Постанова № 22109348, 20.02.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/218/2012

16 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чубар Т.М.,

при секретарі Гоменюк О.Ю.,

за участю представника позивача приватного підприємства «Спецторг-2009»ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 27.01.2012р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м.Черкаси ОСОБА_2 за довіреністю № 35352/10-017 від 18.08.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Спецторг-2009»до державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Спецторг-2009», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3 від 03.01.2012р. про нарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 20000 грн. за основним платежем, 1 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 4 від 03.01.2012р. про нарахування грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 13416грн. 67 коп. за основним платежем, 1 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право. При співпраці зі своїми контрагентами позивачем було враховано наявність в останніх свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва платника податку на додану вартість, статуту, які на час укладання договорів були видані відповідними державними органами і достовірність відомостей яких не викликає сумнівів. Ні інформація досудового слідства, ні акти перевірок інших платників податків, ні відомості баз даних податкових органів в розумінні чинного законодавства не є первинними документами чи документами бухгалтерського або податкового обліку, які могли б підтвердити факт безтоварності операцій. Позивач, в свою чергу, не може нести відповідальність ні за несплату контрагентами податків, ні за можливу недостовірність наведених у ЄДРПОУ відомостей про них.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що приватне підприємство «Спецторг-2009»не могло отримати товари та послуги від товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариства з обмеженою відповідальністю «РІП»у звязку з відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме, по-перше, вказані операції з надання послуг по ремонту та доставки товару не могли здійснюватися, що підтверджується свідченнями посадових осіб контрагентів позивача, по-друге, транспортування здійснювалося немайновим способом, тобто встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, у звязку з чим не можливо підтвердити фактичне переміщення товару, по-третє, господарські операції за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. щодо придбання, продажу товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»товарів у контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобовязань згідно спірних податкових повідомлень-рішень № 3 та № 4 від 03.01.2012р., слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Спецторг-2009»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»за період з 01.01.2010р. по 17.11.2011р.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення у загальній сумі 58333грн. 33 коп., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 58333 грн. 33 коп. Згідно договору № 261 від 24.06.2011р. між приватним підприємством «Спецторг-2009»в особі директора Шуршиної Ю.В. та товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»в особі директора ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»продало офісні меблі приватному підприємству «Спецторг-2009». Згідно письмового пояснення директора приватного підприємства «Спецторг-2009» Шуршиної Ю.В., сума покупки офісних меблів не відносилась на валові витрати. Згідно договору підряду № 354 від 20.05.2011р. між приватним підприємством «Спецторг-2009» в особі директора Шуршиної Ю.В. та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»в особі директора Ільницького І.Н., товариство з обмеженою відповідальністю «РІП»здійснило ремонт складських приміщень, орендованих приватним підприємством «Спецторг-2009»згідно договору оренди від 25.01.2011р. у субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6, за адресою: м. Черкаси, вул.Громова, 146/2. Від головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у м. Черкаси отримано акти позапланової виїзної документальної перевірки № 1985/23-04/37270370 від 07.09.2011р. та № 1984/23-04/37270370 від 07.09.2011р. Перевірками була встановлена відсутність поставок товарів та послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. щодо придбання товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У звязку з тим, що угоди поставки є нереальними, нереальний правочин є нереальним в силу закону, такий нереальний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно п. 1, п. 5 статті 203, п. 1, п. 2 статті 215, п. 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України встановлено нереальними правочини, в тому числі по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»і контрагентами-покупцями приватним підприємством «Спецторг-2009», укладені у червні 2011 року, на загальну суму 120000 грн.

Перевірками встановлено неможливість фактичного здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»господарських операцій через: відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 207, статті 215, п. 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»з постачальниками та покупцями; відсутність обєктів, які підпадають під визначення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України; відсутність обєктів, які підпадають під визначення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Окрім того, згідно отриманої від старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області Свистуна В.М. постанови державну податкову інспекцію у м. Черкаси проінформовано про те, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Черкаській області перебуває кримінальна справа №2511000047 ДВ-1 по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України. Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що громадянин ОСОБА_8, 1980 р.н., спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_9, 1969 р.н., з метою систематичного збагачення в період 2010-2011 років, використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобовязань та по переведенню безготівкових коштів в готівкові різним субєктам господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»(код ЄДРПОУ 37270370) та товариства з обмеженою відповідальністю «РІП»(код ЄДРПОУ 32163147), над якими вони здійснювали повний контроль. Таким чином, шляхом здійснення фіктивного підприємництва ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в період вищевказаного часу надали незаконних послуг по мінімізації податкових зобовязань більш ніж на 9095277 грн. Під час подальшого розслідування кримінальної справи встановлено, що такими послугами по мінімізації податкових зобовязань скористувалось приватне підприємство «Спецторг-2009». Також було надано протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 12.11.2011р., підпис якого міститься на договорі між товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та приватним підприємством «Спецторг-2009»від 24.06.2011р., згідно якого крім документів у нотаріуса і в «Піреус Банк МКБ»свідок жодних документів про діяльність фірми не підписував.

Враховуючи вищенаведене, перевіряючі дійшли висновку, що усі операції купівлі-продажу товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до вигодонабувача.

Відповідно ж до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, в періоді, що перевірявся, приватним підприємством «Спецторг-2009»було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах по отриманих у товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариства з обмеженою відповідальністю «РІП»податкових накладних на поставку меблів та на ремонт складських приміщень на загальну суму 20000 грн., в тому числі за липень в сумі 8763 грн., за серпень 2011 року в сумі 16148 грн. Однак, в порушення статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»транспортування поставлених позивачу меблів не підтверджено первинними документами, товарно-транспортні накладні відсутні. За відсутності товарно-транспортних накладних неможливо підтвердити фактичне переміщення товару. З урахуванням вищевикладених висновків відповідача щодо відсутності обєктів, які підпадають під визначення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 187.1 статті 187, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а також нереальності з огляду на фіктивне підприємництво укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, встановлено завищення податкового кредиту за період червень 2011 року на суму 20000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інспекція у м. Черкаси прийняла податкові повідомлення-рішення № 3 та № 4 від 03.01.2012р., якими позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 20000 грн. за основним платежем, 1грн. за штрафними санкціями, та з податку на прибуток в сумі 13416грн. 67 коп. за основним платежем, 1 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля, зокрема будівельними матеріалами (Довідка з ЄДРПОУ № 332715).

З метою здійснення господарської діяльності між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»укладено договір підряду від 20.05.2011р., відповідно до якого підрядник зобовязується виконати ремонт складського приміщення за адресою: м.Черкаси, вул. Громова, 146/2, а замовник зобовязується прийняти та оплатити його. Згідно калькуляції на ремонтні роботи складу ремонт складського приміщення складався з: ремонту покрівлі (виявлення місць протікання, усунення пошкоджень), цементної стяжки підлоги та виготовлення і встановлення металевої конструкції рампи. За результатами проведених робіт позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»складений акт № 354 здачі-прийняття робіт, за яким виконавцем були проведені роботи з ремонту складського приміщення по рахунку-фактурі № 354 від 06.06.2011р. на загальну суму 58333грн. 33 коп. Як пояснила представник позивача, відповідне складське приміщення використовується позивачем для зберігання товарів, що придбаваються/реалізовуються під час здійснення оптової торгівлі приватним підприємством «Спецторг-2009».

24 червня 2011 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»був укладений договір постачання № 240611, на виконання якого 24.06.2011р. контрагентом позивача видано випадкову накладну № 261 на поставку меблів: кабінету керівника «Престиж», до складу якого увійшли гардероб, стіл для керівника, стіл приставний, шафа для документів, стелаж для документів, крісло для керівника «Вояжер», офісний диван «Дюна», та меблів для персоналу, зокрема стільці для відвідувачів (6 шт.), стіл офісний вугловий та стілець офісний «Сенатор».

На підтвердження факту придбання товарів та послуг, позивачем у ході судового розгляду надані також: податкова накладна № 261, виписана товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»24.06.2011р.; податкова накладна № 354, виписана товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»06.06.2011р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року; платіжне доручення № 316 від 12.07.2011р. про сплату 70000 грн. згідно рахунку від 06.06.2011р. за ремонт складських приміщень; платіжне доручення № 317 від 12.07.2011р. про сплату 50000 грн. згідно рахунку від 24.06.2011р. за меблі офісні; картка рахунку 6852 надання послуг сторонніми організаціями за 2011 рік (контрагент товариство з обмеженою відповідальністю «РІП»; замовлення утримання основних засобів; підстава від 06.06.2011р.; загальна сума наданих послуг 70 000 грн.); картка рахунку 84 утримання основний засобів за 2 квартал 2011 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 22 зберігання товарно-матеріальних цінностей за 2 квартал 2011 року (стільці для відвідувачів, 6шт., загальна вартість 1731 грн. 66 коп.); картка рахунку 631 замовлення за 2011 рік (контрагент товариство з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»; активи гардероб, стіл для керівника, стіл приставний, шафа для документів, стелаж для документів, крісло для керівника «Вояжер», офісний диван «Дюна», стіл офісний вугловий та стілець офісний «Сенатор»; склад стільці для відвідувачів (6 шт.); підстава від 24.06.2011р.; загальна сума придбаних товарів 50000 грн.); оборотно-сальдова відомість по рахунку 152 інвестиції за 2 квартал 2011 року (гардероб, стіл для керівника, стіл приставний, шафа для документів, стелаж для документів, крісло для керівника «Вояжер», офісний диван «Дюна», стіл офісний вугловий та стілець офісний «Сенатор»).

Крім цього, суд дослідив надані позивачем: свідоцтво серії А01 № 726085 про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ», ідентифікаційний код 37270370, дата державної реєстрації 01.09.2010р.; свідоцтво №100318931 про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ», видане 17.01.2011р.; свідоцтво серії А01 № 795162 про державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «РІП», ідентифікаційний код 32163147, дата державної реєстрації 07.10.2002р.; свідоцтво №100107770 про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «РІП», видане 31.03.2008р.; а також договір від 25.01.2011р. оренди приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Громова, 146/2, укладений між приватним підприємством «Спецторг-2009»та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 та лист позивача № 5/1 від 10.05.2011р., направлений субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_6 щодо надання дозволу на ремонт складу за власний кошт та будівлі металевої рампи для зручності розвантаження та завантаження товару.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем меблів та отримання послуг з ремонту складського приміщення на загальну суму 120 000 грн., в т.ч. ПДВ 20000грн.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року за податковими накладними, виданими товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ МІГ»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП», надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеним підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння товариствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Більше того, єдиним доказом наявності ознак фіктивності контрагентів позивача може бути тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Відповідачем відповідного вироку суду надано не було.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 3 від 03.01.2012р. та № 4 від 03.01.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Спецторг-2009» 32 (тридцять дві) грн. 16коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар