Постанова № 22107389, 14.03.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/9279/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника позивача Шамотін Є.О.,

представника відповідача Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом приватного виробниче-комерційного підприємства "Компаньон" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробниче-комерційне підприємство "Компаньон" (далі - позивач, ПВКП "Компаньон") звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372312/0/75173 від 20 вересня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 124042,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Суми позапланової документальної невиїзної перевірки приватного виробничо-комерційного підприємства "Компаньон" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року позивачем було складено акт від 31.08.2011 року №6411/2312/31499398/77 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2011 року №0001372312/0/75173 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 124042,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало в заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету за травень 2011 року в розмірі 124041,00 грн. Висновки податкового органу позивач вважає безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, спірне податкове повідомлення-рішення вважає обґрунтованим та таким, що відповідає діючому законодавству, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Суми проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПВКП "Компаньон" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.05.2011р. по 31.052011р., про що складено акт №6411/2312/31499398/77 від 31.08.2011р. (а.с.7-14)

За результатами перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187,п.188.1 ст. 188,п.198.2,п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0001372312/0/75173 від 20.09.2011 року про збільшення суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 193955 грн. та застосовано суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн. (а.с.16).

Як вбачається із акту перевірки та не заперечується представниками сторін, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року ПВКП "Компаньон" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 201986 грн., згідно даних податкової декларації з податку на додану вартість від 16.06.2011 № 120344 (а.с.38-42).

В ході перевірки було встановлено, що податковий кредит ПВКП "Компаньон" було сформовано за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів, в т.ч. і у ТОВ "Лобос-Трейд" на загальну суму 744246 грн., в т.ч. ПДВ 124041 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Лобос-Трейд" був укладений договір купівлі-продажу № 29 від 14.02.2011 р., згідно якого ТОВ "Лобос-Трейд" зобов'язується поставити і передати у власність ПВКП "Компаньон" нафтопродукти, кількість яких обумовлюється усно, ціна - згідно виставленим рахункам, кількість - згідно виписаними накладними, якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, а ПВКП "Компаньон" зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (п.1 Договору) (а.с.18-20).

ТОВ "Лобос-Трейд" постачає товар на умовах EXW (франко-склад постачальника), а датою поставки товару є дата передачі товару перевізнику, зазначена у видатковій накладній, а право власності на товар та ризик переходять від ТОВ "Лобос-Трейд" до ПВКП "Компаньон"в моменту передачі товару перевізнику (п. 2 Договору) (а.с.18).

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Лобос-Трейд" було виписано в адресу ПВКП "Компаньон" рахунки-фактури (а.с.181-188), видаткові (а.с.44, 47,51,55,58,62,65,68,72) та податкові накладні (а.с.23-31).

Виходячи зі змісту договору, укладеного між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Лобос-Трейд" вбачається, що зобов'язання по поставці товару за угодою було покладено саме на постачальника - ТОВ "Лобос-Трейд".

Із наданих позивачем товарно-транспортних накладних (а.с.45,48,52,56,59,63,66, 69,73) вбачається, що пунктом навантаження зазначено (м. Суми, вул. Чернігівська,3), а пунктом розвантаження м. Суми, вул. Машинобудівників,4. Перевезення здійснювалося ТОВ "Платан Сервіс", при цьому, замовником виступало ПВКП "Компаньон", як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на підставі договору на автомобільні вантажні перевезення нафтопродуктів №21/1 від 01.01.2011р.., укладеного між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Платан Сервіс"(а.с.75-76), який має ліцензію щодо надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (а.с.77).

Слід відмітити, що зі змісту вищенаведених документів не вбачається, що нафтопродукти перевозилися уповноваженими представниками постачальника товару ТОВ "Лобос-Трейд", як того передбачає п. 1.1 Договору (а.с.18)

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що паливо мастильні матеріали були навантажені на АЗС ТОВ "Лобос-Трейд" по вул. Чернігівська, 3, а відвантаження відбулося у власні ємкості зберігання нафтопродуктів ПВКП "Компаньон" по вул. Машинобудівників,4.

Судом було зроблено запит до УДАІ УМВС України в Сумській області щодо транспортування небезпечного вантажу по маршруту місті Суми від вул. Чернігівська,3 до вул. Машинобудівників,4.

