Постанова № 22109321, 12.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року Справа № 2а/2370/242/2012

11 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2за довіреністю, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 89/17-2207/14207584 від 01.09.2011 року про збільшення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 63079 грн. 34 коп.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку, про що складений акт № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року та видане податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 89/17-2207/14207584.

Відповідач визначив суть порушення, як відсутність підтверджуючих документів, які свідчать про використання підзвітних коштів на господарські потреби та відрядження, виданих з каси підприємства. Проте не враховано наявність підтверджуючих документів: наказів на відрядження, посвідчень про відрядження, розрахункових документів, та інших документів, які підтверджують перебування працівників у відрядженні. З поданих первинних документів вбачається, що працівники підприємства не витрачали кошти на власні потреби, працівники своєчасно подавали звіти про використання коштів, наданих на відрядження, а тому відсутні підстави для нарахування штрафу.

Крім того, позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував податок з доходів фізичних осіб в сумі 24441 грн. 74 коп., оскільки у грудні 2010 року було проведено закриття рахунків з підприємцями, які надавали в оренду позивачу приміщення, і по яким було проведено розрахунки за оренду. З усіма орендодавцями були укладені відповідні договори, та складались акти виконаних робіт за договорами, які надавались під час перевірки.

За таких обставин позивач вважає, що рішення відповідачем прийняте безпідставно.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 89/17-2207/14207584.

Представники відповідача позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача зазначили, що працівниками позивача неналежним чином оформлені посвідчення про відрядження, а том вони не можуть бути підтвердженням знаходження працівників у відрядженні. Також відповідач зазначив, що з березня 2010 року продукція позивача на 99-100% реалізовувалась ПП «Торговий дім Акант», а тому працівники позивача здійснювали відрядження до іншої юридичної особи, а не до своїх філій.

Крім того представники відповідача зазначили, що у перевіряємому періоді встановлено факт списання дебіторської заборгованості фізичним особам підприємцям без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб. Але факт списання боргів приватним підприємцям підтверджується тим, що закриття рахунків проводилось без наявності актів виконаних робіт.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Позивач, як юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.01.1993 року (ідентифікаційний код 14207584).

Відповідачем з 18.07.2011 року по 11.08.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року.

Згідно п. 8 висновку акту перевірки встановлено порушення позивачем п. п. 4.2.9(г) п. п. 4.2.9(д), п. п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 п. п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 п. п. 16.3.1. п. 16.3 ст. 16 п. 17.2 ст. 17 п. 19.2.ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року (далі Закон України № 889) та донараховано податку в сумі 49557,87 грн. п. п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 п. 164.5 ст. 164 та п. 168.11 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі ПКУ) та донараховано податку в сумі 1131 грн.

Не погодившись з висновками відповідача, позивач направив заперечення до акта перевірки від 25.08.2011 року.

Відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 89/17-2207/14207584 про збільшення суми грошового зобовязання позивачу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 63079,34 грн., з яких за основним платежем 49557,87 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 12389,47 грн. та за основним платежем 1131,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність підтверджуючих документів, які свідчать про використання коштів на господарські потреби та відрядження, зафіксовані в акті перевірки № 2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року не відповідає дійсності.

Відповідно до абзаців 1, 2, 7 п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1998 року № 334/94-ВР витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Сума добових визначається у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом.

Пунктом 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року № 218/2658 (даліІнструкція № 59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 59 сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції № 59 Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Позивачем надано суду накази про направлення працівників у відрядження із зазначенням терміну та цілі відрядження, посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця постійної роботи та прибуття на місце постійної роботи, підтверджуючі розрахункові документи, та авансові звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Підпунктом 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 889 визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Пункт 9.10 ст. 9 Закону України № 889 визначає оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

У акті перевірки відсутні висновки про надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем списано борги фізичним особам субєктам підприємницької діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на суму 162944 грн. 93 коп., а тому з позивача підлягає у триманню податок на доходи фізичних осіб в сумі 24441 грн. 74 коп.

Підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України № 889 визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п. п. 4.2.9(д) Закону України № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Позивачем надано до суду договір № 1 від 23.11.2010 року позивача з ФОП ОСОБА_7 на зберігання товару, договори суборенди нежилого приміщення № 45/04/1008.04.2010 року з ФОП ОСОБА_12, № 3-К/БАГ/1від 18.09.2009 року з ОСОБА_13, договір оренди № 9-03/5с від 23.03.2009 року з ОСОБА_6, акти виконаних робіт за вказаними договорами та підтвердження нарахування орендної плати в бухгалтерській звітності підприємства по рахунку 685.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області № 89/17-2207/14207584 від 01.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант + К»судові витрати в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст.ст.184-187 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар