Постанова № 22113606, 29.02.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/11096/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Карнарук А.В.,

представника відповідача - Сєрков Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - інвестиційна компанія "Тайгер "звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання протиправними дій щодо коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в жовтні, грудні 2010 року та податкового кредиту з податку на додану вартість в жовтні, листопаді 2010 року в сумі 59 193 грн. ТОВ торгово-інвестиційна компанія "Тайгер", зазначеному в акті від 12.12.2011 року № 9135/23-1/30207454, без винесення податкового повідомлення-рішення.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з СГД-ФО ОСОБА_3 за жовтень 2010 року та СГД-ФО ОСОБА_4 за листопад-грудень 2010 року. За результатами даної перевірки складений акт № 9135/23-130207454 від 12.12.2011 року (далі по тексту - Акт), згідно із висновками якого, ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" було завищено податкові зобов'язання за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн., за грудень 2010 року в сумі 26 289 грн., чим порушено п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; та було завищено податковий кредит за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн., за листопад 2010 року в сумі 26 289 грн., чим порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Позивач вважав, що дії ДПІ у м. Полтаві, якими вчинено коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Торгівельно-інвестиційна компанія "Тайгер" за жовтень, грудень 2010 року та податкового кредиту за жовтень, листопад 2010 року, є протиправними, оскільки податковий орган не визнав за підприємством право на включення до податкового кредиту сум, сплачених за операціями з СГД-ФО ОСОБА_4 та СГД-ФО ОСОБА_3, вважаючи, що угоди, на підставі яких формувався податковий кредит та податкові зобовязання, є нікчемними.

Позивач заперечив висновок податкового органу щодо нікчемності укладених ним правочинів, мотивуючи це тим, що угоди фактично відбулися, укладені та виконані відповідно до чинного законодавства, розрахунки за ними відбулися, тому висновок про нікчемність договорів нічим не обґрунтований та безпідставний. Також позивач вказав, що підприємство жодної заборгованості перед бюджетом з того чи іншого податку не має. На підставі Акту перевірки податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість не приймалися, однак права підприємства як платника податків є порушеними, тому заявлена позовна вимога про визнання протиправності оскаржених дій.

Під час судового розгляду справи представник позивача подав клопотання про доповнення позовних вимог, в якому крім заявленої позовної вимоги додатково просив визнати протиправними дії ДПІ у м. Полтаві щодо внесення до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України даних про зменшення обсягу податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 59 193 грн. ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" при здійсненні взаєморозрахунків з СГД-ФО ОСОБА_3 і.п.н. НОМЕР_1 за жовтень 2010 року та СГД-ФО ОСОБА_4 і.п.н. НОМЕР_2 за листопад-грудень 2010 року, визначених на підставі Акту.

У судовому засіданні суд відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет позову або підставу позову шляхом подання письмової заяви, дана ж заява, яка стосувалася нового предмету позову, була заявлена після початку розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено завищення ТОВ «Товарно-інвестиційна компанія "Тайгер" податкових зобов'язань за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн., за грудень 2010 року в сумі 26 289 грн., чим порушено п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР; завищення податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн., за листопад 2010 року в сумі 26 289 грн., чим порушено п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що позивач уклав договори з СГД-ФО ОСОБА_3 та СГД-ФО ОСОБА_4, фактичне виконання яких ДПІ у м. Полтаві вважає неможливими, посилаючись на те, що вказані контрагенти не мають достатніх господарських активів для укладення та виконання таких угод, мають своєю метою надання податкової вигоди третім особам та є «транзитерами». Контрагенти мали взаємовідносини із платниками податків, стан яких «відмінний від «0». Тому позивач порушив вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України, уклавши зі СГД-ФО ОСОБА_3 та СГД-ФО ОСОБА_4 правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, представник відповідача пояснив, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" податковим органом не проводилися. Повідомив, що були лише внесені відповідні відомості до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів про зменшення обсягів податкових зобовязань та податкового кредиту даного платника.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер", 22.10.1998 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 30207454) виконавчим комітетом Полтавської міської ради. (а.с. 10).

Видами діяльності даного підприємства, згідно його реєстраційних документів, є оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення металевих відходів та брухту, оброблення неметалевих відходів та брухту, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

ДПІ у м. Полтаві в період з 29.11.2011 року по 05.12.2011 року проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з СГД-ФО ОСОБА_3 за жовтень 2010 року та СГД-ФО ОСОБА_4 за листопад-грудень 2010 року. За результатами перевірки 12.12.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зафіксовано порушення платником

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн., за грудень 2010 року в сумі 26 289 грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період в сумі 59 193 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 32 904 грн, за листопад 2010 року в сумі 26 289 грн.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки сторонами не оспорювалися.

За наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення щодо виявлених порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" органом державної податкової служби не приймалося.

Обґрунтовано висновки Акту перевірки наступним.

Податковим органом встановлено, що вищезгадані порушення податкового законодавства допущені платником при формуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за операціями з придбання товарів у СГД-ФО ОСОБА_3 та СГД-ФО ОСОБА_4

Останні, згідно змісту Акту (а.с.13-17) мали взаємовідносини із контрагентами, що мають стан «відмінний від «0», які, як і СГД ФО ОСОБА_3 та СГД ФО ОСОБА_4, не мають трудових ресурсів, виробничих активів, господарських приміщень, транспортних засобів й т.ін., достатніх для вчинення оподатковуваних операцій. Відтак, податковий орган наполягав на відсутності реального руху товарів за відповідними угодами.

Тому податковий орган робить висновок, що ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" співпрацює з фізичними особами-підприємцями, у яких відсутні об'єкти, що підпадають під визначення ст.3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Внаслідок цього відповідач приходить до висновку, що договори, укладені позивачем з СГД-ФО ОСОБА_3 та СГД-ФО ОСОБА_4, є нікчемними, укладені без мети настання реальних наслідків.

З такими висновками відповідача, що викладені у Акті перевірки, суд не погоджується.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач стверджував про порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час відповідних правовідносин.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд не знаходить у діях позивача порушення зазначених норм закону, оскільки висновки про такі порушення, зроблені відповідачем, зокрема, висновки про непідтвердженість сум сплачених СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4 коштів, включених до складу податкового кредиту первинними документами - спростовані матеріалами адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" було придбано товари 19.10.2010 року у СГД-ФО ОСОБА_3 (придбання труб алюмінієвих бурових, поршнів автомобільних) та 29.11.2010 року у СГД-ФО ОСОБА_4 (придбання збірно-розбірного павільйону Орск-17).

На підтвердження дійсності та легальності факту придбання товару у СГД-ФО ОСОБА_3, у СГД-ФО ОСОБА_4 позивачем було надано рахунки-фактури (№ 29 від 19.10.2010 року, № 52 від 29.11.2010 року) та податкові накладні (№ 29 від 19.10.2010 року, № 52 від 29.11.2010 року), які наявні в матеріалах справи. (а.с. 50, 51, 54, 55).

В матеріалах справи наявні копії виписок про рух коштів на банківських рахунках платника по операціям, які підтверджують оплату позивачем придбаних товарів. (а.с. 47-89).

Перевезення придбаного товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, наявними в матеріалах справи. (а.с. 53, 57).

Вказані бухгалтерські документи відповідають положенням частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо наявності обовязкових реквізитів, а тому є належними документами, які підтверджують витрати позивача.

В підтвердження того, що придбаний у контрагентів товар використовувався позивачем у його господарській діяльності, до суду було надано копію договору поставки № 12/01, укладеного з ТОВ "Афаліна", копії накладних, податкових накладних, виданих позивачем ТОВ "Афаліна», актів приймання брухту та відходів кольорових металів, доказів перевезення товарів (а.с. 58-72).

Наведений обсяг первинних документів переконливо свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу свідчить про виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Суд наголошує, що позивач не може нести відповідальності за можливу протиправну поведінку своїх контрагентів, виходячи з індивідуального характеру юридичної відповідальності, що визначений нормами Конституції України.

Так само суд наголошує на тому, що твердження відповідача про неможливість вчинення оподатковуваних операцій з огляду на недостатність у контрагентів платника виробничих активів, є необґрунтованим та бездоказовим припущенням і не враховує характеру оподатковуваних операцій. Податковим органом не проведено будь-якого аналізу того, які саме виробничі активи були потрібні субєктам господарювання для купівлі-продажу металобрухту, а також не зясовано, чи залучалися до проведення цих операцій виробничі активи на засадах найму, підряду, тощо.

Посилання відповідача на те, що вищезазначені правочини є нікчемними, суд оцінює критично.

Жодних доказів такої нікчемності суду податковим органом не надано та не вказано.

Навпаки, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" удом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4 виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" та СГД-ФО ОСОБА_3, СГД-ФО ОСОБА_4 мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мали статус платників ПДВ, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі" докази зворотного відсутні;

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" недоліків форми угоди не встановлено;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать реальність операцій та про виконання зобовязань сторонами один перед одним в повному обсязі.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях і належним чином не доведені.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми закону

Однак, при цьому всьому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтаві стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в жовтні, листопаді 2010 року в сумі 59 193 грн. та податкового кредиту в жовтні, листопаді 2010 року.

Суд мав би підстави вважати таким коригуванням внесення податковим органом змін до показників податкових зобовязань чи податкового кредиту в обліковій картці платника податку.

На запит суду відповідачем надано витяг з облікової картки платника податку на додану вартість ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер". (а.с. 119-124).

Представник відповідача пояснив, що коригування податкового зобовязання та податкового кредиту шляхом будь-якого коригування в обліковій картці даного платника чи шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення не проводилося.

Досліджуючи докази у судовому засіданні, судом не було встановлено факту дій ДПІ у м.Полтаві з коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача згідно висновків Акту перевірки.

Податкові повідомлення-рішення за цими висновками Акту відповідачем не приймалися.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення відповідачем дій, які позивач просить визнати протиправними, а тому в цій позовній вимозі слід відмовити.

Однак, суд вважає, що порушення прав платника податку відбулося.

Судом встановлено та представник відповідача не заперечував того, що єдиними діями відповідача, вчиненими за результатами перевірки та за наслідком встановлення порушень відповідних норм Закону України "Про податок на додану вартість", є внесення податковим органом змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в частині щодо зменшення обсягу податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" у сумі 59 193 грн. при здійсненні взаєморозрахунків з СГД-ФО ОСОБА_3 і.п.н. НОМЕР_1 за жовтень 2010 року та СГД-ФО ОСОБА_4 і.п.н. НОМЕР_2 за листопад-грудень 2010 року, визначених на підставі Акту.

Судом проаналізовано Наказ ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», яким унормовано порядок та процедуру використання відомостей, внесених працівниками податкової служби до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

З даного наказу можливо зробити висновок, що відомості, внесені до вказаної системи (бази даних), є офіційним джерелом доказової інформації, що використовується податковою службою України при перевірках платників податків, відомості даної системи відображаються в Актах документальних перевірок, проведених у сфері оподаткування та на підставі таких відомостей приймаються рішення щодо платників.

Тому суд виходить з того, що такі дії (по внесенню висновків Акту до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) вчинені відповідачем на виконання владних повноважень, мають офіційний характер та спричиняють зміни прав і обовязків позивача, а також інших субєктів господарювання як платників податків, у сфері оподаткування.

З огляду на викладене та керуючись ч. 2 ст 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії протиправними, оскільки до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" внесені відомості відповідно до висновків Акту, які не відповідають дійсності та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку позивач довів факт порушення своїх прав висновками та діями відповідача.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав особи та винесення відповідного рішення.

Згідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у м.Полтаві щодо внесення до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України даних про зменшення обсягу податкових зобов"язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 59 193,00 грн. ТОВ "Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" при здійсненні взаєморозрахунків із СПД ФО ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) за жовтень 2010 року та СПД ФО ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2) за листопад - грудень 2010 року, вчинених на підставі акту ДПІ у м. Полтаві від 12.12.201 року № 9135/23-1/30207454 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торгово-інвестиційна компанія "Тайгер" частину судового збору у сумі 14,12 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2012 року.

СуддяІ.С. Шевяков