Постанова № 22109054, 20.02.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/13371/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представника позивача Моносюк В.В.

представників відповідача Медведь Л.В., Федоришина Р.М розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сансервіс", третя особа на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Асторг Плюс", до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області області № 0000591502 від 21.07.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 15981.25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 12785,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 3196,25 грн., і № 0001021501 від 21.07.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 19976,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15981,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 3995,25 грн., прийняті на підставі акту перевірки №442/1501/33317231 від 05.07.2011 року. На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання нафтопродуктів від ТОВ «Асторг Плюс» та нікчемність укладеного з зазначеним контрагентом договору поставки №АС-159 від 22.03.2010 року.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законами України «Про податок та додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування валових витрат і податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, а висновки щодо нікчемності договору поставки суперечать вимогам Господарського та Цивільного кодексів.

Крім того, вказує на те, що відповідач перекладає на позивача відповідальність за дії його контрагента.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ТОВ «Асторг Плюс», залучена до участі у справі ухвалою суду від 15.11.2011 року, в судове засідання не з»являлась, про дату розгляду спору повідомлялась судом належним чином, тому її неявка не перешкоджає розгляду судом зазначеного спору.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення № 0000591502 і № 0001021501 від 21.07.2011 року законними, оскільки факт порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат по операції з придбання нафтопродуктів відповідно до нікчемного договору поставки, укладеного з ТОВ «Асторг Плюс», який не мав реальних наслідків, встановлений під час перевірок позивача та його контрагента і зафіксований в актах перевірок №1199/2307/35592665 від 20.05.2011 року ДПІ в Шевченківському районі м.Києва та №442/1501/33317231 від 05.07.2011 року Славутської ОДПІ. На думку відповідача про нікчемність договору поставки та відсутність його реальних наслідків свідчать такі обставини: відсутні докази перевезення вантажу; товарно-транспортна накладна на перевезення пального оформлена з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом; у контрагента позивача відсутні складські приміщення, транспортні засоби та інше майно, необхідні для здійснення відповідних господарських операцій, а також трудові ресурси; на дату перевірки ТОВ «Асторг Плюс» відсутнє за місцезнаходженням; співробітниками РУГУ у Оболонському районі м.Києва порушено кримінальну справу за ч.2 ст.358 КК України підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут та використання підроблених.

Крім того, вказує, що в силу ч.8 ст.181 і ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та п.2 ст.207 Цивільного кодексу України договір поставки №АС-159 від 22.03.2010 року є неукладеним, оскільки не містить предмету, договірної ціни та терміну дії.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Сансервіс» 07.04.2011 року зареєстроване виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А01 №180621). З 04.05.2005 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Славутській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво меблів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі.

В червні 2011 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, п.75.1 ст.75, п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно до повідомлення № 5/10/15-014 від 20.06.2011 року та наказу №284 від 20.06.2011 року працівниками Славутської ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка взаємовідносин позивача з платником податків ТОВ «Асторг Плюс» за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, результати якої оформлені актом №442/1501/33317231 від 05.07.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000591502 від 21.07.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 15981,25 грн. і № 0001021501 від 21.07.2011 року про нарахування грошового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 19976,25 грн.

До подання позовної заяви до суду зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Хмельницькій області та ДПА України і залишені без змін рішеннями №15301/10/25-034 від 25.08.2011 року та №2623/6/10-2115 від 29.09.2011 року відповідно.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №442/1501/33317231 від 05.07.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 і пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями (надалі Закону № 168), який діяв на час існування спірних відносин, в результаті чого занижено податкові зобов»язання з ПДВ за березень 2010 року на 12785,0 грн., і вимог п.5.1, пп.5.2.10 п.5.2 і пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі Закон №334/94-ВР), який діяв на час існування спірних відносин, що призвело до заниження податкових зобов»язань з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на 15981,0 грн. у зв»язку з безпідставним включенням до податкового кредиту та до валових витрат податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, і вартості пального по операціях з придбання пального від ТОВ «Асторг Плюс» на загальну суму 76708,0 грн., в т.ч. ПДВ 12784,66 грн., які фактично не здійснювались.

Суд встановив, що згідно до договору поставки № АС-159 від 22.03.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Асторг Плюс», останнє зобов»язалось поставити нафтопродукти (п.1.1. договору), загальна кількість, найменування і ціна яких визначається в накладних та /або в актах приймання-передачі (п.1.2 договору). У відповідності до умов договору асортимент, кількість кожної окремої партії, що поставляється, а також ціна, форма, вид оплати і терміни постачання попередньо узгоджуються сторонами в письмовій або усній формі з наступним відображенням у рахунку на оплату (п.3.3 договору); постачання товару може здійснюватись транспортом постачальника (п.4.2 договору); датою відвантаження товару вважається дата, зазначена в актах приймання-передачі та/або товарно-транспортних накладних (п.4.4 договору); оплата здійснюється в безготівковій формі в розмірі 100% вартості товару, що поставляється, на підставі рахунку-фактури та/або накладної, які є невід»ємною частиною договору (п.5.2 договору); право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчить про одержання товару (п.1.3 договору).

На виконання договору поставки № АС-159 від 22.03.2010 року ТОВ «Асторг Плюс» в березні 2010 року відповідно до видаткових накладних №АС-0000580 від 23.03.2010 року і № АС000000184 від 31.03.2010 року та податкових накладних №582 від 23.03.201 року і №685 від 31.03.2010 року поставило позивачеві 12080,0 л. дизельного палива на загальну суму 76708,0 грн., в т.ч. ПДВ 12784,66 грн.

Перевезення нафтопродуктів від постачальника до позивача на замовлення та за рахунок постачальника здійснене ФОП ОСОБА_6 та підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.03.2010 року.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Асторг Плюс» за дизельне пальне відбулись шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 69786,50 грн. на підставі рахунку-фактури від 22.03.2010 року №АС-000000165 до отримання товару, та в розмірі 6921,50 грн. на підставі рахунку-фактури від 31.03.2010 року №АС-000000184 після поставки в повному обсязі.

Від імені позивача доставлені перевізником нафтопродукти на підставі довіреностей отримав директор ТОВ «Сансервіс» ОСОБА_7 та відповідно до внутрішньої накладної №31 від 31.03.2010 року передав під звіт завідувачу складу ОСОБА_8, на якого покладено обов»язки щодо збереження, продажу (відпуску) товарно-матеріальних цінностей та їх обліку. Зазначене підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2009-2010 роки, наказом ТОВ «Сансервіс» №14/1 від 03.08.2009 року «Про затвердження переліку займаних посад та виконуваних робіт працівниками, з якими може бути укладено договори про повну матеріальну відповідальність», договором про повну матеріальну відповідальність від 03.08.2009 року між позивачем та ОСОБА_8, внутрішньою накладною №31 від 31.03.2010 року та поясненням свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Придбане від ТОВ «Асторг Плюс» дизельне пальне позивач зберігав в орендованих у ФОП ОСОБА_10 герметичних металевих ємностях об»ємом 10 та 15 куб м. Видачу зазначених нафтопродуктів зі складу для виробничих потреб позивача здійснював завідувач складу ОСОБА_8

Зазначені нафтопродукти позивач використав у власній господарській діяльності: частину передав ФОП ОСОБА_10 для перевезення продукції позивача, а іншу частину продав ЗАТ «Славута-папір».

Використання пального підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами вантажних автомобілів, оформленими ФОП ОСОБА_10 за 2010-2011 роки, який, використовуючи придбане позивачем пальне, здійснював перевезення продукції позивача на його замовлення відповідно до договору №1 від 02.02.2009 року про надання послуг, щомісячними оборотними відомостями по рахунку 201 «сировина і матеріали», щомісячними актами списання матеріальних цінностей, витратною накладною №319 від 30.11.2010 року, довіреністю №636 від 01.12.2010 року.

Позивач та його контрагент ТОВ «Асторг Плюс» відобразили операції з поставки нафтопродуктів у бухгалтерському та податковому обліку.

Отримавши від постачальника нафтопродуктів (ТОВ «Асторг Плюс») видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту в березні 2010 року.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону №334/94-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, законодавством передбачено, що платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невідємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є звязок цих витрат з її господарською діяльністю.

За змістом п.1.32. Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Досліджені судом докази свідчать про те, що придбані нафтопродукти позивач використав у господарській діяльності.

Відтак, позивач правомірно скористався визначени Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правом на включення до валових витрат вартості придбаних в грудні 2010 року нафтопродуктів від ТОВ «Асторг Плюс».

На підставі належним чином оформлених ТОВ «Асторг Плюс» податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений в ціні зазначеного товару.

За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки послуг.