До суду надійшов лист УДАІ УМВС України в Сумській області від 03.02.2011р., в якому зазначено, що узгодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів для ТОВ "Лобос-Трейд" проводилося у березні 2012 року терміном дії до 15.06.2011р., для ТОВ "Платан Сервіс" в березні 2011 року терміном дії до 15.06.2011р., ПВКП "Компаньон" узгодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів не отримувало, надано копії звернень та виданих узгоджень (а.с.199)

Як вбачається із звернення від 31.03.2011р. ТОВ "Платан Сервіс" підприємство просило оформити та видати узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу за маршрутами Суми-Кременчуг, Суми-Качанове, при цьому відправником зазначено Качанівський ГПЗ Охтирського району, одержувач завод "СОМ" м. Буринь, Шосткинський ГМК м. Шостка, ДКП Міськсвітло м. Суми (а.с.200).

УДАІ УМВС України в Сумській області надано узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу №390, із яких вбачається, що паливно-мастильні матеріали перевозилися перевізником ТОВ "Платан-Сервіс", при цьому вантажовідправником зазначено Качанівський ГПЗ, а вантажоодержувачем завод "СОМ" м. Буринь, Шосткінське ГМЗ "Білі береги" м. Шостка, ДКП "Міськсвітло"(а.с.201-202).

Як вбачається із звернення від ТОВ "Лобос-Трейд" підприємство просило оформити та видати узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу за маршрутами Суми-Шостка, Суми-Охтирка, при цьому відправником зазначено ТОВ "Лобос-Трейд", ППФ "Ярна-НТ" одержувач структурні підрозділи ДП "Сумський облавтодор", структурні підрозділи ВАТ "Сумиобленерго", ТОВ "Лобос-Трейд"(а.с.203).

УДАІ УМВС України в Сумській області надано узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу №083, із яких вбачається, що паливо-мастильні матеріали перевозяться перевізником ТОВ "Лобос-Трейд", при цьому вантажовідправником зазначено ТОВ "Лобос-Трейд", ППФ "Ярна-НТ", а вантажоодержувачем завод структурні підрозділи ДП "Сумський облавтодор", структурні підрозділи ВАТ "Сумиобленерго", ТОВ "Лобос-Трейд"(а.с.204-205).

Згідно п.п.5.4.1 Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N 805/15496 , з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально - відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем під час розгляду справи в суді не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт поставки та транспортування товару в межах одного міста Суми від вул.. Чернігівська,3 до вул. Машинобудівників,4 на виконання договору укладеного 14.02.2011р. №29 саме між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Лобос-Трейд".

Представник позивача зазначив, що отриманий товар від ТОВ "Лобос-Трейд" було оприбутковано ПВКП "Компаньон". Із наданих представником позивача прибуткових накладних вбачається, що оприбутковувався товар, отриманий відповідно до іншого договору, а саме №ДГ-00103/5 від 18.02.2011р., який не має відношення до договору № 29 від 14.02.2011р.

Як вбачається із акту перевірки №6217/2305/34592727/86 від 17.08.2011 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Лобос-Трейд" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року" станом на 01.05.2011 року загальна чисельність працюючих на ТОВ "Лобос-Трейд" склала 5 осіб.

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони і з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, оскільки поставка товару за угодою № 29 від 14.02.2011 року від ТОВ "Лобос-Трейд", яке видало відповідні податкові та видаткові накладні ПВКП "Компаньон", фактично не відбувалася, суд дійшов висновку про недотримання між сторонам істотних умов договору від 14.02.2011р. №29, що свідчить про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Лобос-Трейд" всупереч п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями п.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержанню на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами, укладеними між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Лобос-Трейд".

Згідно з ч.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистика та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, податкових накладних та доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Лобос-Трейд", суд вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні) всупереч приписам ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій між ПВКП "Компаньон" та ТОВ "Лобос-Трейд".

Враховуючи відсутність належних доказів реальності господарських операцій з поставки ТОВ "Лобос-Трейд" нафтопродуктів позивачеві, суд приходить до висновку, що наявність видаткових та податкових накладних, не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за травень 2011 р. за спірною угодою по даному контрагенту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач правомірно виніс оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного виробниче-комерційного підприємства "Компаньон" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372312/0/75173 від 20.09.2011 р. відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя(підпис)С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2012 року