що Позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року відображено відємне значення за 2010 рік, суд приходить до висновку про правомірність винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають. задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0008632310 від 30.11.2011р. в частині визначення приватному акціонерному товариству "Телекомпанія "ТЕТ" податкового зобов'язання зі сплати 23756,16 грн. збору за користування радіочастотним ресурсом України та застосування 981грн. штрафної (фінансової) санкції.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян