Постанова № 22113579, 21.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8650/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року

о 15год. 40хв. м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ТОВ «Катран»ОСОБА_1 за довіреністю від 06.01.2012р. зареєстрованої за №008/12.

Від відповідача: представник Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до суду не зявився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011р. №0005222300 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., з яких 482801,00грн. основний платіж, 1,00грн. штрафні (фінансові) санкції,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катран»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (вхід.№43428/2012 від 21.12.2011р.), просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 17.10.2011р. №0005222300 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., з яких 482801,00грн. основний платіж, 1,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран» положень чинного податкового законодавства, оскільки висновки податкового органу стосовно заниження ТОВ «Катран» податку на додану вартість за травень, червень 2011р. на суму 482801,00грн., є безпідставними, не відповідають дійсності, та суперечать приписам чинного податкового законодавства, оскільки договірні правовідносини, які існували між ТОВ «Зернова Компанія Агромир»та ТОВ Катран», у повному обсязі підтверджені відповідними первинними документами, складеними з урахуванням вимог закону.

Відповідач - ДПІ у Біляївському районі Одеської області, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№20861/9/10-0010 від 09.12.2011р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011р. №0005222300, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Катран»в порушення вимог абз.«а»п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за травень, червень 2011р. у сумі 482801,00грн., у т.ч. за травень 2011р. у сумі 282656,00грн., за червень 2011р. у сумі 200145,00грн.

У судовому засіданні 16.03.2012р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ДПІ у Біляївському районі Одеської області про відкладення розгляду справи (вхід.№8661/2011 від 14.03.2012р.), з огляду на те, що означене звернення не обґрунтоване та жодним чином не підтверджене щодо наведених у ньому посилань, та, до того ж, аналогічні клопотання податковим органом надсилались до суду неодноразово.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.09.2011р. по 06.10.2011р. на підставі направлення від 23.09.2011року №765/23, виданого ДПІ у Біляївському районі Одеської області, головним державним податковим ревізором-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектору податкової служби І рангу, ОСОБА_2, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VІ та відповідно до наказу ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 23.09.2011року №907, проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинами із контрагентом ТОВ «Зернова Компанія Агромир»за травень, червень 2011р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області складений акт №1814/23/32935905 від 07.10.2011р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Зернова Компанія Агромир»за травень, червень 2011р.», у висновках якого наголошено на тому, що Товариством в порушення абз.«а»п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за період травень, червень 2011р. у сумі 482801,00грн., у т.ч. за травень 2011р. у сумі 282656,00грн., за червень 2011р. у сумі 200145,00грн.

На підставі складеного акта перевірки №1814/23/32935905 від 07.10.2011р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області 17.10.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0005222300 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., з яких 482801,00грн. основний платіж, та 1,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Біляївському районі Одеської області №0005222300 від 17.10.2011р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0005222300 від 17.10.2011р. щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «Зернова Компанія Агромир» (Продавець) в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Катран»(Покупець) в особі директора Саричева В.М., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, 01.05.2011року укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №030511, згідно з п.п.1.1-1.4 якого, Продавець зобовязався передати ПММ (Товар) у власність Покупця, а Покупець зобовязався прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах даного Договору. Кінцева кількість, асортимент та ціна на товар визначається у видатковій накладній. Продавець зобовязується надавати сертифікат якості на нафтопродукти за вимогою Покупця. Право власності та ризик випадкової втрати на ГММ переходить до Покупця в момент відвантаження на транспортний засіб Покупця. Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Продавець здійснює відпуск нафтопродуктів відповідно до виписаних накладних. Покупець здійснює оплату Товару відповідно до виставленого рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця через відділення банку у вигляді 100% передоплати, датою поставки являється дата підписання видаткової накладної. Згідно з п.3.1. договору купівлі-продажу нафтопродуктів №030511 від 01.05.2011р. Товар поставляється Покупцю на умовах самовивозу при наданні Покупцем, належним чином оформленої довіреності з видачею видаткової накладної, являється додатковою угодою до даного договору. 03.05.2011року між ТОВ «Зернова Компанія Агромир»(Продавець) та ТОВ «Катран»(Покупець), була укладена Додаткова угода №1 до Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №030511 від 01.05.2011р., згідно з п.1 якої внесено зміни до розділу 2 Договору «Обовязки сторін», а саме до п.2.2 та викладено його у наступній редакції: «п.2.2. Покупець здійснює оплату Товару відповідно до виставленого рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця через відділення банку на протязі 20 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Датою постачання являється дата підписання видаткової накладної».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Зернова Компанія Агромир»та ТОВ «Катран»у повному обсязі виконали умови означеного Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №030511 від 01.05.2011р., та Додаткової угоди №1 від 03.05.2011р. до Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №030511 від 01.05.2011р., що підтверджується наданими позивачем та наявними у справі відповідними товарно-транспортними накладними №160611 від 16.06.2011р., №1606311 від 16.06.2011р., №1606211 від 16.06.2011р., №170611 від 17.06.2011р., №03051101 від 03.05.2011р., №10051101 від 10.05.2011р., №10051102 від 10.05.2011р., №12051101 від 12.05.2011р., №15051101 від 15.05.2011р., №21051101 від 21.05.2011р., №030611 від 03.06.2011р., №220611 від 22.06.2011р., видатковими накладними №203 від 16.06.2011р. на загальну суму 301207,00грн. у т.ч. ПДВ 50201,17грн., №205 від 17.06.2011р. на загальну суму 311983,00грн. у т.ч. ПДВ 51997,17грн., №205 від 22.06.2011р. на загальну суму 167506,30грн. у т.ч. ПДВ 27917,72грн., №62 від 03.05.2011р. на загальну суму 310194,50грн. у т.ч. ПДВ 51699,08грн., №83 від 10.05.2011р. на загальну суму 331334,00грн. у т.ч. ПДВ 55222,33грн., №84 від 10.05.2011р. на загальну суму 89892,50грн. у т.ч. ПДВ 14982,08грн., №88 від 12.05.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №91 від 15.05.2011р. на загальну суму 296058,00грн. у т.ч. ПДВ 49343,00грн., №95 від 21.05.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №196 від 03.06.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №202 від 16.06.2011р. на загальну суму 85946,00грн. у т.ч. ПДВ 14324,33грн., податковими накладними №4 від 03.05.2011р. на загальну суму 310194,50грн. у т.ч. ПДВ 51699,08грн., №32 від 10.05.2011р. на загальну суму 331334,00грн. у т.ч. ПДВ 55222,33грн., №33 від 10.05.2011р. на загальну суму 89892,50грн. у т.ч. ПДВ 14982,08грн., №46 від 12.05.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №54 від 15.05.2011р. на загальну суму 296058,00грн. у т.ч. ПДВ 49343,00грн., №66 від 21.05.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №33 від 03.06.2011р. на загальну суму 334229,00грн. у т.ч. ПДВ 55704,83грн., №136 від 16.06.2011р. на загальну суму 85946,00грн. у т.ч. ПДВ 14324,33грн., №137 від 16.06.2011р. на загальну суму 301207,00грн. у т.ч. ПДВ 50201,17грн., №147 від 17.06.2011р. на загальну суму 311983,00грн. у т.ч. ПДВ 51997,17грн., №185 від 22.06.2011р. на загальну суму 167506,30грн. у т.ч. ПДВ 27917,72грн., банківськими виписками Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Одеса»№37 від 18.07.2011р., від 14.07.2011р., від 12.07.2011р., та заявками на відвантаження від 03.05.2011р., від 10.05.2011р., від 12.05.2011р., від 15.05.2011р., від 21.05.2011р., від 03.06.2011р., від 16.06.2011р., від 22.06.2011р., від 17.06.2011р.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як з'ясовано судом, та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Зернова Компанія Агромир» та ТОВ «Катран» повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищезазначеного укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, яким у даному випадку є вище означений договір, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі документів, а саме договору, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, видаткових накладних, останні містять опис господарських операцій, та підтверджують їх фактичне виконання, тобто за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності фактичного отримання обумовленого договором товару (ПММ), а також твердження, що угода укладалась між ТОВ «Зернова Компанія Агромир» та ТОВ «Катран»без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, судом зясовано, що суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень, червень 2011р. у загальній сумі 482801,00грн. Отже, включення позивачем суми ПДВ у розмірі 482801,00грн. до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеозначених фінансово-господарських відносин з ТОВ «Зернова Компанія Агромир», підтверджено позивачем - ТОВ «Катран»вище переліченими відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Між тим, судом встановлено, що однією з підстав для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача по податку на додану вартість у загальній сумі 482801,00грн. за виписаними позивачу ТОВ «Зернова Компанія Агромир»податковими накладними, відповідачем в акті перевірки визначено порушення п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

При цьому, суд не погоджується з такою позицією податкового органу та наведеними в акті перевірки висновками, оскільки згідно з 14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку датою виникнення у ТОВ «Катран»права на податковий кредит по ПДВ є, зокрема, дати отримання виписаних ТОВ «Зернова Компанія Агромир» позивачу вищеозначених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність оформленої у законодавчо визначеному порядку податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «Зернова Компанія Агромир» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

До того ж, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання (продавця).

Крім того, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1. статті 16 означеного Кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (п.п.16.1.5.); подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) (п.п. 16.1.6.).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У звязку з чим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб постачальника.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується, у тому числі, з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків не виконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, будь - яких доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ «Зернова Компанія Агромир», на момент видачі ТОВ «Катран» податкових накладних, не було зареєстроване у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість та не сплачувало у встановленому законом порядку податок до бюджету, відповідачем суду не надано.

Судом відхиляється та не приймається до уваги посилання податкового органу, зокрема, на письмові пояснення від 20.09.2011р. Ляшенко Павла Вадимовича директора контрагента позивача - ТОВ «Зернова Компанія Агромир», оскільки, по-перше означені пояснення за своїм змістом є дещо суперечливими, а по-друге на момент укладення та виконання угоди між ТОВ «Катран»та ТОВ «Зернова Компанія Агромир», керівником останнього був, зокрема, ОСОБА_3, що підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА від 17.06.2009р., Довідкою про взяття на облік платника податків №721/29-117 від 09.06.2009р.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Катран»мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 482801,00грн., що підтверджуються наданими позивачем та наявними у матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу у законодавчо визначеному порядку ТОВ «Зернова Компанія Агромир».

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області не надала суду жодних належних доказів в обґрунтування та підтвердження, наведених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог абз.«а»п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, червень 2011р. у сумі 482801,00грн., у т.ч. за травень 2011р. у сумі 282656,00грн., за червень 2011р. у сумі 200145,00грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області, не надала суду належних доказів в підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011р. №0005222300 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., з яких 482801,00грн. основний платіж, 1,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран»правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ч.4 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011р. №0005222300 щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 482802,00грн., задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області від 17.10.2011р. №0005222300.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 21 березня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.