Під час перевірки посадові особи відповідача не встановили, та в судовому засіданні представник відповідача не довів, що податкові накладні на поставку нафтопродуктів оформлені ТОВ «Асторг Плюс» з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.

В силу п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних №582 від 23.03.2010 року і № 635 від 31.03.2010 року, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, продавцем товару (ТОВ «Асторг Плюс»), які підтверджують факт придбання нафтопродуктів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в березні 2010 року.

При цьому, суд враховує, що факти поставки нафтопродуктів від вказаного контрагента і їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт використання позивачем нафтопродуктів в господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо нікчемності договору поставки №АС-159 від 22.03.2010 року, укладеного між позивачем і ТОВ «Асторг Плюс», та, відповідно, відсутності у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за вказаною операцією у звязку з викладеним нижче.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним зокрема є правочин, який порушує публічний порядок ( ч.2 ст.228 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договору поставки №АС-159 від 22.03.2010 року, укладеного між позивачем і ТОВ «Асторг Плюс», вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначеного договору.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи цей договір, позивач та його контрагент ТОВ «Асторг Плюс» діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ «Асторг Плюс» не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які свідчать про отримання позивачем товару від ТОВ «Асторг Плюс».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності ТОВ «Асторг Плюс» за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу нікчемності договору, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеним контрагентом, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. Запис про відсутність ТОВ «Асторг Плюс» за місцезнаходженням внесений до ЄДР 01.06.2011 року (Витяг з ЄДР станом на 16.12.2011 року). При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності господарської діяльності контрагента позивача на дату поставки товару.

Відтак, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі видаткових та податкових накладних, які підтверджують факт поставки нафтопродуктів .

Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Тому, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ТОВ «Асторг Плюс» нафтопродукти на момент поставки належали іншому власнику.

Помилки, допущені постачальником нафтопродуктів під час оформлення товарно-транспортної накладної від 29.03.2010 року на перевезення товару від його постачальника (ТОВ «Асторг Плюс») до позивача не можуть слугувати підставою для визнання цієї поставки такою, що не відбулась, оскільки факт отримання товару, постачальником якого є ТОВ «Асторг Плюс», підтверджується також іншими дослідженими судом доказами.

Той факт, що дизельне пальне, оформлене видатковими накладними від 23.03.201 року та від 31.03.2010 року, позивач фактично отримав від перевізника 31.03.2010 року підтверджується журналом реєстрації автотранспорту за березень 2010 року, внутрішньою накладною №31 від 31.03.2010 року та поясненням свідків ОСОБА_11, який як начальник охорони здійснив пропуск вантажного автомобіля на територію позивача та його реєстрацію в журналі, ОСОБА_7, який прийняв нафтопродукти на підставі довіреності, і ОСОБА_8, який забезпечував збереження нафтопродуктів на складі.

Перевізником зазначених нафтопродуктів була ФОП ОСОБА_6, основним видом підприємницької діяльності якої є діяльність вантажного автомобільного транспорту (витяг з ЄДР станом на 15.12.2011 року). За даними Єдиного ліцензійного реєстру ФОП ОСОБА_6, має ліцензію серії НОМЕР_1 на здійснення діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом строком дії з 07.03.2007 року по 06.03.2012 року, відповідно до відповіді УДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 02.02.2012 року №1270 власний автотранспорт..

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Асторг Плюс» достатньої кількості працівників, як на одну з підстав недійсності договору, оскільки відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому, висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6 і 12 Господарського кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд відхиляє, як безпідставні, доводи відповідача щодо не укладення договору поставки №АС-159 від 22.03.2010 року між позивачем і ТОВ «Асторг Плюс» у зв»язку з відсутністю в його тексті договірної ціни, оскільки відсутність письмового договору жодним чином не впливає на право позивача на відображення господарської операції з придбання нафтопродуктів, оформленої первинними документами, складених з дотриманням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у бухгалтерському та податковому обліку шляхом формування валових витрат і податкового кредиту. При цьому суд враховує, що діючим цивільним та господарським законодавством не передбачена обов»язкова письмова форма договорів поставки нафтопродуктів.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по операції з придбання в березні 2010 року нафтопродуктів від ТОВ «Асторг Плюс».

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 21.07.2011 року №0001021501 і №0000591502. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись Цивільним кодексом України, законами України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області від 21.07.2011 року №0001021501 і №0000591502.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2012 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук