Постанова № 22113188, 21.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1042/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2011р. № 0006272301, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка» (надалі по тексту Позивач або ТОВ «Торговий дім «Копійка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (правонаступник Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби) (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011р. № 0006272301. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 103 381 грн., у тому числі: за основним платежем - 103 380 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., яке прийняте на підставі акту перевірки від 16.12.2011р. № 334/23-214/37060369 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Копійка»з питання правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТзОВ «Блейд Транс»за період травень 2011р.»підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 13.12.2011 року по 15.12.2011 року посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі направлення від 09.12.2011р. № 2139 та на виконання розпорядження ДПА України від 24.02.2011р. № 48-р, наказу ДПС України від 08.08.2011р. № 475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки, у звязку з надходженням інформації щодо участі підприємства ТОВ «Торговий дім «Копійка»у схемах по незаконному формуванню податкового кредиту за травень 2011 року та акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 17.08.2011р. № 1859/233/23-118/35621156 та на підставі рішення голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, оформленого наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №2048 від 09.12.2011р. та згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Копійка»з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по контрагенту ТзОВ «Блейд Транс»за травень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 16.12.2011р. № 334/23-214/37060369 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Копійка»з питання правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по ТзОВ «Блейд Транс»за період травень 2011р.»(а.с. 17-19), відповідно до висновку якого відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу У Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ по декларації з ПДВ за травень 2011 року, внаслідок чого, безпідставно завищено податковий кредит в розмірі 103380 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Копійка».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011р. № 0006272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 103 381 грн., у тому числі: за основним платежем - 103 380 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (а.с. 23).

Як вбачається з акту перевірки та зазначено було в судовому засіданні представником відповідача, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у травні 2011 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Блейд Транс»у загальній сумі 103380 грн., оскільки встановлено, що ТОВ «Блейд Транс»задіяне у схемах по незаконному формуванню податкового кредиту та податкових зобовязань і відноситься до «транзитера»та правочини, що укладені з ним мають ознаки нікчемних.

Судом встановлено, що для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Блейд Транс», відповідачем використані матеріали акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1859/233/23-118/35621156 від 17.08.2011 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Блейд Транс»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року».

Відповідно до вищевказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1859/233/23-118/35621156 від 17.08.2011 року, в ході проведення перевірки ТОВ «Блейд Транс»встановлено:

-неможливість фактичного здійснення підприємством ТОВ «Блейд Транс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

-порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємствами ТОВ «Блейд Транс»з постачальниками та покупцями;

-відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, в ході перевірки ТОВ «Блей Транс»було встановлено, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Блейд Транс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Таким чином, на підставі результатів перевірки ТОВ «Блей Транс»відповідачем в акті перевірки від 16.12.2011р. № 334/23-214/37060369 зроблений висновок про безпідставне віднесення ТОВ «Торговий дім «Копійка»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2011 року суми ПДВ в розмірі 103380 грн., з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, які включено постачальником до складу податкових зобовязань відповідного періоду та про нікчемність правочинів. Також в акті зазначено, що в порушення ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, встановлено нікчемність угод ТОВ «Торговий дім «Копійка»з ТОВ «Блейд Транс»на суму податкового кредиту 103380 грн. за травень 2011 року.

Однак при цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ТОВ «Торговий дім «Копійка»з ТОВ «Блейд Транс», предмету даних правочинів, змісту прав та обовязків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені субєктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину акт перевірки не містить.

На підставі вищевикладеного, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу У Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІУ по декларації з ПДВ за травень 2011 року, внаслідок чого, безпідставно завищено податковий кредит в розмірі 103380 грн., який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Копійка».

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ «Блейд Транс».

Зокрема судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Торговий дім «Копійка»з ТОВ «Блейд Транс»був укладений договір поставки № 104119 від 01.04.2011 року (а.с. 34-37).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Постачальник (ТОВ «Блейд Транс») зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передавати у власність Покупцеві (ТОВ Торговий дім «Копійка») продукцію, визначену чинним Договором (надалі іменується як «товар»), а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймати та оплачувати товар.

Згідно із п.п. 2.1.1 Договору, Постачальник зобовязується своєчасно своїми силами поставляти товар на умовах DDP (склад (магазин) Покупця), згідно із Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів «INCOTERMS»(в редакції 2000 року), відповідно до замовлень Покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах доставки силами Постачальника на склад (магазин) Покупця відповідно до п.п. 2.1.1 Договору. Поставка кожної партії здійснюється у встановлений в замовленні термін. При прийомі товару представник Покупця повинен перевіряти і контролювати відповідність відвантажуваного товару вимогам, що відображенні в замовленні, і умовам цього Договору (п. 3.3 Договору).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Пунктом 14.2. Договору встановлено, що підписанням чинного Договору сторони домовились, що статті Договору, які регулюють відповідну частину (сферу) господарських відносин за цим Договором, є спеціальними по відношенню к будь-яким іншим статтям цього Договору. Якщо у спеціальній статті Договору містяться інші правила (положення), ніж ті, що встановлені у будь-якій іншій статті Договору, застосовуються правила (положення) відповідної спеціальної статті Договору.

