Постанова № 22115963, 28.02.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2-а-7034/09/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д.

при секретаріТимощуку І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом прокурора Красилівського району в інтересах держави в особі Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції третя особа - Управління державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Красилівського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа - Управління державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області до Відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" про стягнення суми заборгованості за фінансовою допомогою на загальну суму (з врахуванням пені) 67461, 77 грн., наданою державою на фінансування заходів з підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 1997-98 р.р. Зазначає, що позивач, порушивши ст. 17 Бюджетного кодексу України, не виконав своїх зобов'язань щодо погашення наданих позичок із державного бюджету.

В судове засідання представник прокуратури не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлено своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача, третьої особи в судовому засідання позов підтримали, просили його задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що договори про надання фінансової допомоги укладалися не з відповідачем, а з сільськогосподарськими підприємствами, а тому й обов'язку її повернення у відповідача немає. Крім того, позивачем взагалі не надано будь-яких належних та допустимих доказів отримання фінансової допомоги сільгосппідприємствами.

Також, всупереч вимогам Бюджетного кодексу України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не узгоджено податкове зобов'язання, яке заявляється до стягнення, виставлені перша та друга податкові вимоги скасовані з підстав їх протиправності. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство “Красилівське підприємство хлібопродуктів” як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване 18.05.1998 року Красилівською районною державною адміністрацією та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 00956767), знаходиться на податковому обліку у Красилівській міжрайонній державній податковій інспекції.

Прокуратура Красилівського району в інтересах держави в особі Красилівської МДПІ звернулась з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за фінансовою допомогою, з врахуванням уточнених позовних вимог, на загальну суму 67461, 77 грн.

Справа неодноразово розглядалася судами, двічі провадження по справі закривалося з підстав, що даний спір не є публічно-правовим та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Ухвали про закриття скасовувалися судом апеляційної інстанції і з врахуванням даного справа розглядається по суті.

Судом встановлено, що підставою для стягнення заборгованості по бюджетних позичках позивач визначає ст. 17 Бюджетного кодексу України, зі змісту якої випливає, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення позичок із державного бюджету органом стягнення є Державна податкова служба України з застосуванням механізму стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 (надалі -Закон № 2181), який був спеціальним законом у сфері оподаткування.

Пунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181, встановлювалось, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

За визначенням п.1.3. ст.1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов 'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 6.2.1 Закону № 2181 податковий орган надсилає платнику податків податкову вимогу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Красилівською міжрайонною державною податковою інспекцією (позивач), на підставі подання управління Державного казначейства у Красилівському районі Хмельницької області, відповідачу виставлялися перша та друга податкові вимоги №1/82 від 16.09.2010 року та №2/97 від 26.10.2010 року.

Дані податкові вимоги постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.06.2011р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та скасовано.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про узгодження суми боргу позивача у розмірі 67461,77 грн.

Судом також встановлено, що заборгованість, яку визначає позивач, виникла на підставі укладених 13 жовтня 1997р. між відділенням Державного казначейства в Красилівському районі та 15 сільгоспвиробниками договорів про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років . Відповідач не є і не був стороною у зазначених договорах (договори укладалися ще до реєстрації відповідача як юридичної особи), отже, не мав і не має прав та обов'язків за цими договорами, а тому фактично безпідставною є вимога щодо стягнення заборгованості з відповідача.

Згідно положень п.2.1. наведених договорів, відділення Державного казначейства зобов'язується: «Надати сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу, в визначеній сторонами сумі, для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 року шляхом перерахування цих коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

За вимогами п. 3.1. Договору - сільськогосподарське підприємство зобов'язувалося одержати повну суму фінансової допомоги не пізніше 01.10.1998р.. а за п.3.2. «При відсутності коштів СГП повертає фінансову допомогу продовольчим зерном до 1 вересня 1998 року в кількості, що відповідає сумі отриманої допомоги за цінами, що складуться на біржових торгах України за оптовими контрактами шляхом закладання його на підприємствах ДАК«Хліб України»для державних потреб.»

Строки отримання фінансової допомоги, що зазначені у п.3.1. Договору (до 01.10.1998р.) є пізнішими чим строки її повернення (до 01.09.1998р.)

Фінансова допомога надавалася державою у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997р. № 1003 “Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року".

Відповідно до частини 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач (прокурор), всупереч вимогам ст.ст.70-71, ч.2 ст.106 КАС України не надав суду належних та допустимих доказів про факт надання Державним казначейством сум фінансової допомоги. Відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про отримання відповідачем від сільгосппідприємств зерна до державних ресурсів чи державного резерву з метою повернення цими підприємствами державі фінансової допомоги.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено існування заборгованості у відповідача, а тому позовні вимоги про стягнення є безпідставними, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову прокурора Красилівського району в інтересах держави в особі Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції третя особа - Управління державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Красилівське підприємство хлібопродуктів" заборгованості за фінансовою допомогою в сумі 67461, 77 грн. - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2012 року

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап

"Згідно з оригіналом" Суддя