Постанова № 22115378, 15.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. Справа № 2-а-308/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, Корж Н.В.,

представника відповідача - Коренко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Степове" до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фермерське господарство "Степове" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. №№ 0000451500, 0000431500, 0000441500, якими позивачеві збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на 28750 грн., у тому числі за основним платежем на 23000 грн., з орендної плати за землю юридичних осіб на 1586,74 грн., у тому числі за основним платежем на 453,33 грн., та застосовано штрафні санкції у сумі 156199,25 грн. за не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівки у касі позивача.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, вказавши на те, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню у звязку з тим, що складені на підставі недостовірних висновків акту перевірки та на підставі неналежної оцінки всіх обставин ведення та документування господарської діяльності платника податку. Так, позивач стверджує, що відповідач висновок про не прибуткування готівкових коштів зробив на підставі його готівкових розрахунків з придбання товарів, але не взяв до уваги, що при оплаті готівковими коштами потреб господарства використовувались кошти фізичних осіб, які мали відшкодовуватись фермерським господарством при отримані власних надходжень. Не погоджується позивач із висновками щодо несплати до бюджету орендної плати за землю тому, що сплатив належну суму орендної плати в бюджет, про що свідчить переплата по його особовому рахунку, акт звірки з сільською радою. Неправомірним з точки зору позивача є висновок щодо заниження належної до сплати суми податку на додану вартість на 23000 грн. Позивач стверджує, що у нього не було обовязків збільшувати податкові зобовязання загальної декларації з податку на додану вартість на залишок товарів та основних фондів внаслідок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у звязку з тим, що придбання цих товарів було враховане у складі податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ, за якою не проводяться розрахунки з бюджетом. Неправомірним на думку позивача є висновок про зменшення податкового кредиту по відносинам з ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" на 6000 грн. внаслідок визнання угод нікчемними. На думку позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. ФГ "Степове" сплатило податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград", отримало належним чином оформлені податкові накладні, використовує культиватор, придбаний у ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" в господарській діяльності, а тому вважає, що правомірно включив ПДВ по відносинам з ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" до податкового кредиту травня 2009 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, так як позивач фактично не придбав товари у ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград", а лише документував придбання і відповідно є вигодонабувачем стосовно формування податкового кредиту по цій операції. На підтвердження цього висновку є порушення кримінальної справи про фіктивне підприємництво у відношенні посадових осіб постачальника - ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград". Відповідач стверджує, що відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та у повній сумі оприбутковуватись. Для проведення господарських операцій позивач використовував готівкові кошти, які не були попередньо оприбутковані у його касовій книзі, що є прямим порушення Положення № 637 і тягне за собою накладення штрафних санкцій. Відповідно до Закону України "Про плату за землю" землекористування в Україні є платним, а тому відповідач вважає, що позивач мав у податковій звітності з плати за землю відображати всі земельні дільники, які перебувають у його користуванні. Не виконання умов, щодо повного декларування свого землекористування з боку платника податку, свідчить про заниження зобовязань із плати за землю. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення складено на підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ФГ "Степове" від 07.11.2011 р. № 180/15-010/19229774 (далі акт № 180) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

У висновку акту перевірки № 180 зазначено, що встановлено порушення:

1) пп."г" п.9.4 Закону України "Про податок на додану вартість" господарством не включено до податкового зобов"язання суми ПДВ по операціям з придбання основних фондів в сумі 10200 грн., чим занижено ПДВ в сумі 17000 грн."

2) пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7, ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ФГ "Степове" занижено суму ПДВ, що залишається у розпорядженні даного підприємства, неправомірно (необгрунтовано) застосовано пільгу з податку на додану вартість та використано платником суму ПДВ, що не сплачена до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги по взаємовідносинах з ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" на суму 6000 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 6000 грн.;

3) п.5 Постанови КМУ № 271 господарством станом на 01.03.2009 р. не використані на спеціальному рахунку кошти в сумі 1,59 грн., які підлягають перерахуванню до державного бюджету;

4) п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті - не оприбуткування готівкових коштів, якими здійснювалися розрахунки у готівковій формі та не були належним чином оприбутковані у касі господарства в загальній сумі 31239,85 грн.;

5) п.14.2 ст.14 Закону України "Про плату за землю" господарством не подано декларацію орендної плати за землю згідно договору оренди від 23.05.2010 р.;

6) п.14.1 ст.14 Закону України "Про плату за землю" господарством занижено зобов"язання з орендної плати в загальній сумі 1133,41 грн., в тому числі за ІІ півріччя 2008 року на суму 40,56 грн., за 2009 рік - на 457,52 грн., за 2010 рік - на 397,34 грн., за І півріччя 2011 року - на 237,99 грн.

Як встановлено відповідачем у періоді, що перевірявся, ФГ "Степове" використовувало загальний режим оподаткування податком на додану вартість та спеціальний режим оподаткування доходів від сільськогосподарського виду діяльності.

Податкові зобовязання та податковий кредит ФГ "Степове" мало відображати у загальній та скороченій декларації з ПДВ у залежності від виду отриманих доходів та напрямку використання придбаних товарів та послуг.

За даними сторін ФГ "Степове" у вересні 2008 року придбало у ТОВ "Технолог" лущильник дисковий, а нарахований при цьому ПДВ у сумі 11000 грн. віднесло до скороченої декларації з ПДВ. Аналогічно у травні 2009 року ФГ "Степове" придбало культиватор у ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград", а нарахований при цьому ПДВ у сумі 6000 грн. відобразило у складі скороченої декларації з ПДВ.

Свідоцтво платника податку на додану вартість позивача за його заявою було анульоване ДПІ 27.01.2010 р.

Відповідач, посилаючись на ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) стверджує, що оскільки лущильник та культиватор для позивача є покупними товарами, то у звязку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ умовний продаж цих товарів позивачеві слід було відобразити у загальній декларації з ПДВ, за якою проводяться розрахунки з бюджетом. Не відобразивши такий продаж у загальній декларації, позивач, на думку відповідача, занизив податкові зобовязання на 17000 грн.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Суд не може погодитися з думкою відповідача, що умовний продаж основних фондів сільськогосподарського призначення позивачем слід було б відобразити у складі податкових зобовязань загальної декларації з ПДВ.

Суд вважає, що мета визначення умовного продажу полягає у тому, що платник податків нарахованим податковим зобовязанням має перекрити податковий кредит товарів, робіт, послуг, які на час анулювання реєстрації платника ПДВ не прийняли участі в здійснені оподатковуваних операцій або не були повністю замортизовані.

Отже, умовний продаж основних фондів сільськогосподарського призначення мав бути відображений у складі податкових зобовязань у скороченій декларації з ПДВ позивача, що не відповідає висновку ДПІ з цього питання.

Згідно з актом перевірки № 180 відповідач вважає неправомірним формування податкового кредиту скороченої (сільськогосподарської) декларації з ПДВ на суму 6000 грн. у травні 2009 року по відносинам з ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" у звязку придбанням культиватора.

За даними відповідача придбання культиватора оформлене договором купівля-продажу, підтверджено податковою накладною. За актом перевірки відповідач підтверджує наявність цього культиватора у ФГ "Степове". Причиною, за якою відповідач не визнав права позивача на податковий кредит, є те, що у відношенні посадових осіб постачальника було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою осіб. Під час розслідування кримінальної справи було встановлено, що посадові особи постачальника ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" створили цей субєкт господарювання без мети реального настання наслідків. По ланцюгу постачання відповідачем встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності.

На думку відповідача ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" є вигодоформуючим субєктом, що формує податкову вигоду отримувачу документів, а позивач є вигодонабувачем через формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.81.1, 81.2 ст.8 Закону №168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як встановлено відповідачем у 2009 році для оподаткування своїх доходів від продажу сільськогосподарських товарів позивач використовував спеціальний режим оподаткування з ПДВ, а відповідно належний до сплати ПДВ до бюджету не сплачував, а накопичував на спеціальних рахунках та використовував цей податок для власних виробничих потреб.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача стосовно наявної у позивача податкової вигоди від документування фіктивного податкового кредиту при придбані культиватора у ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград", оскільки придбані основні фонди призначався для отримання доходів від сільськогосподарського виду діяльності позивача, а належний до сплати ПДВ від цього виду діяльності залишався у розпорядженні ФГ "Степове" та використовувався на його виробничі потреби.

Саме тому у ФГ "Степове" не було потреби у формуванні штучного податкового кредиту для його сільськогосподарського виду діяльності.

Суд вважає, що товарність операції з придбання культиватора підтверджена відповідачем під час вирішення питання про відображення його умовного продажу у складі податкових зобовязань декларації з податку на додану вартість, оскільки умовний продаж можливий до формування лише на фактично-наявні залишки товарів та основних фондів.

На думку суду вигодонабувачем по даній операції є постачальник ТОВ "Ресурс-Агро- Кіровоград", який зобовязаний був відобразити продаж культиватора у складі податкових зобовязань декларації з ПДВ, за якою проводяться розрахунки з бюджетом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.2.3 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 0522-07 від 22.05.2009 р., укладеного між ТОВ "Ресурс-Агро-Кіровоград" та ФГ "Степове" було придбано культиватор КРНВ 5,6-04, на що видано видаткову накладну № РС-0522-16 від 22.05.2009 р., рахунок-фактуру № РС-05522-12 від 22.05.2009 р., податкову накладну № 00073 від 22.05.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такий обовязковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.2005, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо наявності обовязкових реквізитів у первинних документах, у тому числі податкових накладних, є дотриманими в разі, якщо відповідні дані (зокрема, підпис) є достатніми для ідентифікації особи, що здійснила господарську операцію. При цьому такою особою є субєкт господарювання, який видав податкову накладну.

Податкова накладна, надана позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні 2009 року, відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення спірної господарської операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Таким чином, суд вважає протиправним висновок відповідача стосовно заниження позивачем зобовязань з податку на додану вартість на 28751,59 грн., у тому числі за основним платежем на 23000 грн., визначеного актом перевірки № 180 та спірним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2011 р. № 0000441500.