Спеціальним положенням щодо передачі товару від Постачальника до Покупця є п. 3.4 вищевказаного Договору, відповідно до якого, передача товару здійснюється на підставі накладних.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представника сторін товарної накладної. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження товару несе його власник (п. 3.6 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Блейд Транс»на адресу ТОВ «Торговий дім «Копійка»поставило товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові та податкові накладні, товаротранспортні накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 43, 60-79, 81-120, 182-205), відносно правильності та достовірності яких, представник відповідача не заперечував ані в судовому засіданні, ані у акті перевірки.

Судом встановлено, що розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. Рух коштів за контрагентом ТОВ «Блейд Транс»підтверджується журналом проводок за травень 2011 року з відповідними номерами, датами банківських виписок, а також із сумами платежів на користь ТОВ «Блейд Транс»(а.с. 81, 121-124). Суму сплаченого ПДВ у загальному розмірі 103380,80 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту на підставі виписаних постачальником податкових накладних, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість декларації з ПДВ (розділ 2 ряд. 69) та даним податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року (а.с. 44-55).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобовязання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки та надання послуг, а саме: прийнято товар (надані послуги) та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказана угода підписана директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконана, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані позивачем та наявні як в матеріалах справи, так і на час проведення перевірки, первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Блейд Транс».

Як вже судом встановлено, зазначеним контрагентом позивачу була надані відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 103 380 грн. (а.с. 43, 60-79, 183, 186, 189, 192, 195, 198, 201, 204), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна суму податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що за вищезазначеними податковими накладними сума податку на додану вартість у загальному розмірі 103380 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів, а саме в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року (а.с. 44-55).

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагента позивача, а саме акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1859/233/23-118/35621156 від 17.08.2011 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Блейд Транс»з питань перевірки показників декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року», відповідач дійшов висновку про те, що усі операції купівлі-продажу, поставки товарів укладені позивачем з вищевказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а отже у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених у загальній вартості придбання товару по операціям з ТОВ «Блейд транс».

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору про надання робіт (послуг), є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та ТОВ «Блейд Транс», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «Блейд Транс»угода не віднесена законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелікправочинів,які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1)правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2)правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, наявні в матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача ТОВ «Блейд Транс»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Також суд вважає необхідним зазначити, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагент ТОВ «Блейд Транс», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Твердження відповідача про те, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків не відповідає дійсності, ні чим не підтверджується та є перекрученням реально існуючих, встановлених в судовому засіданні фактів.

Таким чином, на даний час зазначений договори є дійсними та виконаними, рішення суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення договорів, так і на час розгляду справи ТОВ «Блейд Транс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ТОВ «Блейд Транс»не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобовязання, визначене договором поставки, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені будь-якими належними доказами та не доводить факту ненадання зазначених послуг та поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ТОВ «Блейд Транс»відповідний договір поставки товару та надання послуг, прийняв товар (послуги) та оплатив його вартість у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому у системному звязку вищезазначених приписів Податкового кодексу України визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Тобто, аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Судом встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Копійка»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 103380 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ТОВ «Торговий дім «Копійка»органом державної податкової служби - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Копійка»у загальному розмірі 103380 грн., підтверджену податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Торговий дім «Копійка»була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 103380 грн., відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних, з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в період з 16.01.2012 року по 21.02.2012 року на підставі направлень від 16.01.2012р. № 20/15-4 та № 21/15-4 згідно із п.п. 201.4 п. 20.1 ст. 20, п. 7.7.1 ст. 7 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, посадовими особами ДПС в Одеській області в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Копійка», проведена перевірка фінансово-майнових операцій ТОВ «Торговий дім «Копійка»з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складно довідку № 27/16-10/37060369 від 24.02.2012р. (а.с. 255-257), з висновку якої вбачається, що вибірковою перевіркою фінансово-майнових операцій, проведених за участю ТОВ «Торговий дім «Копійка», згідно наданих до перевірки документів, операцій спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, не встановлено, що в свою чергу знову ж таки спростовують висновки відповідача, викладені в акті від 16.12.2011р. № 334/23-214/37060369.

Також суд зазначає, що на зауваження представника позивача у судовому засіданні, щодо наявності підстав проведення перевірки, представником відповідача не надано ніяких пояснень та на пропозицію суду не надано будь-яких документів, які стали підставою для проведення вказаної перевірки, а саме: розпорядження ДПА України від 24.02.2011р. № 48-р та наказ ДПС України від 08.08.2011р. № 475/ДСК «Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки».

Крім того, суд приймає до уваги факт про наявність у провадженні Львівського окружного адміністративного суду справи №2а-1814/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Блейд Транс»до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій, які полягають у викладенні в акті перевірки № 1859/233/23-118/35621156 від 17.08.2011 року висновків про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Блейд Транс»з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у травні 2011 року, а також висновків про завищення ТОВ «Блейд Транс»податкових зобовязань за травень 2011 року у сумі 6066 200 грн., та завищення податкового кредиту за травень 2011 року у сумі 577370 грн., що підтверджується ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі №2а-1814/12/1370 від 03.03.2012 року та копією позовної заяви (а.с. 266-270).

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку субєкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій, які визначають контрагента у «ризиковому стані».

Таким чином, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у звязку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Копійка»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2011р. № 0006272301.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2011р. № 0006272301 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0006272301 від 27.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Копійка»(код ЄДРПОУ - 37060369) 1033 грн. 81 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21 березня 2012 року..

Суддя С.О. Cтефанов