Ухвала суду № 22115310, 19.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 р. Справа № 2-а-6086/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.

при секретарі: Кравченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомБериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" про визнання дійсними нарахувань та сплату податкових зобовязань визначених в податкових повідомленнях рішеннях,

встановив:

Державна податкова інспекція у Бериславському районі (далі позивач, ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Князя Трубецького» (далі відповідач, ПАТ) про визнання дійсними нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість за податковим повідомленням -рішенням від 03.08.2011р. № 0000282310 та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням від 03.08.2011р. № 0000312310.

У звязку з тим, що Державна податкова інспекція у Бериславському районі реорганізована, а її правонаступником є Бериславська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, за клопотанням представника позивача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, позивачем по справі слід вважати Бериславську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

Позивач стверджує, що під час проведення перевірки відповідача (акт від 22.07.2011р. № 334/231/00413720) ним досліджувалось питання формування податкового кредиту по відносинам з повязаною особою ТОВ «Тавр». Контрагент відповідача ТОВ «Тавр» є повязаною з ним особою, оскільки ці СПД знаходяться під контролем зі сторони спільного Українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія». Частина підприємства «Соломія» у статутному капіталі ПАТ «Князя Трубецького» - 30,15%, а в статутному капіталі ТОВ «Тавр» - 34%. Як встановлено перевіркою ТОВ «Тавр» реалізовував відповідачеві виноград білих та червоних європейських сортів за цінами, які перевищували ціни на аналогічну продукцію, що склалась в інших виробників винограду. Так ціна винограду для переробки, отриманого у ТОВ «Тавр» склала 2,58 грн., а ціна винограду білих та червоних європейських сортів у іншого виробника ВАТ «Камянський» склала 2,03 грн. Позивач, посилаючись на пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР стверджує, що, зависивши ціну придбаного винограду по відносинам з повязаною особою, відповідач зависив податковий кредит на 68516,6 грн. і тим самим занизив ПДВ до сплати на 72998,46 грн. та надмірно задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 10117,83 грн.

Відповідач проти позову заперечує мотивуючи тим, що позивач при визначені рівня звичайних цін використав некоректні дані про рівень цін, які склались у регіоні. Так за умовами договору постачальник ТОВ «Тавр» мав поставити виноград сортів Каберне, Савіньон, Шардоне, Рислінг, Аліготе, Піно Нуар, Піно Блан, Мерло за якісними показниками базисної концентрації цукру, а позивачем здійснено порівняння цін на виноград іншого виробника без сортової та якісної привязки з його продукцією. Позивач, на думку відповідача, у 2011 році для перевірки обставин оподаткування платника податків, які склались у 2010 році використав непрямі методи визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість , які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ можуть застосовуватись податковим органом для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013 року. За таких обставин відповідач вважає, що позивач неправомірно визначив зобовязання з податку та додану вартість та зменшив бюджетне відшкодування з ПДВ за спірними податковими повідомленнями - рішеннями в частині, яка визначена у результаті застосування непрямих методів для визначення рівня звичайних цін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступні обставини.

ДПІ у Бериславському районі Херсонської області за результатами проведеної планової перевірки ПАТ „Князя Трубецького", акт перевірки від 22.07.2011 р. № 334/231/00413720 прийнято податкові повідомлення - рішення за формою „Р" від 03.08.2011р. № 0000282310 про сплату податку на додану вартість в сумі 146457грн., в т.ч. з врахуванням звичайних цін - 72998,46грн., з них основного платежу - 58398,77грн, штрафних санкцій - 14599,69грн. та за формою „В1" від 03.08.2011р. № 0000312310 щодо зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму - 10117,83грн. та сплату фінансових санкцій в сумі 2529,46грн., визначених також з врахуванням звичайних цін.

Після прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень та надіслання їх платнику податковий орган звернувся до суду із позовом про визнання дійсними нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість за вказаними податковими повідомленнями рішеннями.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало порушення підприємством п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість'', яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8' цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ ) звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Право нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами встановлене ст. 4 Закону № 2181-ІІІ

Відповідно до ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином податковим законодавством, що було чинним у 2010 році, податковому органу було надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Проте законодавець чітко передбачив п.п. 4.3.5. Закону № 2181-ІІІ, що рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного податкового органу.

Отже податковий орган повинен звернутись до суду про сплату податкових зобов'язань, нарахованих із застосуванням "звичайних цін".

Дане положення прокоментоване ДПА України у листі від 30.09.2009 р. N 21255/7/15-0217 «Про застосування "звичайної ціни"», де зазначено, що за наслідками перевірки платника податків податковий орган з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону № 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін" сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а також у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Із позовної заяви та наданих представниками позивача під час судового розгляду пояснень вбачається, що податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення з урахування зобовязань, нарахованих із застосуванням «звичайних цін», що суперечить вищезазначеним правовим нормам.

Разом із тим суд відмічає, що із адміністративним позовом податковий орган звернувся 14.12.2011р., податкові повідомлення-рішення були прийняті 03.08.2011р., тобто у період, коли Закон № 2181-ІІІ та №334/94-ВР втратили чинність. На момент визначення платнику податків зобовязань із застосуванням «звичайних цін» діяли положення Податкового Кодексу України, статтею 39 якого встановлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни. Пункт 39.15 ст. 39 ПК України містить положення про те, що визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Проте дана стаття набирає чинності з 01.01.2013р., відповідно до ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень ПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 5 ч. 4 ст. 50 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства свідчить про відсутність у ДПІ у Бериславському районі законних підстав звертатись до суду із вимогою про визнання дійсними нарахування податкових зобовязань із застосуванням «звичайних цін» при наявності вже прийнятих та надісланих платнику податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства .

Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що провадження у данній справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд, -

ухвалив:

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" про визнання дійсними нарахувань та сплату податкових зобовязань визначених в податкових повідомленнях рішеннях.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1