Постанова № 22115028, 22.02.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2-а-5702/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "KAZAMETA-Україна" Приватного підприємства "Лаона" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство « Каzамета - Україна» приватного підприємства « Лаона » (далі - позивач, ДП «Каzамета-Україна») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2011 року за № 000399150, № 0004001501.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок ДПІ щодо завищення позивачем відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 173 000,00 грн., задекларованого згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, не відповідає пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою визначено право платника на включення до інших витрат ІІ кварталу 2011 року суми відємного значення, сформованої за підсумками І кварталу 2011 року, в повному обсязі без обмежень, у тому числі відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло станом на 01.01.2010 року. На підставі вказаних обставин, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення щодо завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 173 000,00 грн. та визначення грошового зобовязання за вказаним податком в сумі 39790,00 грн. є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач припустився помилкового розуміння пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, задекларувавши в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у складі інших витрат, частково збитки попередніх років в сумі 173 000,00 грн., що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування на вказану суму та заниження податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 39790,00 грн. Відповідно до розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств” Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011 року, відсутнє посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, тому 80% відємного значення обєкта оподаткування 2009 року до розрахунку обєкта оподаткування та нарахування податку на прибуток ІІ кварталу 2011 року не включається. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 22.02.2012 року, сторони не прибули, надавши суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки з ЄДРПОУ за № 435558 від 21.06.2011 року дочірнє підприємство « Каzамета - Україна» приватного підприємства « Лаона » зареєстровано, як юридична особа 21.11.2000 року.

Як встановлено судом, 18.10.2011 року ДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої встановлено заниження ДП « Каzамета - Україна» грошового зобовязання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 39790,00 грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування за попередній звітний період в сумі 173000,00 грн., про що складений акт перевірки від 20.10.2011 року № 3531/15-1/31220916 ( далі акт перевірки).

Підставою вказаного висновку ДПІ слугувало відображення позивачем в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року відємного значення обєкта оподаткування за попередній звітний період в сумі 173000,00 грн., яка складає збитки 2009 року. Вказані дії позивача, на думку податкового органу, є порушенням пункту 3 підрозділу 4 « Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, оскільки в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114 відображається відємне значення обєкта оподаткування лише першого календарного кварталу 2011 року.

На підставі підпункту 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення № 0003991501 від 27.10.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 173000,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0004001501 від 27.10.2011 року, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 39790,00 грн.

Визначившись зі спірністю позицій сторін щодо неоднозначного трактування положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 року визначаються розділом ІІІ “ Податок на прибуток ” Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI ( далі - Податковий кодекс України). Крім того, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX “Перехідні положення”, вказаний розділ цього Кодексу застосовується під час здійснення розрахунків з бюджетом, починаючи з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та згідно розділу XIX “ Прикінцеві положення” Податкового кодексу України - Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. ( далі Закон України № 334/94-ВР) втрачає чинність відповідно з 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. регулювалися саме Законом України № 334/94-ВР, а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з відображенням ДП « Каzамета - Україна» в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суму 173000,00 грн., яка складає частково відємне значення обєкта оподаткування І кварталу 2011 року і виникла за наслідками діяльності товариства за 2009 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується з дослівним тлумаченням положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток за І квартал 2011 року ( № 9003088261 від 10.05.2011 р.) та уточнюючий розрахунок від 29.06.2011 року за № 9004412902, згідно яким визначив по рядку 04.9 декларації «відємне значення обєкта оподаткування попереднього року» суму 2680582,00 грн., у тому числі суму 2652249,00 грн., яка виникла станом на 01.01.2010 року та складає збитки 2009 року.

09.08.2011 року позивач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (за № 9006479775), в якій по коду рядка 06.6 визначено відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного ( податкового) періоду в сумі 173000,00 грн.

Згідно письмовим поясненням головного бухгалтера ДП « Каzамета - Україна» від 18.01.2011 року при заповненні показників декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, зокрема в рядку 06.6 декларації було помилково задекларована сума 173000,00 грн., замість суми 2 680 582,00 грн., що складає загальну суму збитків 2009 року, задекларованої згідно уточнюючого розрахунку від 29.06.2011 року за № 9004412902 до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року ( № 9003088261 від 10.05.2011 р.). Вказана помилка була виправлена при поданні декларації з податку на прибуток за ІІ ІІІ квартали 2011 року.

З метою встановлення правомірності відображення позивачем у рядку 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року спірної суми, необхідно надати оцінку правовим підставам відображення показників податкової звітності за І квартал 2011 року в частині формування відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року, яке виникло за наслідками господарської діяльності підприємства 2009 року.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток за 2009 р., за підсумками цього року позивач мав відємне значення обєкта оподаткування в сумі 3 406 249,00 грн. (рядок 08 декларації).

У відповідності до абз.1 п. 22.4 ст. 22 Закону України № 334/94-ВР, з урахуванням внесених змін Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI, в декларації за 2010 року у складі валових витрат позивач враховував 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, тобто 681 250,00 грн. (3 406 249,00 грн. х 20%) та відобразив її у рядку 04.9. декларації.

Залишок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік склав 80 %, тобто, 2 724 999,00 грн. ( 3 406 249,00 - 681 250,00). У відповідності до абз. 2 п. 22.4 ст. 22 наведеного Закону, позивач вказану суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік згідно уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року включив до складу інших валових витрат по рядку 04.9 декларації за І квартал 2011 року.

Аналіз норм п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України № 334/94-ВР свідчить про те, що до 16.06.2010 року до складу валових витрат І-го кварталу наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, вказана норма Закону направлена на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.

Проте, 16.06.2010 року до даної норми Закону України № 334/94-ВР були внесені обмеження і дозволено платнику податків включати до складу валових витрат лише 20 % від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а у 2011 році платнику податків знову дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року, а також збитки, які виникли у 2009 році без обмежень, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України № 334/94-ВР.

Із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу відємного значення І-го кварталу 2011 року суму 2 680 582,00 грн., що складає 80 % залишку суми, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року та є збитками 2009 року (від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відтак, ДПІ ні в акті перевірки, ні в письмових запереченнях не зазначено, що підприємство неправомірно включило до складових валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 2680582,00 грн. згідно податкової декларації податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку.

З 01 квітня 2011 року порядок обліку відємного значення обєкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначається статтею 150 та підпунктом 3 підрозділу 4 розділу XX “ Перехідних положень ” Податкового кодексу України.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що норми даної статті аналогічні з нормам п.6.1 ст.6 та п. 22.4 ст.22 Закону України № 334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI, то вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року суму від'ємного значення обєкта оподаткування. Адже така аналогічність повязана з тим, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку обєкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону України № 334/94-ВР, який втратив чинність з 01.04.2011 року.

При цьому, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств” розділу XX “Перехідні положення”, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено віднесення до складу інших витрат ІІ кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування, отримане субєктами господарювання за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2010 року підтверджується нормами Закону України № 334/94-ВР і не заперечується ДПІ, а не перенесення показників відємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за П квартал 2011 року або розподіл цього показника на “відємне значення (збитки) минулих років” та “відємне значення ( збитки) І кварталу 2011 року” діючим законодавством не передбачено.

Щодо відображення позивачем у коду рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року помилково суми збитків минулих періодів в розмірі 173000,00 грн., замість 2652249,00 грн., то суд з цього приводу зазначає про наступне.

Пунктом 50.1. статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як зазначалось вище, декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку за вказаний звітний період позивачем було задекларовано відємне значення обєкту оподаткування, у тому числі збитки 2009 року в сумі 2652249,00 грн., які були прийняті податковим органом без зауважень.

Відповідно до приписів пункту 152.9. статті 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Крім того, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Як визначено у п.п. 134.1.1. пункту 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються згідно з абзацами 2, 3 п. 138.11. ст. 138 Податкового кодексу України із суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Отже, якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, податкова декларація з податку на прибуток підприємств розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, виправлення помилок здійснюється шляхом відображення відповідних сум у декларації за той період, в якому виявлені помилки. При цьому, нова декларація подається платником податків обов'язково як спосіб повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки, які мали місце в попередніх періодах, та розкриття інформації щодо змісту і суми таких помилок.

Таким чином, сума 173000,00 грн., задекларована у складі інших валових витрат у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року походить із відємного значення обєкту оподаткування 2010 року в сумі 2652249,00 грн., як збитки 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки було використані дані уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, при цьому не встановлено, що позивачем вказаний розрахунок був зданий після проведення камеральної перевірки або з порушенням порядку його подання, що позбавило би права платника податків про відображення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2010 рік в результатах наступних податкових періодах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом першого кварталу, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування до спірної ситуації законодавчих положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування інших показників від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року, оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України є хибним.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III " Податок на прибуток " набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року, проте Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року виключно показники відємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I кварталу 2011 року.

Суд зазначає, що у нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011 г., у складі інших витрат в результатах наступних звітних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року, при цьому обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам ( стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України" від 16.01.2003 р. № 436-IV визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за № 391/3684 " Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку") визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, суд вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень, породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, із рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України " вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS №9 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні, приймаючи оскаржувані рішення, діяла з порушенням приписів Конституції України та законів України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до адміністративного позову додав квитанції № 12131.894.1 від 15.11.2011 року та № 0410001/С від 23.11.2011 року щодо сплати судового збору на загальну суму 28,23 грн. Проте, в ході надання оцінки вказаному документу на предмет належної сплати позивачем судового збору, судом встановлено, що судовий збір сплачений на рахунок № 31119095700002, замість рахунку № 31210206700002, що був дійсним на дату подання позову. Таким чином, суд приходить до висновку щодо несплати позивачем судового збору в порядку, визначеному Законом України « Про судовий збір » від 08.07.2011 року за № 3674-VI, а тому немає підстав для присудження судових витрат з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "KAZAMETA-Україна" Приватного підприємства "Лаона" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003991501 від 27.10.2011 року щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 173 000,00 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004001501 від 27.10.2011 року щодо визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 39 790,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6