За актом перевірки № 180 ФГ "Степове" збільшено грошові зобовязання з плати за землю на 1133,41 грн. у звязку з тим, що позивач у 2008-2011 роках орендував земельну ділянку площею 0,28 га під складське приміщення у Заводівської сільської ради, а належну до сплати орендну плату за цю ділянку у податковій звітності не відображав.

У звязку з тим, що позивач не включив до декларації з земельного податку орендовану земельну ділянку відповідачем додатково донараховано орендної плати у сумі 1133,41 грн., у тому числі за 2008 рік - 40,56 грн., за 2009 рік - 457,52 грн., за 2010 рік - 397,34 грн. та за 2011 рік - 237,99 грн.

Відповідно до системи оподаткування, яка існувала в Україні в 2008-2011 роках, нарахування та сплати земельного податку (орендної плати) здійснювалось у відповідності з вимогами Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535) та Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі - Податковий кодекс).

Згідно з вимогами ст.ст.2, 4, 5, 14 Закону № 2335 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За приписами ст.18 Закону № 2535 платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Отже, для нарахування належної суми земельного податку (орендної плати) платник податку мав надати до податкового органу відповідну декларацію з цього податку, у якій зазначити всі земельні ділянки, які перебували у користуванні цього платника податку. За даними декларації, у строки передбачені законодавством України, позивач мав сплачувати нарахований податок до відповідного бюджету. Не відображення у декларації всього землекористування цього платника податку свідчить про заниження належних до сплати сум зобовязань з земельного податку (орендної плати).

З досліджених у судовому засіданні декларацій орендної плати за ІІ півріччя 2008 року, 2009 рік, 2010 рік, І півріччя 2011 року слідує, що використовувана позивачем орендована земельна ділянка площею 0,28 га під складським приміщенням, не відображалася у поданих господарством деклараціях, що не заперечується представниками позивача.

Суд зазначає, що сплата земельного податку (орендної плати) без декларування зобовязань у податковій звітності не тягне за собою надмірну сплату зобовязань з податків і не є доказом виконання платником податків зобовязань перед бюджетом стосовно повної та своєчасної сплати земельного податку (орендної плати).

Однак суд приймає до уваги те, що питання повного та своєчасного нарахування та сплати земельного податку (орендної плати) відповідачем перевірялось у 2011 році, а тому з урахуванням вимог ст.18 Закону України "Про плату за землю", позивач міг бути залучений до сплати податку лише за 2011, 2010 та 2009 роки.

За таких обставин суд вважає неправомірним визначення ФГ "Степове" зобовязань з орендної плати за 2008 рік у сумі 50,70 грн., а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. № 0000451500 є частково протиправним та підлягає скасуванню на суму 50,70 грн., у тому числі за основним платежем на 40,56 грн. та за штрафними санкціями на 10,14 грн.

За актом перевірки № 180 відповідач встановив, що позивач у 2008-2010 роках здійснював розрахунки у готівковій формі з використанням коштів, які не були належним чином оприбутковані у касі позивача, чим порушив вимоги п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Всього за даними відповідача позивач не оприбуткував по касі готівкових коштів у сумі 31239,85 грн.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ФГ "Степове" перед використанням коштів для проведення готівкових розрахунків в інтересах власної господарської діяльності мало готівкові кошти оприбуткувати по касі і лише після повного та своєчасного оприбуткування по касі здійснювати витрачання цих коштів.

За даними відповідача позивач здійснив оплату готівкою вартість спожитої електроенергії, послуг банку, належних податків зборів, придбання товарів та послуг.

Стосовно позиції відповідача по даному питанню позивач пояснив, що ним дійсно у готівковому порядку сплачувались окремі витрати для ведення господарської діяльності при цьому для сплати використовувалась готівка, яка належала голові ФГ "Степове" ОСОБА_1, що здійснював готівкові розрахунки. Після витрачання готівкових коштів складалися авансові звіти, а заборгованість позивача перед ОСОБА_1 погашалась по мірі надходження коштів від продажу товарів та послуг.

Зазначені обставини проведення готівкових розрахунків позивач підтвердив відповідними документами - звітами про використання коштів, існування яких на момент перевірки не спростована відповідачем.

За приписами п.2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Отже, обовязковому оприбуткуванню підлягають готівкові кошти, отримані у процесі господарської діяльності субєкта господарювання, які призначались саме цьому субєкту господарських відносин.

Під час проведення перевірки відповідач припустив, що кошти, які позивач використав для готівкових розрахунків, були перед цим отримані позивачем з різних джерел його господарської діяльності, при цьому зовсім не встановив саме джерело та час отримання цієї готівки.

Суд вважає, що висновок про не оприбуткування готівки не може базуватись на припущеннях контролюючого органу та на підставі недоведених та не перевірених обставинах ведення господарської діяльності СПД, а тому вважає протиправним висновок відповідача стовно не прибуткування готівкових котів позивача у сумі 31239,85 грн., у зв"язку з чим податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011р. № 000431500 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. № 0000431500, № 0000441500.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. № 0000451500 на суму 50,70 грн.

В решті податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 р. № 0000451500 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 березня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1