Постанова № 22108311, 01.03.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2012 р. № 2-а- 17554/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Владимирова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкового-повідомлення рішення та висновків акту перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд висновки позивача, викладені в акті № 2710/23-03-05/33899292 від 24.11.2011 р. визнати такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушують права позивача, як платника податків. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від 12.12.2011 р. Стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що працівниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»з питань правомірності формування підприємством позивача податкового кредиту та податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт № 2710/23-03-05/33899292 від 24.11.2011 року. Згідно висновків зазначеного акту перевірки було встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі зазначених висновків, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від12.12.2011 на суму 278902,50грн., в тому числі за основним платежем 223122,00,00 грн. та 55780,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, стосовно взаємовідносин ТОВ «юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»з ТОВ «Промтехноопт», у відношенні якого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було зроблено висновок, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання фінансово - господарської діяльності. Позивач вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від12.12.2011, були зроблені відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає свої дії правомірними, пояснив суду, що в ході проведення перевірки ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ», згідно даним системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, встановлено, що підприємство у серпні 2011 року мало взаєморозрахунки з ТОВ "Промтехноопт", яке у серпні 2011 р. має стан «10»(запит на встановлення місцезнаходження). В ході перевірки було враховано результати оперативної роботи ВПМ ДПІ Жовтневому районі м. Харкова, яким надано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Промтехноопт». Таким чином, встановлено відсутність поставок товарів ТОВ «Промтехноопт»підприємству позивача, а отже, і відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. Відповідач вважає, що ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Промтехноопт»за серпень 2011 року в розмірі 223122,00,00 грн.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча відповідно до ст. 35 КАС України був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, заяв про відкладення чи розгляд справи за його відсутністю суду не надав, участю в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»»зареєстроване 19.12.2005 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, за номером запису про державну реєстрацію 1480 102 0000 021185 . Остання редакція Статуту зареєстрована у виконкомі Харківської міської ради Харківської області, номер запису № 1480 105 0003 021185 від 05.02.2009 р. На податковий облік в органах державної податкової служби підприємство позивача взято 21.12.2005 р. за № 6283, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.04.2006р. № 29465293, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер 3.

Судом встановлено, що ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»фактично знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Залізничників, 31, к. 8.

Як свідчать обставини справи, на підставі наказу від 14.11.2011р № 1259, відповідно до п.п.73.3 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 12.2010 р. № 2755-УІ, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2710/23-03- 05/33899292 від 24.11.2011 року, висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, у звязку із неправомірним, на думку відповідача, віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», що привело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 223122,00грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від12.12.2011 на суму 278902,50грн, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 278902,50грн., в тому числі за основним платежем 223122,00,00 грн. та 55780,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідження судом акту перевірки № 2710/23-03- 05/33899292 від 24.11.2011 року показало, що за серпень ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 231674,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.08.2011 р. по 31 08 2011 р. не встановлено його завищення або заниження.

За період з 01.08.2011 р. по 30.08.2011 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 229807,00 грн.

Відповідачем, згідно даних системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, встановлено, що підприємство у червні 2011 року мало взаєморозрахунки з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055), яке у серпні 2011 р. має стан «10»( запит на встановлення місцезнаходження ).

За результатами аналізу ланцюгів постачання ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Промтехноопт»за серпень місяць 2011 року, на адресу ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»складає 96,3% від загальних обсягів придбання товарів (робіт, послуг ).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. відповідачем встановлено його завищення на суму 223122,00 грн.

Такі порушення були виявлені відповідачем внаслідок недодержанням контрагентом ТОВ "Промтехноопт" норм податкового законодавства, а саме: 28.05.2011 р. та 25.06.2011 р. податковим органом було здійснено виїзд за юридичною адресою контрагента позивача - ТОВ "Промтехноопт" (м. Харків, вул. Архангельська, 6), про що було складено акти про не встановлення місцезнаходження платників податків.

Відповідачем робиться висновок, що у ТОВ „Промтехноопт" відсутні необхідні умови, для досягнення відповідних результатів економічної діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, відповідач встановлює відсутність поставок товарів ТОВ «Промтехноопт»платникам податків, в даному випадку підприємству ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»за серпень 2011 року на суму 1338732,00 грн., в тому числі ПДВ 223122,00 грн. та свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи вищевикладені обставини відповідачем робиться висновок, що у ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ» по операціях з ТОВ «Промтехноопт»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»(Покупець) був укладений договір поставки № 02-11 від 04.01.2011 року з ТОВ «Промтехноопт»(Продавець), відповідно до якої Продавець зобовязується передати у власність металовироби, а також інші товари та матеріали, а Покупець зобовязується прийняти та своєчасно сплатити за отримані товарно матеріальні цінності на умовах, визначених договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору було придбано товар, на що виписано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, які Позивач отримав від ТОВ «Промтехноопт»на загальну суму 1338732,00 грн., в тому числі ПДВ 223122,00, про що також зазначається в акті перевірки та не заперечується відповідачем, а також підтверджується податковими накладними, а саме:

- № 86 від 01.08.2011р., на суму 431184,00грн., в т.ч ПДВ 71864,00грн.;

- № 66 від 01.08.2011р., на суму 103129,02грн., в т.ч ПДВ 17188,17грн.;

- № 107 від 01.08.2011р., на суму 518928,00грн., в т.ч ПДВ 86488,00грн.;

- № 88 від 01.08.2011р., на суму 285490,00грн., в т.ч ПДВ 47581,83грн.;

Суми податку на додану вартість включено ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»до складу податкового кредиту за зазначеними податковими накладними, які були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 223122,00 грн.

