Постанова № 22116374, 10.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2012 року <Час проголошення >№ 2а-19225/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення податкової заборгованості у розмірі 1528,75 гривень,- В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва (далі позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості у розмірі 1528,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, а тому він просить стягнути дану суму у судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та встановлено відповідачу строк до 27 січня 2012 року для подання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову.

Ухвала про відкриття провадження була направлена відповідачу за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч. 3 ст. 167 КАС України вважається врученою відповідачу.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову та доказів на спростування позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 25 листопада 2002 року за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 25 листопада 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності № 18255 віл 25.11.2002 р. та Довідкою про взяття на облік платника податків від 12.04.2005 р. № 2354/6/17-1579.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727/98 (далі Указ Президента № 727/98) та п. 2 Наказу ДПА України від 29.10.99 р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»(чинного а момент виникнення спірних правовідносин) на підставі заяви відповідача від 15.12.2009 року про право застосування спрощеної системи оподаткування ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було видано ФОП ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку серії Ж № 668203.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98 (в редакції Указу від 28.06.1999 № 746/99) і закріплена в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва», та передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку, суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати, передбачених звичайною системою оподаткування податків, сплатою єдиного податку.

Дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із наступними змінами) була припинена згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 04.11.2011 року № 4014-VI, яким встановлено нові правила щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Однак, у період виникнення спірних правовідносин (2010 рік) вказаний Указ був чинним, а відтак його положення підлягають застосуванню при вирішенні даної справи.

Статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98 (далі - Указ №727/98) передбачено, що субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Статтею 4 Указу №727/98 встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обовязкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Згідно абзацу 2 п. 2 Указу ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Частиною 6 ст.2 Указу №727/98 встановлено, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Держказначейства України.

Як зазначалось вище, відповідач був зареєстрований протягом 2010 року як платник єдиного податку та застосовував спрощену систему оподаткування, що покладало на нього обовязок сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з квітня по жовтень 2010 року не було сплачено у повному обсязі єдиний податок, встановлений для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб. Так, за вказаний період було проведено нарахування по єдиному податку у розмірі 1600,00 грн. (200 грн. ставка єдиного податку * 8 місяців). Враховуючи переплату у розмірі 71,25 грн. за лютий місяць, податкові зобовязання за квітень-жовтень 2010 року були погашені у відповідній частині, розмір несплаченого податкового зобовязання становить 1528,75 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

На момент вирішення спору по суті за відповідачем рахується сума податкового боргу у розмірі 1528,75 грн. Вказана заборгованість підтверджена зворотнім боком облікової картки станом на 31.12.2010 р., повідомленням про наявність заборгованості з податків і зборів від 23.01.2012р., підтверджуючі документи знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва»субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з законодавством України.

Враховуючи те, що податкові зобовязання відповідача виникли у період, коли був чинним Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи застосовуються норми вказаного Закону.

Відповідно до пп. 5.4.1. п. 5.4. статті 5 Закону 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми податкових зобовязань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми грошових зобовязань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу поштою першу податкову вимогу №11/1312 від 11.05.2010 р. на суму 128,75 грн. та другу податкову вимогу № 2/3898 від 27.09.2010 на суму 1128,75 грн.

Згідно з пп. 6.2.1. 6.2.4. статті 6 Закону № 2181 (який діяв на момент спірних правовідносин) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 закону № 2181).

Вищевказані податкові вимоги не були вручені відповідачу (повернуті поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання»), у звязку з чим були розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується відповідними актами за № 20 від 23.08.2010 р. та № 24/2 від 06.11.2010 р., копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, вказані податкові вимоги відповідно до вимог п. 6.2.4 Закону № 2181 вважаються врученими відповідачу.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 1528,75 гривень та позивач не надав суду доказів його погашення, виходячи з приписів пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України щодо обовязку платників сплачувати податки, положень п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України щодо примусового стягнення активів за рішенням суду, суд приходить до висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог.

Розяснити відповідачу, що постанова суду відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає негайному виконанню.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) заборгованість у розмірі 1528,75 гривень (одна тисяча пятсот двадцять вісім гривень сімдесят пять копійок) на користь Державного бюджету України (УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 24258039, Банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, р/р 34122999700005, МФО 820019).

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 1832, 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій