Постанова № 22114513, 29.02.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 лютого 2012 р. № 2-а- 17846/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Єрьоміної О.Ю.,

представника відповідача - Варавіна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання дій неправомірними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПП Брік», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив: 1) скасувати рішення відповідача, Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області у формі наказу №585 від 24.11.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПП Брік» (код ЄДРПОУ 36122628)»; 2) визнати неправомірними дії відповідача, Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області, щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік» (код ЄДРПОУ 36122628) з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, за результатами якої був складений акт від 13.12.2011 р. №1061/23-104/36122628.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що податковим органом всупереч п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ №585 від 24.11.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік» за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту спливу одного місяця з дня отримання позивачем листа (запиту) про надання інформації та її документального підтвердження від 23.11.2011 року №6340/10/13-110. Відтак, на думку позивача дії по проведенню перевірок є неправомірними. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Дергачівська МДПІ, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Дергачівською МДПІ дотримано процедуру здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік», а саме: наказ №585 від 24.11.2011 р. відповідає вимогам чинного законодавства, всі дії відповідача під час проведення перевірки були вчинені в межах податкового законодавства України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік" є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у Дергачівській МДПІ Харківської області.

Судом встановлено, що Начальником Дергачівської МДПІ Харківської області, був виданий наказ № 585 від 24.11.2011 2011 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПП Брік» (код ЄДРПОУ 36122628).

Дергачівською МДПІ Харківської області була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю " ТПП Брік" з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011, за результатами якої був складений Акт перевірки від 13.12.2011 р. №1061/23-104/36122628.

Перевіркою виявлено, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У звязку з не підтвердженням податкових зобовязань з ПДВ, у ТОВ «ТПП Брік» відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям у період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.

Дослідивши копію спірного наказу, суд зазначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач вказав одержання відповідачем інформації від ОДПІ у Харківській області щодо здійснення операцій, які мають ознаки нікчемності, а юридичною підставою є п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.73 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення на адресу платника податків обовязкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту або вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, в силу ч.1 ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України обовязок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Вивчивши зміст акту перевірки від 23.11.2011 року №6340/10/13-110, суд зазначає, що при прийнятті спірного наказу субєкт владних повноважень виходив з мотивів неотримання відповіді на запит №6340/10/23-110 від 23.11.2011р., який був отриманий платником податків 28.11.2011р.

Як вбачається з запиту №6340/10/23-110 від 23.11.2011р. та не заперечується представником відповідача, Дергачівська МДПІ просила позивача надати інформацію, визначену у запиті, протягом одного місяця.

Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується представником відповідача, наказ №585 від 24.11.2011 р. «Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПП Брік» (код ЄДРПОУ 36122628) був вручений особисто директору ТОВ «ТПП Брік» 28.11.2011 р., тобто в той самий день, що і запит №6340/10/23-110 від 23.11.2011р. про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Дослідивши зібрані по справі документи за правилами наведеної норми процесуального закону, суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень не подано до суду доказів прийняття спірного наказу №585 від 24.11.2011 р. по минуванню 10 робочих днів від дати отримання платником податків запиту №6340/10/23-110 від 23.11.2011р.

Отже, у спірних правовідносинах рішення про призначення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень в межах, а не після закінчення строку в десять робочих днів, котрий наданий законодавцем платнику податків для подання відповіді на обовязковий письмовий запит платника податків.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту минування 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.

Крім того, що стосується висновків відповідача в акті перевірки про те, що ТОВ «ТПП Брік» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та про нікчемність угод, укладених позивачем, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в акті перевірки відсутні посилання на будь-які конкретні господарські операції, які були проведені позивачем для надання податкової вигоди третім особам і не розяснюється в чому полягає ця вигода, не вказується які конкретно ресурси відсутні у субєкта господарювання для здійснення конкретних видів діяльності.

Як вбачається із тексту акту, наведені в ньому висновки зроблені лише на підставі податкової звітності та актів перевірок контрагентів позивача, при цьому документи бухгалтерського та податкового обліку при проведенні перевірки не досліджувались.

Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», тобто при оформлені результатів перевірок посадові особи зобовязані дотримуватися вимог цього Порядку.

Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження його висновків про відсутність економічної вигоди від здійснення підприємством діяльності та проведення «безтоварних» операцій, що не узгоджується с вимогами вищенаведених нормативних актів.

Таким чином, судом встановлено, що висновки відповідача щодо неможливості фактичного здійснення платником господарських операцій, а також відсутності обєкту оподаткування податком на додану вартість зроблені без вивчення первинних документів, а тому не можуть прийматись до уваги.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Крім того, відповідач не довів, що при проведенні перевірки взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені позивачем.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених субєктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання дій неправомірними та скасування наказу - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ Дергачівської міжрайонної Державної податкової інспекції Харківської області №585 від 24.11.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік».

Визнати неправомірним дії Дергачівської міжрайонної Держаної податкової інспекції Харківської області щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік»код ЄДРПОУ 36122628 з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, результати якої викладені в акті від 13.12.2011 року №1061/23-104/36122628 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «ТПП Брік», податковий помер 36122628 з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік" судові витрати в розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2012 року.

СуддяКухар М.Д.