Вищезазначені податкові накладні позивач має в оригіналі, вони на момент перевірки були пред'явлені відповідачу, мають усі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 996-ХІУ від 16.07.1999 року, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата товариству «Промтехноопт»у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 56 від 10.08.2011р., на суму 23850,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 66 від 06.09.2011р., на суму 89700,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 67 від 07.09.2011р., на суму 72600,00грн.;

- платіжнимм доручення системи клієнт-банк № 68 від 07.09.2011р., на суму 53800,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 72 від 08.09.2011р. на суму 100000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 73 від 08.09.2011р., на суму 22080,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 74 від 12.09.2011р., на суму 120600,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 76 від 14.09.2011р., на суму 63300,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 77 від 14.09.2011р., на суму 12712,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 78 від 15.09.2011р., на суму 37000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 79 від 16.09.2011р., на суму 29380,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 84 від 20.09.2011р., на суму 63000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 86 від 22.09.2011р., на суму 81800,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 87 від 23.09.2011р., на суму 148000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 88 від 23.09.2011р., на суму 145000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 89 від 28.09.2011р., на суму 120000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 93 від 06.10.2011р., на суму 60000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 100 від 18.10.2011р., на суму 70000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 110 від 27.10.2011р., на суму 80200,00грн.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ТОВ «Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»та ТОВ «Промтехноопт»здійснені без мети настання реальних наслідків та з метою проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, (надалі по тексту - ПК України).

Так, п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору поставки № 02-11 від 04.011.2011 року, виписування відповідних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Промтехноопт»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100296388 від 06.08.2010 року . Згідно витягу з ЄДРПОУ, станом на 06.10.2011 року підтверджено відомості про юридичну особу.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що вивезення товару, придбаного позивачем у ТОВ «Протехноопт», здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних від 01.08.2011. З наданих ТТН, які є в матеріалах справи вбачається, що навантаження ТМЦ є м. Мерефа, провул. Залізничний тупик, 32, де знаходяться складські приміщення ТОВ «Промтехноопт». Таким чином, спростовуються твердження відповідача, що у зв'язку із тим, що за юридичною адресою ТОВ «Промтехноопт»: м. Харків, вул. Архангельська, 6, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларовані господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб, в т.ч. за спеціальною освітою; приміщення для зберігання товарів, та відповідно до цього відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, оскільки господарську діяльність юридична або фізична особа може здійснювати не лише за своєю юридичною адресою.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, встановлено, що позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Судом встановлено, що отримані від ТОВ «Промтехноопт»податкові накладні включені позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому до суду надані достатні докази фактичного отримання придбаних позивачем ТМЦ у ТОВ «Промтехноопт».

Суд також не може погодитись із твердженням відповідача щодо порушення ТОВ «Промсервіс-торг»вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування. Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів. Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказаний правочин визнаний недійсним. Навпаки, суд, дослідивши договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", вважає, що він укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст. 205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто ТМЦ фактично були отримані та оплачені, договір між позивачем і ТОВ "Промтехноопт" мав реальний характер, а придбані товари в подальшому реалізовані позивачем іншим субєктам господарювання.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Враховуючи викладене, ТОВ "Юридична фірма «НОВА-ІНВЕСТ»були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Податкового та Цивільного кодексів України та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Промтехноопт». Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Промтехноопт" був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявність власних складських приміщень, транспорту, устаткування не є необхідною підставою для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується відповідними видатковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Вище наведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обов'язковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими субєктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, в цій справі покладено на відповідача.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. За таких обставин, оскаржуване повідомлення-рішення №0001502303 від 12.12.2011, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 223122,00грн. та 55780,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не може вважатися законним і обґрунтованим, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001502303 від 12.12.2011 р. є документально та нормативно доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Щодо оскарження позивачем висновків акту перевірки № 2710/23-03-05/33899292 від 24.11.2011 р. суд зазначає.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Акт, який оспорюються позивачем, не є рішеннями субєкта владних повноважень, оскільки не має обовязкового характеру для позивача.

Цей Акт є лише засобом документування дій відповідача і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення в своїй роботі, встановлені під час перевірки, а тому не може бути предметом оскарження в суді. Предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані санкції), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Враховуюче вищенаведене, суд зазначає, що провадження по справі, в частині позовних вимог щодо визнання такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушують права позивача, як платника податків висновків позивача, викладених в акті № 2710/23-03-05/33899292 від 24.11.2011 р., підлягає закриттю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 157, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкового-повідомлення рішення та висновків акту перевірки - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від 12.12.2011 р.

В інший частині позовних вимог провадження у справі закрити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" (61093, м.Харків, вул.Гвардійців Залізничників, 31, к.8, код ЄДРПОУ 33899292 ) судовий збір в розмірі 15,06 (п'ятнадцять гривень 6 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2012 року.

Суддя І.С.Чалий