Постанова № 22108406, 14.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2012 р. № 2-а-251/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "АЛЬДА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004482302; скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004492302.

В обґрунтування позову вказано, що в ході проведення перевірки та під час складання Акту, прийняття оскаржуваних рішень, ДПІ у Київському районі м. Харкова довільно та неправильно тлумачила чинне законодавство щодо дійсності правочинів, вийшла за межі наданих законодавством повноважень, що призвело до неправильних висновків про заниження ТОВ "АЛЬДА" податку на прибуток підприємства.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, та надав суду заперечення, в яких щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що правочини вчинені в перевіряємому періоді з ТОВ «Наваліс», є нікчемними.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м.Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Альда»з питань правових відносин з ТОВ ВКФ «Барі бал ЛТД», ПП «Амфора сервіс», ТОВ «Еспарус», ПП Калісто-08», ПП «Колгрі», ПП «Мелліт», ТОВ «Мира код», ТОВ «Мобілус», ТОВ ВКФ «Політехдонбуд»ТОВ НВП «Промтепломаш плюс», ПП «Терратрейд», ТОВ «Наваліс», ПП «Хамелеон Софт»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 18.11.2009 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки від 03.11.2011 року №3879/235/36707511 яким встановлено порушення позивачем п. 135.1 п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України занижено податко на прибуток всього в сумі 50978,44 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 50978,44 грн.; порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України підприємством завищено податковий кредит в сумі 34653,24 грн., т.ч за квітень 2011 року всумі 34653,24 грн., чим занижено ПДВ до сплати на 34653,24 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 34653,24 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004482302 про сплату податку на прибуток приватних підприємств 50978,00 грн. та штрафу 01,00 грн та повідомлення-рішення від 16 листопада 2011 року №0004492302 про сплату податку на додану вартість 34653,00 грн. та штрафу 01,00 грн..

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "АЛЬДА" подало до ДПА в Харківській області скаргу, за результатами розгляду якої в задоволенні було відмовлено листом від 26.12.2011 за №5921/10/25203.

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є твердження відповідача в акті перевірки, ТОВ «Альда»було реалізовано електронний товар на адресу ТОВ «Наваліс».

У постанові про призначення документальної позапланової перевірки від 21.09.2011 року зазначено, що у виробництві СВ ГУМВС України в Харківській області знаходиться кримінальна справа № 57110443, яка порушена за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України про підробку офіційного документа. В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1, маючи злочинний умисел на виготовлена завідомо підробних документів з метою подальшого використання в фінансово-господарській діяльності в період з 01.10.2010 року по листопад 2011 року вступив у злочинну змову з невстановленою в ході слідства особою. Невстановлена особа надала реквізити ТОВ «Наваліс»та ТОВ «Кашуба». ОСОБА_1 в свою чергу, маючи вказані данні за допомогою компютерної техніки вніс реквізити до бланку договору та виготовив завідомо підробний документ договір № 1/10-2 від 01.10.2010 року між ТОВ «Наваліс»продавець та ТОВ «Кашуба»покупець.

Виходячи з вище викладено відповідачем було зроблено висновок, що оскільки контрагентом позивача був ТОВ «Наваліс»то правочини між ними у перевіряємий період є нікчемними.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом основним видом діяльності ТОВ "АЛЬДА" є оптова та роздрібна торгівля кодами та електронними одиницями поповнення абонентського рахунку споживача за телекомунікаційні послуги Операторів зв'язку (мобільний зв'язок, Інтернет та інш.).

Між ТОВ "Альда" та ТОВ "Сота-Альянс" (основний постачальник Товару) укладено договір поставки №1652004-11 від 01.04.2011, відповідно до якого ТОВ "Сота-Альянс" постачає коди та електронні одиниці поповнення абонентського рахунку користувача, електронні ваучери IP-телефонії, доступу до мережі Інтернет та іншу продукцію передплаченого сервісу.

Господарські взаємовідносини ТОВ "АЛЬДА" та ТОВ "Сота-Альянс" підтверджуються договором поставки №1652004-11 від 01.04.2011, видатковими накладними, актами надання послу:, податковими накладними, банківськими виписками.

20 квітня 2011 року між ТОВ "АЛЬДА" та ТОВ "НАВАЛІС»було укладено договір купівлі-продажу №20/7/11, відповідно до якого ТОВ "АЛЬДА" постачало коди та електронні одиниці поповнення абонентського рахунку користувача, електронні ваучери ІР-телефонії, доступу до мережі Інтернет та іншу продукцію передплаченого сервісу.

Для технологічного забезпечення торговельної діяльності (оптової та роздрібної) ТОВ "АЛЬДА" використовує власні технічні засоби POS-Термінали та програмні засоби Windows-Термінали та Java-додатки.

ТОВ "НАВАЛІС" користувалося програмними засобами ТОВ "АЛЬДА" та сплачувало за користування ними на користь ТОВ "АЛЬДА" відповідно до п. 4.5. договору купівлі-продажу №20/7/11 від 20 квітня 2011 року.

Технологічно процес купівлі-продажу одиниці товару (Ваучерів поповнення, Кодів або електронних одиниць поповнення абонентського рахунку) передбачений п. 2.2. Договору купівлі-продажу та відбувається за наступною схемою:

1) Запит на списання одиниці Товару з роздрібної точки продажу на Центральний сервер Посередника (ТОВ "АЛЬДА");

2) Запит Центрального сервера Посередника (ТОВ "АЛЬДА") на Сервер продавця (Оператор зв'язку або інший посередник);

3) Списання та переказ одиниці Товару з Центрального Серверу продавця на Сервер Посередника (ТОВ "АЛЬДА");

4) Списання та Переказ одиниці Товару за Сервера Посередника на роздрібну точку продажу.

Суд зазначає, що весь процес взаємодії учасників операції поповнення абонентського рахунку відбувається автоматично без втручання в цей процес людини та за допомогою мережі Інтернет.

На користь ТОВ "НАВАЛІС" протягом квітня-травня 2011 року відвантажувались ваучери Київстар 30, Лайф 10, електронні одиниці Білайн, електронні одиниці МТС, електронні одиниці Київстар Домашній Інтернет, що підтверджується розшифровками реалізованих ТОВ "Наваліс" електронних ваучерів та електронних одиниць поповнення рахунків абонентів (Т.1 л.д.103-250).

Суд зазначає, що виконання робіт підтверджується видатковими та податковими накладними, актом виконаних робіт.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Наваліс»»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Наваліс» на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на матеріали кримінальної справи №57110443, згідно яких встановлено факт підроблення невстановленою особою підпису директора ТОВ "Наваліс" (37104552) на договорі №1/10-2 від 01.10.2010 з ТОВ "Кошуба" (33121600), то суд зазначає, що договір №1/10-2 від 01.10.2010 між ТОВ "Наваліс" (37104552) та ТОВ "Кошуба" (33121600) не має жодного відношення до господарських взаємовідносин ТОВ "АЛЬДА"з ТОВ "Наваліс" (37104552).

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Наваліс»так і на час судового розгляду позивач та ТОВ «Наваліс»знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Альда»сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень, а отже правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Наваліс».

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0004482302, № 0004492302 від 16 листопада 2011 року винесено ДПІ у Київському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬДА" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень. - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0004482302, № 0004492302 від 16 листопада 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 березня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.